7. Політична думка Середньовіччя

Християнські доктрини. Особливість політичної думки доби феодалізму полягала в богословському трактуванні політики. Але водночас навіть видатні теологи тієї епохи часто посилалися на Арістотеля, роблячи свої узагальнення щодо розвитку сучасного їм політичного життя. В епоху Середньовіччя людська сутність із політичної була зведена до релігійної. Християнство перетворило гнучкі ідеали античних філософів на легкозасвоювані догмати. Релігійні догми одночасно стали і політичними аксіомами. їх суть досить чітко визначив А. Августин, який писав, що весь рід людський, життя якого від Адама до кінця цього віку є, так би мовити, життям однієї людини, визначається божими законами.., а керують ті, котрі піклуються, як чоловік—жінкою, батьки— дітьми, пани—рабами. Підкоряються ті, про кого дбають, як жінки—чоловікам, діти—батькам, раби—панам. Найяскравіше це виявляється у засновників християнської політичної теорії Ав-релія Августжа (354—430) і Фоми Аквінського (1226—1274) (табл. 4). Політичні вчення Середньовіччя — Розвиток політичної думки зусиллями релігійних діячів — Обгрунтування теологічної теорії політичної влади — З'ясування ролі релігії держави в політиці Політична думка раннього християнства — Раннє християнство здійснило «першу комуністичну революцію» у мисленні людства, проголосивши принципи свободи і рівності, незалежно від походження, майнового та політичного стану людей. Це відкривало шлях до становлення царства Божого на Землі. — Але згодом (особливо, коли християнство було офіційно визнане і перетворилось на пануючу релігію Римської імперії) у отців церкви з'явилися судження, що суперечили Новому Заповіту. За допомогою патристів імператори представлялись намісниками Бога на Землі; державна влада зі свого боку надавала церкві допомогу у боротьбі з єресями. — Одночасно в політичних доктринах патристів формувалася ідея про зверхність священної влади над світською. Особливу роль у відстоюванні цієї концепції відіграв єпископ Аврелій Августин (354—430). У його творі «Про державу Божу» думка про верховенство церкви в політичному житті сформульована ним як панування «світла над царством темряви» Розвиток середньовічної політичної думки на початку II тисячоліття — Середньовічні ідеологи та діячі церкви активно розробляли питання суті людини. — Батько схоластики англієць А. Кентерберійський (XI ст.), використовуючи постулати логіки, обґрунтував необхідність втілення Бога в людині. — Француз І. Солсберійський (XII ст.) високо оцінював роль римського права у вихованні людини. — Німець Альберт Великий (XII ст.) вважав особливим досягненням людини її сумління, завдяки якому особа втілює універсальні принципи моральної поведінки. — Шотландець Д. Скотт (XIII ст.) поставив проблему свободи волі у центр свого політичного вчення: тільки в умовах абсолютної свободи можна створювати велике — Провісником свободи совісті став у XIV ст. Марсиній Подуанський, який був переконаний, що Євангеліє — не закон, а повчання і тому у справах віри не може бути примусу, тобто вона була, є і буде справою сумління кожного. Марсиній першим у середньовічній політичній думці підтримав ідею суспільно договору та народного суверенітету.