Не 1.1. Наукові основи економічного аналізу
1.Економічний аналіз і теорія пізнання.
2.Економічний аналіз та основні принципи діалектики
3.Зв’язок економічного аналізу з іншими суміжними науками.
4.Основні принципи економічного аналізу
1.Економічний аналіз і теорія пізнання.
Аналіз (від грец. – analуsis) – означає розчленування, розподіл досліджуваного об’єкта на частини, елементи, на внутрішньо притаманні цьому об’єкту складові частини
У вузькому розумінні аналіз означає розчленування, розкладання досліджуваного об’єкта на складові частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого.
У широкому розумінні аналіз – це спосіб пізнання досліджуваних об’єктів, який базується на розчленуванні цілого на складові частини і вивченні їх у всьому різноманітті зв’язків і взаємозалежностей.
Аналіз економічних явищ та процесів – це спосіб пізнання, який базується на абстрактно-розумовому розчленуванні цих явищ на складові частини з допомогою логічних висновків та моделювання.
Розчленування загального явища на його складові частини уможливлює вивчення окремих сторін цього явища, але не створює цілісного уявлення про взаємодію цих частин. Тому після розподілу досліджуваного об’єкта на складові частини та їх глибокої деталізації, руйнується його цілісність (не можна в повній мірі характеризувати об’єкт), необхідно відновити єдність досліджуваного явища.
Аналіз - це початковий етап дослідження, який зводиться до поділу в думці цілого і взагалі складного явища на його складові більш прості елементарні частини і виділення окремих сторін, властивостей, зв’язків. Однак аналіз не створює цілісного уявлення про їх взаємодію, залишається незрозумілим місце частин у складі цілого. Тому аналіз не є кінцевою метою наукового дослідження, яке має відтворити ціле, зрозуміти його внутрішню структуру, характер його функціонування, закони розвитку. Ця мета досягається за допомогою зворотного процесу абстрактного дослідження –синтезу.
Синтез (від грец. – sintesis) – об’єднання раніше розчленованих частин, елементів досліджуваного об’єкта у єдине ціле.
Перехід від аналізу фактів до теоретичного синтезу здійснюється з допомогою таких методів як індукція і дедукція.
Індукція – це метод дослідження, що дозволяє здійснити перехід від знання окремих фактів до знання загального, яке відображає закони або інший суттєвий і необхідний зв'язок. В реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов’язана з нею.
Дедукція – це метод дослідження, що дозволяє здійснити рух думки від загального до часткового, виділення із загальних положень наслідків більш часткового характеру. За допомогою цього методу окреме (частина) пізнається на основі знання загальних закономірностей.
Економічний аналіз - це абстрактно-логічний спосіб пізнання, який забезпечує системне, комплексне, органічно взаємозв’язане дослідження економічних явищ і процесів з метою об’єктивної оцінки результатів господарської діяльності, діагностики ознак невідповідності регламентованому рівню, пошуку нових можливостей у досягненні мети, забезпечення необхідної інформації для вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень.
Теорія пізнання є методологічною основою всіх галузей науки. Вона визначає сутність, необхідність і послідовність економічного аналізу.
Процес пізнання має два ступені: чуттєве (відчуття, сприйняття, пам’ять, уявлення) пізнання і раціональне (поняття, судження, умовивід).
Найефективнішим способом пізнання навколишньої дійсності є наука. Будь-яка наука - це сфера людської діяльності, де відбувається вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність, в яку науки – в міру свого розвитку – проникають все більш глибоко і широко. Потрібно звернути увагу на те, що система знань, які продукує наука, ґрунтується на теорії наукового пізнання, яка вивчає можливості та закономірності через дослідження об’єктивної реальності: від відчуття, сприйняття, уявлення, почуття, судження, реальної дійсності до передбачення тенденцій розвитку дійсності і здатності її змінюватися.
З метою глибокого пізнання економіки економічний аналіз вивчає її діалектично, у взаємозв’язках, у причинно-наслідковій підпорядкованості явищ і процесів.
Сучасна наукова теорія пізнання ґрунтується на таких основоположних принципах: об’єктивності, пізнаваності, діалектики, критерієм істини пізнання є практика. З’ясуйте їх сутність.
Пізнання – специфічна діяльність людини по вивченню суттєвих рис, властивостей, зв’язків предметів і явищ об’єктивної дійсності, в результаті якої одержуються їх адекватні відображення – знання.
Процес пізнання у гносеології осмислюється через категорії «суб’єкт» та «об’єкт».
Процес пізнання здійснюється за класичною формулою: споглядання – наукова абстракція – формування нових практичних пропозицій і умовиводів.
Споглядання – початковий етап процесу пізнання. Йому властиве відображення об’єкта дослідження в наочній формі, присутність безпосереднього (без проміжних ланок) зв’язку людини з дійсністю, відображення переважно зовнішніх сторін та зв’язків, початок занурення у внутрішні закономірності та зв’язки на основі первинного узагальнення даних.
На стадії споглядання відбувається спостереження за господарськими процесами (об’єктами дослідження), збір інформації, яка є базою для абстрактного наукового узагальнення. При цьому дуже важливо, щоб система інформації адекватно відображала досліджуваний об’єкт, не включала лишніх і дублюючих один одного показників.
Абстрагування сприяє проникненню пізнання у сутність явищ, процесів, руху пізнання від явищ до сутності, обґрунтовує цілісну рухому дійсність. Саме це й забезпечує більш глибоке вивчення окремих сторін предмета, і тим самим проникнення в їхню сутність. На стадії абстрактних узагальнень можлива багатоваріантність теоретичних суджень і умовиводів. Чим більше таких суджень, тим більша ймовірність вибору оптимального рішення. Абстрактне мислення, яке ґрунтується на об’єктивних даних, що пройшли логічну обробку, розкриває глибинний зміст досліджуваних явищ, виявляє певні закономірності їх розвитку. Це дозволяє перейти до побудови практичних пропозицій, спрямованих на вдосконалення практики. Запам’ятайте, що логіка аналітичного дослідження – це метод, за допомогою якого здійснюється перехід від абстрактного до конкретного, до перетворення (якщо це необхідно) положень теорії у практичні дії.
Потрібно звернути увагу на те, що практика і пізнання – дві взаємопов’язані сторони єдиного історичного процесу, але вирішальну роль тут відіграє практична діяльність.
Лише практика, виконуючи свої функції в процесі наукового пізнання (рис. 1.1.1) може остаточно доказати істинність тих або інших знань. На пильну увагу заслуговує усвідомлення основних функцій практики в процесі наукового пізнання. Тому студенти повинні детально їх розглянути.
Рис. 1.1.1. Основні функції практики в процесі наукового пізнання
Для пізнання, осмислення дійсності в процесі економічного аналізу використовуються найважливіші категорії діалектики (рух, простір і час, буття, якість, кількість, одиничне, загальне, сутність, явище, зміст, форма, система, структура, причина, наслідок, випадковість, дійсність, можливість).