15 . Політичні режими. Поняття і ознаки

Поняття «політичний режим» з’явилося в науковому обігу другій половині XX ст. Це явище політичного життя і політичної системи суспільства в цілому. Це поняття має синтезований характер. Характеристика політичного режиму найбільш повно показує дійсні можливості людини в її взаємовідносинах з владними структурами. Політичний режим – це система прийомів, методів, способів здійснення політичної влади в суспільстві. Поняття політичного режиму є ключовим для формування уявлень про основні системи лади. Виходячи з нього, судять про справжню картину принципів організації політичного устрою суспільства. Політичний режим характеризує певний політичний клімат, що існує в тій або іншій країні в конкретний період її історичного розвитку. Наведене визначення політичного режиму дає найбільш загальне уявлення про дане поняття. Для більш широкого й конкретного уявлення про політичний режим у певній країні варто проаналізувати основні ознаки політичного режиму: • Ступінь участі народу в механізмах формування політичної влади, а також самі способи такого формування. • Співвідношення прав і свобод людини й громадянина із правами держави, гарантованість прав і свобод особи. • Співвідношення між законодавчою й виконавчою гілками влади. • Політичне і юридичне положення й роль у суспільстві «силових» структур держави (армії, поліції, органів державної безпеки і т. д). • Характер стосунків між центральними й місцевими органами влади й управління. • Місце й роль недержавних структур у політичній системі суспільства. • Положення засобів масової інформації, ступінь гласності в суспільстві й прозорості державного апарата. • Домінування певних методів (переконання, примусу й т. ін.) при здійсненні державної влади. З урахуванням усіх цих параметрів політичний режим можна визначити як певний соціальний механізм поєднання влади, суспільства і громадян, який функціонує в рамках політичної системи суспільства, переслідуючи цілі її стабілізації, відтворювання, спираючись на соціальні інтереси й використовуючи різні методи. У науці існує два підходи до трактовки режиму; юридичний, котрий робить акцент на формальні норми і правила здійснення влади інститутами держави, і соціологічний. Останній спирається на аналіз тих засобів, за допомогою яких здійснюється реальна публічна влада і котрі тією чи іншою мірою обумовлені соціально-культурними традиціями, системою розподілу праці, характером комунікацій і т. ін. Другий підхід являє собою більш адекватний засіб відображення політичного режиму. Він дозволяє в ролі агентів влади розглядати не тільки уряд і офіційні структури, але і всі соціальні сили, що реально впливають на прийняття і здійснення рішень. При характеристиці правління, з використанням такого Підходу, поряд з діяльністю уряду і офіційних структур може розглядатися і діяльність опозиції, а також інших, в тому числі анти системних, компонентів політики. Політичний режим залежить від співвідношення політичних сил у суспільному організмі, особистості загальнонаціонального лідера й особливостей правлячої еліти; історичних і соціокультурних традицій, політичної культури населення. Політичний режим формується спонтанно, внаслідок загальних зусиль багатьох суб’єктів політичного процесу й не може бути встановлений конституціями або іншими законами. Можна стверджувати, що політичний режим охоплює все суспільство, оскільки владні відносини пронизують всі його сфери. А політичний режим задає тон усім владним відносинам, визначає долю державної участі в них. Політичний режим позначає політичний елемент в економіці, соціальній сфері, культурі, міжнаціональних відносинах, особистій і груповій психології громадян, їх свідомості. Існує багато класифікацій політичних режимів. Кожна із класифікацій є умовною, оскільки «чистих» політичних режимів у політичній практиці не існує. Залежно від особливостей набору методів і засобів державного володарювання розрізняють два полярних режими: демократичний і антидемократичний. Саме до безлічі цих різновидів можна звести все різноманіття політичних режимів. Крім того, антидемократичні режими ділять, зазвичай, на тоталітарні й авторитарні.