Тема 5.4 Управління процесами екологізації «Квадрат» управління екологізацією

1. Управління процесами екологізації передбачає формування ос­новних компонентів керованої системи, тобто тих об'єктів чи суб'єктів економічної системи, на які спрямований управлінсь­кий вплив, а також механізмів, за допомогою яких він здійсню­ється.

У кожному конкретному випадку механізм реалізації завдань екологізації передбачає формування чотирьох таких взаємоза­лежних системних компонентів, що, умовно кажучи, склада­ють «квадрат» управлінського механізму екологізації (рис. 5.1): (1) мету і завдання екологізації, (2) об'єкти екологізації, (3) су­б'єкти екологізації, (4) інструменти екологізації.

Рис. 5.1 - Схема механізму реалізації завдань екологізації

Мета і завдання екологізації. Це стратегічні цілі і тактичні завдання, які ставляться на кожному конкретному етапі еколо­гізації і, зрештою, є відправним моментом формування трьох інших компонентів «квадрата» екологізації.

Метою екологізації може бути усунення або зменшення дії одного чи декількох екодеструктивних факторів з п'яти груп.

Конкретизація цілей екологізації дає змогу сформулювати конкретні завдання трансформації господарського комплексу, до яких, зокрема, можуть бути віднесені:

• реструктуризація економіки, галузей і регіонів;

• перепрофілювання підприємств;

• усунення потреби в екологічно несприятливих видах продукції чи послуг;

• заміна екологічно несприятливих техпроцесів;

• зниження ресурсомісткості продукції тощо.

2. Основними принципами, на яких має будуватися ви­значення завдань екологізації. Серед найважливіших слід відзначити принципи:

• інтегра­льного підходу, що обумовлює необхідність обліку інтегрально­го ефекту дій у всьому ланцюжку циклу виробництва і спожи­вання продукції;

• орієнтації на причині, що передбачає ліквіда­цію причин, а не боротьбу з наслідками;

• поділу відповідальності, що обумовлює встановлення адресності і ступеня відповідаль­ності суб'єктів і об'єктів екодеструктивної діяльності;

Рис. 5.2. Схема концептуальних напрямків формування завдань екологізації

• адекватності інструментарію, що передбачає формування мо­тиваційного інструментарію, який відповідає даним обставинам;

• системного підходу, що передбачає вплив на всі об'єкти і су­б'єкти екологізації, які прямо чи побічно можуть сприяти дося­гненню цілей екологізації;

• максимальної ефективності, що обумовлює досягнення конкретних цілей екологізації з мініма­льними витратами й отриманням максимальної віддачі коштів, спрямованих на розв'язання поставлених завдань.

Об'єкти екологізації. Під об'єктами екологізації слід розумі­ти предмети, процеси і явища, що створюють причини екоде­структивного впливу, які передбачається трансформувати для до­сягнення цілей екологізації.

3. На основі відібраних напрямків можуть бути запропоновані три базові і три проміжні стратегії для визначення об'єктів еко­логізації (рис. 5.3).

Згадані базові стратегії можуть бути класифіковані таким чином.

• Стратегія І - зменшення потреби в продукті. Пріоритетним напрямком слід вва­жати відмову від екологічно несприятливих продуктів або замі­ну їх на більш чисті. Наслідком цієї стратегії можуть бути зменшення матеріаломісткості та енергоємності продукції, вдо­сконалення структури споживання, відмова від товарів і послуг, які не є життєво необхідними для людини.

• Стратегія II - зміни в продукті для підвищення рівня його екологічності. Можна говорити про усунення тих властивостей самих продуктів, що можуть створювати екологічну небезпеку на стадії споживання продукту.

• Стратегія III - зміни у використанні продукту стосується усіх видів змін у процесі викорис­тання продукції, що зменшують процеси екодеструктивного впливу.

Рис. 5.3 – Іноваційні стратегії впливу на об’єкти екологізації

Як проміжні можна розглядати стратегії, засновані на ком­бінації зазначених базових стратегій.

Субстратегія І + II: зміни в продукті. Обумовлює подов­ження життєвого терміну продукту.

Субстратегія II + III: удосконалення процесів використан­ня відходів споживання. Охоплює будь-які зміни, що екологізують стадію життєвого циклу, яка слідує за фазою споживання продукту, тобто інновації, які змінюють методи його утилізації або рециркулювання.

Субстратегія І + III: підвищення ефективності споживан­ня продукції. Передбачає застосування режимів ощадливості і раціональної експлуатації виробів.

4. Суб'єкти впливу. Суб'єкти можуть бути поділені на дві групи:

• керовані, тобто ті, на яких здійснюється вплив з метою екологі­зації їх діяльності, умовно може поділятися на первинних та вторинних суб'єктів

• керівні, які саме й здійснюють цей вплив. Поділяється на забезпечуючих та впливаючих.

Керовані суб'єкти. Первинні (безпосередні) суб'єкти - це ті, які безпосередньо несуть відповідальність за процеси еколо­гічної деструкції.

Вторинні (непрямі) економічні суб'єкти - це ті, які впли­вають на первинних економічних суб'єктів і можуть сприяти прийняттю рішень останніми в напрямку реалізації політики екологізації.

Керівні суб'єкти. Забезпечуючі суб'єкти - це ті, що фор­мують правове або мотиваційне поле впливу на перші дві групи.

Впливаючі суб'єкти - це ті, що можуть здійснювати вплив на поведінку трьох зазначених вище груп суб'єктів.

5. Інструменти екологізації. Основною функцією інструментів є формування системи мотивів для досягнення цілей екологі­зації. По відношенню до причин екодеструктивного впливу мо­тиваційні інструменти можна розділити на дві групи:

• Інструменти прямої мотивації орієнтовані безпосередньо на об'єкти екологізації: або .самі фактори екодеструктивного впли­ву, або продукти і послуги, які є носіями екодеструкції.

• Інструменти непрямої мотивації орієнтуються не на показ­ники екодеструктивної діяльності, а на продукти і послуги, що побічно можуть створювати умови для досягнення цілей еколо­гізації.

Дія мотиваційних інструментів може поширюватися на весь життєвий цикл виробу або акцентуватися на певній стадії цик­лу чи окремому критерії.

Констатуючи важливість усіх чотирьох основних компо­нентів мотиваційного механізму - цілей і завдань, об'єктів, суб'єктів та інструментів, необхідно виділити значення су­б'єктів екологізації. Даний компонент має знаходитися по­стійно в полі зору і під час аналізу, і під час вибору інших трьох.