16. Категорії «сутність» і «явище»

Сутність і Явище – категорії матеріалістичної діалектики. Це категорії, які визначають різні ступені пізнання, кожний з яких відображає реальний рівень глибини осягнення об'єкта. Процес пізнання починається з вивчення явищ і далі йде до розкриття їх сутності.

Явище – зовнішня сторона об’єктивної реальності, яка безпосередньо дається нашим органам чуттів. Це категорія для позначення у предметі, процесі того, що знаходить свій вияв безпосередньо, з'являється перед нами. Явище – більш мінлива сторона, яка є формою виразу Сутності.

Сутність – це внутрішня природа, внутрішній спосіб існування предметів і явищ дійсності. Це філософська категорія для позначення внутрішньої, відносно прихованої й стійкої сторони об'єктивної дійсності, яка визначає природу предмета, процесу і властиві їм закономірності розвитку. Внутрішня суперечність – те, що являє собою джерело руху і розвитку. Поняття Сутність виникає під час намагання виділити головне у Змісті.

Діалектичний взаємозв'язок між сутністю і явищем виявляється в тому, що:

а) сутність і явище нерозривно пов'язані між собою.

б) єдність сутності і явища не означає того, що вони збігаються, є тотожними. Сутність завжди прихована за явищем. Якби форма виявлення і сутності речей безпосередньо збігалися, то наука була б непотрібна;

в) явище більш динамічне, мінливе, ніж сутність, а сутність стійка, менш мінлива. Вона зберігає себе у всіх змінах.

г) явище має в собі не тільки виявлення внутрішнього змісту, суттєвих зв'язків об'єкта, але й будь-які випадкові відношення, особливі риси цього об'єкта.

д) явище залежить від сутності, має по відношенню до неї вторинний, залежний характер.

Явище значною мірою відповідає Сутності. Якщо такої відповідності не існує, то говорять про Видимість або Оманливість.

17. Одиничне, особливе, загальне

Одиничне, Особливе, Загальне – філософські категорії, що виражають співвідношення між безкінечним різноманіттям предметів і явищ навколишньої дійсності. Вивчення речей, предметів об'єктивної дійсності переконує в тому, що кожна річ, явище, з одного боку, містять строго індивідуальні ознаки, завдяки яким ми і розрізняємо ці речі, а з іншого боку, будь-яке окреме індивідуальне явище містить в собі і загальні ознаки, типові для маси інших явищ. Ці об’єктивні ознаки відбиваються в мисленні завдяки цим категоріям. Це філософські категорії, що відображають діалектичну єдність і відмінність між речами та явищами дійсності. 

Одиничне – категорія, що відображає в предметі, явищі те, що притаманне тільки даному предмету, явищу. 

Загальне - це тотожність, що об'єктивно існує між предметами, речами, явищами у рамках конкретної якісної визначеності.

Особливе – проміжна категорія між Одиничним і Загальним. Це те, що є загальним стосовно одиничного і одиничним щодо загального. Наведемо приклад: водень - одиничне; газ - особливе; хімічний елемент - загальне. Поняття "газ" є загальним щодо поняття "водень". У свою чергу поняття "газ" є одиничним стосовно поняття "хімічний елемент".

Ні одиничне, ні загальне не можуть існувати самостійно. Одиничне за своїм змістом, проявом багатше від загального, яке є абстрактним. Однак загальне глибше розкриває зміст, сутність речі. Загальні ознаки можуть істотно відрізнятись за ступенем загальності. Загальною буде і ознака, що характерна лише для двох явищ. Проте є й ознаки, що притаманні всім, чи більшості явищ дійсності. Так, усім предметам, явищам, процесам притаманні сутність і форма. Такі ознаки називають Везагальними, їх відображають у категоріях діалектики.