Урок 4

Національні рухи в Індії та Китаї. Особливості модернізаційних процесів у Японії

 

Основні поняття: «імперіалізм», «нація», «національний рух», «традиційне суспільство», «свадеші», «свараджі», «доба Мейдзі», «Гоміндан», «бойкот».

Основні поняття уроку

Імперіалізм (від лат. imperare — правити) — державна політика, спрямована на завоювання територій, колоній або встановлення політичного й економічного контролю над іншими державами. Термін використовується для характеристики політики країн, що володіють колоніями або домінують над іншими країнами — незалежно від того, чи називають вони себе імперіями.

Нація (лат. natio — плем’я, народ) — полісемантичне поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Існує два основних значення терміна:

1) політична спільнота громадян певної держави — політична нація. Часто вживається як синонім терміна «держава», коли мається на увазі її населення, наприклад, для посилання на «національні» університети, банки та інші установи;

2) етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як особистим відчуттям «національної ідентичності», так і колективним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших).

У цьому значенні фактично є синонімом терміна «народ».

Національний рух — масовий рух Нового і Новітнього часу проти інонаціонального панування, що розгортаються під чіткими національними гаслами і мають на меті об’єднання в єдину національну державу всіх етнічних територій свого народу.

Традиційне суспільство — поняття, що характеризує доіндустріальну стадію розвитку суспільства від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту, промислової революції. Синоніми аграрного суспільства — «аграрне суспільство» та «селянське суспільство».

Робота з картою

Покажіть на карті:

1) країни: Індію, Китай, Японію, Корею;

2) столиці Індії, Китаю, Японії.

На початку XX в. Китай фактично залишався напівколонією,

хоча формально зберігав незалежність. Провідні держави Заходу, а також Росія і Японія прискореними темпами ділили Китай на сфери впливу, перетворюючи цю країну на аграрно-сировинний додаток своєї економіки. У країні наростав стихійний протест проти проникнення іноземців.

На відміну від Китаю, Індія була безправною колонією Великої Британії. Разом з тим, метрополія доклала певних зусиль для створення в Індії сучасного сектору економіки, а це дало сприяло розвитку малого підприємництва й формуванню національної буржуазії.

.

Національний рух в Китаї

Інформація 1

У серпні 1900 р. 20-тисячна армія восьми держав (США, Англії, Росії, Франції, Німеччини, Японії, Австро-Угорщини й Італії) з особливою жорстокістю придушила народне повстання в Китаї.

Боротьба проти іноземців й маньчжурської династії тривала (маньчжурів китайські патріоти також вважали чужоземцями). За цих умов виникає ряд революційних організацій. Провідна роль серед них належала «Союзу китайського відродження», який очолював Сунь Ятсен. Головною силою національно-визвольного руху було демократичне крило національної буржуазії, яка прагнула повалити маньчжурську (циньску) династію й розв’язати аграрне питання.

Улітку 1905 р. майбутній лідер національно-визвольного руху Сунь Ятсен об’єднав кілька революційних організацій в «Об’єднану революційну лігу Китаю». Програма «Об’єднаної ліги» передбачала вигнання маньчжурів, визволення Китаю, встановлення республіки й націоналізацію землі. Сунь Ятсен висунув так звані «три народні принципи»: націоналізм, народовладдя, народне благоденство.

10 жовтня 1911 р. в Учані поліція натрапила на слід революційної організації. Почалися арешти, і, щоб запобігти розгрому, члени організації виступили зі зброєю в руках. До повсталих приєднався гарнізон Учана, а потім студенти й робітники-металісти. Учанське повстання поклало початок революційній хвилі, яка прокотилася по всій країні. Незабаром влада циньского уряду була повалена у Ханькоу й Ханьяні, у листопаді — у Шанхаї. 2 грудня повсталі захопили Нанкін — південну столицю Китаю. Практично південь країни відокремився від півночі.

На батьківщину з еміграції повернувся Сунь Ятсен. 29 грудня делегати провінцій, які зібралися в Нанкіні на конференцію, проголосили утворення Китайської республіки. Сунь Ятсена обрали її тимчасовим президентом, і 1 січня 1912 р. він прийняв присягу.

У Північному Китаї до влади прийшов Юань Шикай. Фактично він перетворився на повновладного диктатора країни. 12 лютого Юань Шикай примусив регента підписати від імені 6-річного імператора Пу І акт про зречення.

Наступного дня Сунь Ятсен подав у відставку на користь Юань Шикая. У березні була прийнята тимчасова Конституція Китайської республіки. У ній закріплювалися демократичні свободи. Це було значним кроком на шляху до цивілізованого суспільства.

…Юань Шикай переніс столицю в Пекін і почав наступ на демократичні сили. За цих умов Сунь Ятсен у серпні 1912 р. на базі «Союзу» і деяких інших організацій створив нову партію — Гоміндан. На виборах до парламенту навесні 1913 р. ця партія отримала більшість голосів, але Юань Шикай не хотів допускати її до влади. За його наказом був убитий кандидат від Гоміндану на пост прем’єрміністра, а парламент був розігнаний.

У відповідь на це Сунь Ятсен зажадав відставки Юань Шикая й закликав народ до нового виступу. У травні сім південних провінцій заявили про відокремлення від Пекіна. Почалася громадянська війна між Півднем і Північчю. Наприкінці літа революційні війська Півдня зазнали поразки. У листопаді 1913 р. Юань Шикай заборонив діяльність Гоміндану. Сунь Ятсен знову мав емігрувати.

Після розпуску парламенту з Конституції вилучили статті про демократичні свободи. Почалася підготовка до реставрації монархії. Але в червні 1916 р. Юань Шикай помер.

Запитання

1. Що стало приводом до національного повстання в Китаї?

2. Хто очолив національно-визвольну боротьбу китайського народу?

3. Якими були наслідки учанського повстання?

4. Що спонукало Сунь Ятсена до утворення нової партії?

5. Чим закінчилася громадянська війна Китаю 1913 р.?

Робота з картою

1. Назвіть провінції, які були захоплені повстанцями у 1911 р.

2. Де і коли було проголошено утворення Китайської республіки?

3. З якого часу і де перебувала столиця Китаю з 1912 р.