1. Поняття цивільних правовідносин.

Цивільні правовідносини - це заснований на нормах цивільного права правовий зв'язок між юридично рівними, організаційно незалежними суб'єктами, що виступають як носії суб'єктивних цивільних прав і обов'язків.

Основні ознаки цивільного правовідношення:

1) Особливості суб'єктного складу. Учасники цивільних правовідносин по відношенню один до одного виступають як юридично рівні суб'єкти, що володіють організаційно-правовою і майновою відособленістю.

2) Цивільні правовідносини - це правовий зв'язок, що складається з приводу матеріальних і нематеріальних благ.

3) Відносини сторін урегульовані на принципах ініціативи учасників і диспозитивности норм. Це знаходить висвітлення в тім, що головною підставою виникнення правового зв'язку між суб'єктами цивільного права є цивільно-правовий договір.

4) Учасники цього виду правовідносин виступають як носії суб'єктивних цивільних прав і обов'язків.

5) Захист суб'єктивних прав і примус до виконання суб'єктивних обов'язків здійснюється за допомогою специфічних заходів впливу й в особливому (як правило, позовному) порядку.

6) Підстави виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин у значній мірі відрізняються від юридичних фактів в інших галузях права по видах, змісту і характеру правових наслідків. Зокрема, цивільні права й обов'язки виникають не тільки з основ, передбачених законом і іншими правовими актами, але також з дій суб'єктів цивільного права, що хоча і не передбачені цивільним законодавством, але в силу його загальних початків і змісту породжують відповідні правовідносини.

Цивільне правовідношення являє собою складну правову категорію, що складається з трьох обов'язкових елементів: 1) суб'єктів, 2) об'єкта, 3) змісту.

Суб'єктами цивільних правовідносин є його учасники, що, також іменуються особами.

У кожних правовідносинах беруть участь не менш двох суб'єктів, у протилежному випадку немає суспільних відносин, а, отже, не може бути і правовідносини.

Учасники правовідносин можуть мати права і тоді вони називаються управомоченими особами (а в зобов'язаннях їх іменують також кредиторами). Наприклад, власник є управомоченою особою, оскільки саме право власності визначають, як право особи володіти, користуватися, розпоряджатися річчю.

Учасники правовідносин, на яких покладені обов'язки, називаються зобов'язаними особами (у зобов'язаннях їх іменують боржниками чи дебіторами). Наприклад, заподіювач шкоди завжди є зобов'язаною особою, оскільки зміст зобов'язань, що виникають із заподіяння шкоди, складає право потерпілого на його відшкодування й обов'язок заподіювача відшкодувати заподіяну шкоду.

Частіше усього учасники цивільних правовідносин одночасно мають і права й обов'язки, будучи й управомоченими і зобов'язаними особами.

Так, у більшості договорів їхні учасники одночасно є і боржниками, і кредиторами. Наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати продану річ, але має право на одержання її вартості. Покупець, у свою чергу, має право вимагати передачі йому купленої речі, але зобов'язаний сплатити її ціну.

Як управомоченою, так і зобов'язаною стороною може бути одна особа чи кілька осіб.

Необхідною умовою участі особи в цивільних пвовідносинах є наявність у нього цивільної правосуб'єктності.

Цивільна правосуб'єктність це можливість (здатність) особи бути учасником цивільних правовідносин.

Елементами (змістом) правосуб'єктності є:

• правоздатність;

• дієздатність;

• правочиноздатність;

• деліктоздатність;

• тестаментоздатність;

• трансдієздатність;

Цивільна правоздатність - це загальна здатність особи мати цивільні права й обов'язки.

Цивільна дієздатність - це здатність особи своїми діями здобувати для себе цивільні права і створювати цивільні обов'язки.

Поняття дієздатності охоплює можливість робити досить широке коло дій з юридичними наслідками. Тому в її складі розрізняють: правочиноздатність, деліктоздатність, тестаментоздатність, трансдієздатність.

Правочиноздатність - це здатність робити правомірні дії, спрямовані на встановлення цивільних прав і обов'язків.

Деліктоздатність - це здатність особи нести відповідальність за зроблене цивільне правопорушення.

Тестаментоздатність - здатність особи залишати заповіт і бути спадкоємцем.

Трансдієздатність - здатність особи своїми діями створювати для інших суб'єктів права й обов'язки і його здатності приймати на себе права й обов'язки, що виникають у результаті дій інших осіб

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути:

1) фізичні особи - громадяни України, а також іноземні громадяни й особи без громадянства, що користаються однаковими з громадянами України майновими й особистими немайновими правами за вилученнями, встановленими в законі;

2) юридичні особи - підприємства будь-яких форм власності, установи, організації, іноземні підприємства й організації і т.д.;

3) Держава й інші соціальні утворення. Правосуб'єктність учасників цивільних правовідносин неоднакова. Так, наприклад, юридичні особи мають спеціальну правоздатність, не можуть бути спадкодавцями. Також не може бути спадкодавцем держава.

Об'єкти цивільних правовідносин.

Об'єктом цивільного правовідношення є ті матеріальні чи нематеріальні блага, із приводу яких це правовідношення виникає.

Як правило, під об'єктом цивільного правовідношення розуміють поведінку його учасників.

Тому можна сказати об'єкт -це вказівка на ті блага, що становлять інтерес для суб'єктів цивільного права, що вступають заради цих благ у визначені відносини.

Об'єктами цивільних правовідносин можуть бути речі, дії (у тому числі послуги), результати дій, результати духовної й інтелектуальної творчості, комерційна таємниця, особисті немайнові блага.

Зміст цивільного правовідношення.

Юридичний зміст цивільного правовідношення - це суб'єктивні права й обов'язки його учасників.

Вони називаються суб'єктивними, тому що належать учасникам (суб'єктам) конкретних цивільних правовідносин. Цим суб'єктивні цивільні права відрізняються від поняття цивільного права в об'єктивному змісті.

Суб'єктивне цивільне право це міра можливого поводження управомоченої особи, якій відповідає міра належного поводження зобов'язаної особи.

Володіння суб'єктивним правом означає для управомоченої особи:

1) можливість поводитися певним чином;

2) можливість вимагати визначеного поводження від інших осіб;

3) можливість звернутися в необхідних випадках до державних органів (суду і т.п.) за захистом порушеного права.

Структура змісту цивільних правовідносин може бути простою чи складною.

При простій структурі має місце одне право й один обов'язок. Наприклад, за звичайним договором позики позикодавець має право вимагати повернення боргу, а позичальник зобов'язаний його повернути.

При складній структурі змісту правовідношень, у його учасників існує кілька прав і обов'язків. Наприклад, у тім же договорі позики може бути передбачене його забезпечення за допомогою неустойки, поручительства, застави. У таких випадках, крім основного зобов'язання (правовідносин) з договору позики виникають додаткові (акцесорні) зобов'язання чи правовідносини, зв'язані з вимогами щодо забезпечення виконання основного зобов'язання.