
- •Викладач:Кузякова ю. С.
- •Розглянуто і ухвалено пк “Правознавство” Протокол №___від_________ голова пк ______________
- •Тема№1 цивільне право як галузь права
- •1. Предмет цивільного права
- •2. Система цивільного права. Принципи та джерела цивільного права.
- •А) Конституційні акти
- •3. Дія цивільного законодавства
- •1. Поняття цивільних правовідносин.
- •2. Види цивільних правовідносин
- •1) У залежності від економічного змісту, цивільні правовідносини поділяються на майнові і немайнові.
- •2) За юридичним змістом цивільні правовідносини підрозділяються на абсолютні і відносні.
- •3) За характером здійснення права цивільні правовідносини поділяються також на речові і зобов'язальні.
- •4) У залежності від спрямованості і цілей виникнення цивільні правовідносини поділяються на регулятивні й охоронні.
- •5) Правовідносини можуть бути підрозділені на прості і складні.
- •3. Підстави виникнення, зміни, припинення цивільних павовідносин. Юридичні факти.
- •Поняття цивільної правоздатності і дієздатності.
- •Поняття цивільної правоздатності і дієздатності.
- •Обмеження дієздатності, визнання особи недієздатною.
- •Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Визнання громадянина померлим.
- •4. Опіка і піклування
- •1.Поняття й ознаки юридичної особи
- •2. Створення і припинення діяльності юридичних осіб.
- •1. Поняття та види об'єктів цивільних прав.
- •Об'єктом правовідносин може бути також результат дій
- •2 Речі та цінні папери як об’єкти цивільних прав.
- •2) У залежності від можливості переміщення речей у просторі, речі можуть бути підрозділені на рухомі і нерухомі.
- •3) У залежності від характеру використання рухомих якостей речей їх можна розділити на речі споживані і не споживані.
- •4) У залежності від здатності речей зберігати при дробленні свою сутність, вони підрозділяються на ділені і неподільні.
- •5) У залежності від можливості індивідуалізації речей вони поділяються на індивідуально-визначені і визначені родовими ознаками.
- •6) У залежності від господарської потреби, речі можуть бути підрозділені на головні і другорядні.
- •3. Нематеріальні блага як об’єкт цивільних прав
- •Поняття, ознаки і види правочинів.
- •2. Умови дійсності правочину. Нікчемні та оспорювані правочини
- •1. Поняття представництва. Види представництва та їх характеристика.
- •2. Довіреність та її види. Представництво без повноважень.
- •Поняття та види строків в цивільному праві.
- •Позовна давність .
- •Початок перебігу строків позовної давності. Зупинення, перерва та поновлення строків позовної давності
- •1.Поняття права власності та його зміст.
- •Право приватної власності
- •Право державної власності
- •Право комунальної власності
- •2. Спільна сумісна власність.
- •3. Право приватної власності.
- •4. Набуття та припинення права власності.
- •5) Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився
- •5. Захист права власності.
- •6. Інші цивільно - правові засоби захисту права власності.
- •Зобов’язальне право: загальні положення.
- •Виконання зобов”язань.
- •3. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •Припинення зобов'язань
- •1. Поняття, зміст та форма договору.
- •2. Порядок укладання договорів. Зміна та розірвання договору.
- •3. Класифікація договорів.
1. Поняття цивільних правовідносин.
Цивільні правовідносини - це заснований на нормах цивільного права правовий зв'язок між юридично рівними, організаційно незалежними суб'єктами, що виступають як носії суб'єктивних цивільних прав і обов'язків.
Основні ознаки цивільного правовідношення:
1) Особливості суб'єктного складу. Учасники цивільних правовідносин по відношенню один до одного виступають як юридично рівні суб'єкти, що володіють організаційно-правовою і майновою відособленістю.
2) Цивільні правовідносини - це правовий зв'язок, що складається з приводу матеріальних і нематеріальних благ.
3) Відносини сторін урегульовані на принципах ініціативи учасників і диспозитивности норм. Це знаходить висвітлення в тім, що головною підставою виникнення правового зв'язку між суб'єктами цивільного права є цивільно-правовий договір.
4) Учасники цього виду правовідносин виступають як носії суб'єктивних цивільних прав і обов'язків.
5) Захист суб'єктивних прав і примус до виконання суб'єктивних обов'язків здійснюється за допомогою специфічних заходів впливу й в особливому (як правило, позовному) порядку.
6) Підстави виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин у значній мірі відрізняються від юридичних фактів в інших галузях права по видах, змісту і характеру правових наслідків. Зокрема, цивільні права й обов'язки виникають не тільки з основ, передбачених законом і іншими правовими актами, але також з дій суб'єктів цивільного права, що хоча і не передбачені цивільним законодавством, але в силу його загальних початків і змісту породжують відповідні правовідносини.
Цивільне правовідношення являє собою складну правову категорію, що складається з трьох обов'язкових елементів: 1) суб'єктів, 2) об'єкта, 3) змісту.
Суб'єктами цивільних правовідносин є його учасники, що, також іменуються особами.
У кожних правовідносинах беруть участь не менш двох суб'єктів, у протилежному випадку немає суспільних відносин, а, отже, не може бути і правовідносини.
Учасники правовідносин можуть мати права і тоді вони називаються управомоченими особами (а в зобов'язаннях їх іменують також кредиторами). Наприклад, власник є управомоченою особою, оскільки саме право власності визначають, як право особи володіти, користуватися, розпоряджатися річчю.
Учасники правовідносин, на яких покладені обов'язки, називаються зобов'язаними особами (у зобов'язаннях їх іменують боржниками чи дебіторами). Наприклад, заподіювач шкоди завжди є зобов'язаною особою, оскільки зміст зобов'язань, що виникають із заподіяння шкоди, складає право потерпілого на його відшкодування й обов'язок заподіювача відшкодувати заподіяну шкоду.
Частіше усього учасники цивільних правовідносин одночасно мають і права й обов'язки, будучи й управомоченими і зобов'язаними особами.
Так, у більшості договорів їхні учасники одночасно є і боржниками, і кредиторами. Наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати продану річ, але має право на одержання її вартості. Покупець, у свою чергу, має право вимагати передачі йому купленої речі, але зобов'язаний сплатити її ціну.
Як управомоченою, так і зобов'язаною стороною може бути одна особа чи кілька осіб.
Необхідною умовою участі особи в цивільних пвовідносинах є наявність у нього цивільної правосуб'єктності.
Цивільна правосуб'єктність це можливість (здатність) особи бути учасником цивільних правовідносин.
Елементами (змістом) правосуб'єктності є:
правоздатність;
дієздатність;
правочиноздатність;
деліктоздатність;
тестаментоздатність;
трансдієздатність;
Цивільна правоздатність - це загальна здатність особи мати цивільні права й обов'язки.
Цивільна дієздатність - це здатність особи своїми діями здобувати для себе цивільні права і створювати цивільні обов'язки.
Поняття дієздатності охоплює можливість робити досить широке коло дій з юридичними наслідками. Тому в її складі розрізняють: правочиноздатність, деліктоздатність, тестаментоздатність, трансдієздатність.
Правочиноздатність - це здатність робити правомірні дії, спрямовані на встановлення цивільних прав і обов'язків.
Деліктоздатність - це здатність особи нести відповідальність за зроблене цивільне правопорушення.
Тестаментоздатність - здатність особи залишати заповіт і бути спадкоємцем.
Трансдієздатність - здатність особи своїми діями створювати для інших суб'єктів права й обов'язки і його здатності приймати на себе права й обов'язки, що виникають у результаті дій інших осіб
Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути:
1) фізичні особи - громадяни України, а також іноземні громадяни й особи без громадянства, що користаються однаковими з громадянами України майновими й особистими немайновими правами за вилученнями, встановленими в законі;
2) юридичні особи - підприємства будь-яких форм власності, установи, організації, іноземні підприємства й організації і т.д.;
3) Держава й інші соціальні утворення. Правосуб'єктність учасників цивільних правовідносин неоднакова. Так, наприклад, юридичні особи мають спеціальну правоздатність, не можуть бути спадкодавцями. Також не може бути спадкодавцем держава.
Об'єкти цивільних правовідносин.
Об'єктом цивільного правовідношення є ті матеріальні чи нематеріальні блага, із приводу яких це правовідношення виникає.
Як правило, під об'єктом цивільного правовідношення розуміють поведінку його учасників.
Тому можна сказати об'єкт -це вказівка на ті блага, що становлять інтерес для суб'єктів цивільного права, що вступають заради цих благ у визначені відносини.
Об'єктами цивільних правовідносин можуть бути речі, дії (у тому числі послуги), результати дій, результати духовної й інтелектуальної творчості, комерційна таємниця, особисті немайнові блага.
Зміст цивільного правовідношення.
Юридичний зміст цивільного правовідношення - це суб'єктивні права й обов'язки його учасників.
Вони називаються суб'єктивними, тому що належать учасникам (суб'єктам) конкретних цивільних правовідносин. Цим суб'єктивні цивільні права відрізняються від поняття цивільного права в об'єктивному змісті.
Суб'єктивне цивільне право це міра можливого поводження управомоченої особи, якій відповідає міра належного поводження зобов'язаної особи.
Володіння суб'єктивним правом означає для управомоченої особи:
1) можливість поводитися певним чином;
2) можливість вимагати визначеного поводження від інших осіб;
3) можливість звернутися в необхідних випадках до державних органів (суду і т.п.) за захистом порушеного права.
Структура змісту цивільних правовідносин може бути простою чи складною.
При простій структурі має місце одне право й один обов'язок. Наприклад, за звичайним договором позики позикодавець має право вимагати повернення боргу, а позичальник зобов'язаний його повернути.
При складній структурі змісту правовідношень, у його учасників існує кілька прав і обов'язків. Наприклад, у тім же договорі позики може бути передбачене його забезпечення за допомогою неустойки, поручительства, застави. У таких випадках, крім основного зобов'язання (правовідносин) з договору позики виникають додаткові (акцесорні) зобов'язання чи правовідносини, зв'язані з вимогами щодо забезпечення виконання основного зобов'язання.