2. Види цивільних правовідносин

Класифікація можлива по різних підставах.

1) У залежності від економічного змісту, цивільні правовідносини поділяються на майнові і немайнові.

Майнові правовідносини мають економічний зміст. Їхнім об'єктом є майно (матеріальні блага).

Немайнові правовідносини не мають безпосередньо такого змісту.

Вони можуть бути підрозділені на зв'язані з майновими (право авторства) і не зв'язані з майновими правовідносинами (особисті немайнові права - право на життя, честь і ін.).

2) За юридичним змістом цивільні правовідносини підрозділяються на абсолютні і відносні.

В абсолютних правовідносинах носію абсолютного права протистоїть невизначена кількість зобов'язаних осіб. Прикладом, можуть бути правовідносини власності, де праву власника відповідає обов'язок всіх і кожного не перешкоджати йому в здійсненні його правомочий.

У відносних правовідносинах управомоченому суб'єкту протистоїть одна чи декілька конкретно визначених зобов'язаних осіб. Наприклад, у договорі позики управомоченою особою є позикодавець, що може вимагати повернення боргу від зобов'язаної особи - позичальника.

3) За характером здійснення права цивільні правовідносини поділяються також на речові і зобов'язальні.

Речові правовідносини це правовідносини, у яких управомочений суб'єкт може здійснювати свої суб'єктивні права самостійно, без сприяння зобов'язаної особи. Прикладом можуть служити ті ж правовідносини власності, сервитутні правовідносини і т.п.

Зобов'язальні правовідносини це правовідносини, у яких управомочений суб'єкт для здійснення своїх суб'єктивних прав має потребу в сприянні зобов'язаної особи. Так, покупець не може одержати куплену річ без сприяння продавця, а право продавця на одержання вартості проданої речі, у свою чергу, не може бути реалізоване без виконання відповідного обов'язку покупцем.

4) У залежності від спрямованості і цілей виникнення цивільні правовідносини поділяються на регулятивні й охоронні.

Регулятивні правовідносини призначені опосередкувати (регулювати) зв'язки нормального торгового обороту. Вони є типовими для цивільного права. Найчастіше вони встановлюються за допомогою договору. Саме в них виявляється диспозитивность цивільно-правового регулювання. Прикладом може бути будь-як договірне зобов'язання.

Охоронні правовідносини виникають у випадках необхідності захисту інтересів учасників цивільного обороту цивілістичними засобами. Підставою їхнього виникнення є цивільне правопорушення. Права й обов'язки учасників таких правовідносин визначаються не тільки на диспозитивних початках, але і з використанням імперативного методу.

5) Правовідносини можуть бути підрозділені на прості і складні.

Прості правовідносини мають своїм змістом одне право й один обов'язок.

Складні правовідносини характеризуються наявністю декількох прав і обов'язків. У деяких випадках на додаток до основного виникають акцессорні правовідносини, нерозривно зв'язані з ним і т.п.

3. Підстави виникнення, зміни, припинення цивільних павовідносин. Юридичні факти.

Юридичні факти в цивільному праві - це факти реального життя, з якими норми цивільного права зв'язують встановлення, зміну чи припинення суб'єктивних цивільних прав і обов'язків.

Від юридичних фактів варто відрізняти так називані "юридичні умови" - обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але зв'язані з ним не прямо, а через проміжні ланки .

Наприклад, підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення. Але умовами її є -протиправність дій, наявність шкоди, провина і т.д.

Для настання юридичних наслідків досить наявності й одного юридчного факту.

Однак у реальній дійсності ми частіше маємо справу з комплексом фактів, серед яких розрізняють:

• групу юридичних фактів - кілька фактичних обставин, кожна з який викликає чи може викликати ті самі наслідки.

• юридичний (фактичний) склад - систему юридичних фактів, зв'язаних між собою так, що правові наслідки настають лише при наявності всіх елементів цього складу.

Класифікація юридичних фактів

Класифікації юридичних фактів можливі по різних підставах.

У залежності від характеру наслідків вони можуть бути підрозділені на:

• правовстановлюючі. З їхнім існуванням закон зв'язує виникнення правовідносин;

• правозмініючі. Ті, що тягнуть зміну вже існуючих правовідносин;

• правоприпиняючі. З ними закон зв'язує припинення існуючих правовідносин.

У залежності від наявності і характеру вольового елементу (слід зазначити, що саме ця класифікація є найбільш популярної) розрізняють дві великі групи юридичних фактів:

• дії - залежать від волі суб'єктів,

• події - не залежать від волі суб'єктів. У свою чергу, дії підрозділяються на:

  1. правомірні,

  2. неправомірні (правопорушення, делікти).

Правомірні дії можуть бути підрозділені на:

а) юридичні акти,

б) юридичні вчинки,

в) юридичні стани.

Юридичні акти - характеризуються здійсненням дій, спеціально спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

Юридичні вчинки - дії, спеціально не спрямовані на встановлення юридичних наслідків, але, породжують їх у силу розпорядження законів.

Юридичні стани - це складні юридичні факти, що характеризуються відносною стабільністю і тривалістю періоду існування, протягом якого вони можуть неодноразово (у сполученні з іншими фактами) викликати настання юридичних наслідків .

Це, наприклад, стан у шлюбі, стан під опікою і т.п.

Контрольні питання:

1. Поняття цивільних правовідносин.

2. Суб'єкти й об'єкти цивільних правовідносин

3. Зміст цивільного право відношення.

4. Види цивільних правовідносин

5. Підстави виникнення, зміни, припинення цивільних павовыдносин.

Тема№3. ФІЗИЧНІ ОСОБИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

План: