- •Філософія, її предмет, структура і основні функції
- •2.Співвідношення понять «філософія» і «світогляд».
- •3.Основне питання філософії та специфіка його розв’язання в історії філософії.
- •4.Діалектика і метафізика
- •5. (№2) Поняття «матерія» і концептуальні підходи його осмислення.
- •9. Закон взаємного переходу кількісних змін в якісні
- •12. Категорії можливість і дійсність.
- •13. Категорії «причина» і «наслідок»
- •14. Категорії «необхідність» і «випадковість», «необхідність» і «свобода».
- •15. Категорії «зміст» і «форма»
- •16. Категорії «сутність» і «явище»
- •17. Одиничне, особливе, загальне
- •18. Проблема пізнання людиною світу
- •19. Поняття «суб’єкта» та «об’єкта» пізнання
- •20. Чуттєве та раціональне в пізнанні
- •21. Логіка та інтуїція в процесі пізнання
- •22. Практика як критерій істини
- •23. Форми і методи наукового пізнання
- •24. Наука як феномен культури
- •25. Проблема істини та критеріїв її пізнання
- •26. Філософське вчення про види істини
- •27. Сучасні наукові уявлення про походження і сутність людини
- •28. Біологічне і соціальне в людині.
- •29. Філософські аспекти проблеми свідомості
- •30.Свідомість та її структура. Свідоме й несвідоме.
- •31. Рівні і форми свідомості.
- •32. Поліметодологія в поглядах на основи суспільного розвитку.
- •33. Поняття географічного серидовища
- •34. Матеріальне і духовне виробництво, їх взаємозв'язок
- •36. Поняття «рушійні сили розвитку суспільства».
- •37. Суб’єкти суспільного розвитку
- •38. Поняття «людина», «індивід», «особистість»
- •39. Народонаселення – передумова та суб’єкт історичного розвитку.
- •40. Сім’я та її функції.
- •41. Історичні типи відтворення населення, Закон Мальтуса.
- •42. Сутність, структура та функції політичної системи
- •43. Держава – базовий інститут політичної системи
- •47. Ціннісно-орієнтаційна діяльність людини. Цінності та їх різновиди.
- •49. Екологія та екологічні проблеми в Україні
- •50. Філософські аспекти глобальних проблем сучасності.
- •51. Філософія стародавньої індії та китаю. 1. Філософія Стародавнього Китаю.
- •2. Філософія Стародавньої Індії.
- •52. Натурфілософія мілетської школи (фалес, анаксімен, анаксімандр)
- •53. Етичний антропологізм сократа
- •54. Естетичні погляди сократа. (470—399 рр. До н. Е.)
- •55. Філософські ідеї платона.
- •56. Погляди платона на роль і значення мистецтва в суспільстві
- •57. Філософські ідеї Аристотеля.
- •58. Естетика Арістотеля
- •59. Середньовічна схоластика. Боротьба реалізму та номіналізму.
- •60.Принцип гармонії віри і розуму в філософії фоми аквінського
- •61. Характерні риси світоглядної спрямованності філософії відродження
- •64. Суб’єктивний ідеалізм д.Берклі і скептицизм д. Юма
- •65. Раціоналістична філософія Декарта. (Поняття: дедукція, раціоналізм, дуалізм вчення, субстанція).
- •66. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози. Визначення:пантеїзм(натуралістичний), монізм, субстанція, матеріалізм,атеїзм.
- •67. Французьке просвітництво і французький матеріалізм XVIII ст.
- •68. Філософія Києво-Могилянської академії.
- •69. Філософія серця г. Сковороди (1722-1794)
- •71. Естетична концепція і. Канта (1724-1804)
- •72.Ідеалістична діалектика г. Гегеля (1770-1831)
- •73. Естетика г.Гегеля (1770-1831)
- •74. Антропологізм філософії л. Фейербаха(1804-1872)
- •76. Философия воли а. Шопенгауэра (1788-1860)
- •77. Философия музыки а. Шопенгауэра
- •78. Філософські ідеї ф. Ніцше (1844-1900)
- •79. Погляди членів Кирило-Мефодіївського братства.
- •80. Філософські погляди т. Г. Шевченка.
- •81. Кардіоцентризм філософії п. Юркевича (1827-1874).
- •82. Філсофія та соціально-політичні ідеї в працях м. П. Драгоманова
- •83. Естетична концепція творчості в працях і. Я. Франко
- •84. Заг. Хар. Філософії укр. Діаспори xXст. (Донцов, Липинський, Чижевський)
- •85. Теорія психоаналізу зигмунда фрейда
- •86. Естетична творчість в концепції психоаналізу.
- •87. Філософія екзистенціалізму.
- •88. Філософія неотомізму.
- •89.Філософія постмодернізму.
- •90. Естетика постмодернізму.
12. Категорії можливість і дійсність.
Дійсність — це буття, що є й розвивається, об'єктивно існує на противагу фантазії та вигадці (при синхронному розгляді) й є протилежним можливості (при діахронному розгляді, тобто розгляді у часі).
Можливість — це потенційна дійсність, передумова виникнення явища, що може здійснитися (стати дійсністю), а може й не здійснитися. Таким чином, можливість і дійсність — це два ступеня розвитку явища, його руху від причини до наслідку, виявлення необхідного і випадкового. За ступенем ймовірності здійснення молена виділити реальні, ймовірнісні, формальні можливості й неможливості.
Реальна можливість — це така можливість, для здійснення якої є всі умови й необхідний тільки певний час, щоб вона стала дійсністю (наприклад, схід сонця). Тобто, ймовірність реальної можливості дорівнює одиниці (або 100%), й практично не існує випадкових факторів, що можуть змінити перебіг подій.
Ймовірна можливість — це така можливість, ймовірність якої істотно більше нуля, але менше одиниці. Такою є більшість процесів, в яких випадкові фактори відіграють істотну роль. Як правило, ймовірність таких подій може бути подана у вигляді числа (в частках одиниці або у відсотках, як, наприклад, у випадку страхування життя).
Формальна, або абстрактна можливість — це дуже малоймовірна можливість, здійснення якої не суперечить законам природи, але, насправді, вона ніколи не здійснюється. Наприклад, існує дуже мала вірогідність того, що навколо голови людини внаслідок броунівського руху молекул зовсім або майже повністю не буде повітря. Адже такі випадки ніколи не спостерігалися.
Нарешті, неможливість — це те, що суперечить законам природи, що не може бути ніколи, ні за яких умов, ймовірність чого дорівнює нулю (наприклад, перетворення сонця в поцілунок).
13. Категорії «причина» і «наслідок»
Всесвіт являє собою суцільний взаємозв'язок предметів і явищ. Процес його пізнання здійснюється від абстрактного розуміння причинності (як зв'язку всього) до пізнання конкретних причинних залежностей у різних сферах дійсності й до дослідження самої категорії причинності
Причина та наслідок – філософські категорії, що виражають форми загального зв'язку і взаємодії явищ , процесів дійсності.
Причина – це явище, річ, що безпосередньо викликає, породжує інше явище чи групу явищ.
Наслідок – результат дії причини.
При цьому необхідно відрізняти причину від приводу. Привід – це подія, яка безпосередньо передує іншій події, створює можливості для її появи, але не породжує і не визначає її.
Дія причини завжди залежить від умов, тому й вона змінюється зі зміною останніх. Одна й та ж причина в різних умовах може породжувати різні наслідки і навпаки.
Причина і наслідок пов’язані генетичним типом взаємовідносин. Причинно-наслідкові зв'язки мають загальний характер, пов'язуючи воєдино всі явища в світі. Жодне явище не виникає безпричинно. Навіть незначна подія має свою причину, а кожна причина необхідно тягне за собою певний наслідок. В свою чергу, цей наслідок може стати причиною іншого явища, і так нескінченно. Будь-яке явище є одночасно і причина , і наслідок інших явищ . Одна і та ж причина може породити різні слідства і одне і те ж явище може виявитися як причиною, так і наслідком якого-небудь іншого явища . Наслідок зазвичай викликається не однією, а декількома причинами .
