Предмет: Основи права

Тема: Цивільне право і цивільний процес

1. Загальні засади цивільного права

2. Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і цивільної дієздатності.

3. Поняття, види і форми угод.

4. Право власності.

5. Загальна характеристика форм та видів власності.

6. Поняття захисту права власності. Способи захисту права власності.

7. Зобов’язальне право

8. Окремі види зобов’язань.

9. Поняття і види цивільної угоди та цивільного договору.

10. Окремі види договорів

11. Спадкове право.

12. Спадкоємство за законом і за заповітом.

13. Прийняття спадщини. Перехід спадщини до держави.

14. Оформлення спадкових прав.

15. Право інтелектуальної власності.

Мета:Ознайомити студентів з основами цивільного права. Роз’яснити значення договорів та правочинів. Навчити складати позовні заяви та ознайомити їх з цивільним процесом.

1. Загальні засади цивільного права

Цивільне право - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.

Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини.

Цивільно-правові відносини - врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридична рівними носіями прав та обов'язків.

Цивільно-правові відносини виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів, тобто обставин, які мають юридичне значення і породжують певні правові наслідки.

Цивільний кодекс України (ст. 4) передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають внаслідок: угод; адміністративних актів; відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; заподіяння шкоди іншій особі; придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; інших дій громадян та організацій; подій, з якими закон пов'язує наступ цивільно-правових наслідків.

Юридичні факти в цивільному праві поділяються на юридичні дії та юридичні події.

Юридичні дії -це такі юридичні факти, спричинення яких залежить від волі людей та породжує певні правові наслідки (наприклад, укладання учасниками цивільних правовідносин певного договору).

Юридичні події - це юридичні факти, що настають незалежно від волі людини (наприклад, природні явища стихійного характеру).

Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єктом зазначених відносин може бути держава.

До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхніх право- та дієздатності.

2. Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і цивільної дієздатності.

Для того щоб громадяни були учасниками цивільних правовідносин, вони мусять мати певний юридичний статус, фізичні, психічні, інтелектуальні властивості. Передусім громадяни мають бути правоздатні і дієздатні.

Цивільна правоздатність — це здатність людини бути носієм цивільних прав та обов'язків, здатність мати цивільні права і нести цивільні обов'язки. Змістом цивільної правоздатності є можливість мати майно у власності або в користуванні, одержувати його у спадок або на інших законних підставах, обирати вид діяльності і місце проживання, бути стороною в договорах, мати авторські та винахідницькі права, право на недоторканність особистого життя, на честь, гідність, ділову репутацію та ін.

Правоздатність виникає з моменту народження громадянина і припиняється з його смертю.

Жоден громадянин за своє життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності.

Правоздатність може бути частково обмежена лише судом на певний строк у випадку покарання за вчинений злочин. Особа, позбавлена за вироком суду волі, втрачає право вільного вибору місця проживання, вільного вибору роду занять. Вона обмежується в праві користування своєю власністю тощо. У минулому цивільними кодексами багатьох країн передбачалася можливість позбавлення людини всіх цивільних прав — цивільна смерть; у теперішній час такі норми не передбачені.

Цивільна дієздатність - здатність громадянина своїми діями набувати і реалізовувати цивільні права і обов'язки (укладати дого­вори на виконання робіт, здавати своє майно в оренду, обирати місце проживання тощо).

Обсяг дієздатності залежить від віку, стану психічного здоров'я, а за певних умов - від способу життя і поведінки особи.

За обсягом дієздатність поділяється на такі види:

• повна;

• мінімальна;

• неповна;

• обмежена;

• недієздатність особи.

Повна дієздатність настає з досягненням повноліття, тобто 18 років. У такому віці громадянин стає достатньо психічно і розумово зрілим, має певний життєвий досвід і може вчиняти будь-які правомірні дії. Враховуючи, що за певних умов шлюб можуть брати неповнолітні, встановлено, що з моменту одруження неповнолітні стають повністю дієздатними. У разі народження дитини неповнолітньою жінкою також наступає її повна дієздатність.