Тема 5.3.2. Екологізаиія виробництва

Під відтворенням екологічно орієнтованої виробничої основи слід розуміти генерування наукових ідей, формування інформа­ційних матеріалів, створення технічних засобів і технологічних рішень, що сприяють розвитку екологічно обумовлених вироб­ничих систем. Можна сформулювати соціальні, економічні і тех­нологічні передумови екологізації виробничих факторів.

Соціальні передумови виникають тоді, коли соціальні інте­реси, культурний рівень і особисті бажання людей сприяють виникненню екологічних потреб.

Економічні передумови створюються тоді, коли в економіч­ній системі виникають економічні умови та організаційні меха­нізми, що забезпечують для виробника економічну вигідність процесів екологізації.

Технологічні передумови виникають, коли у виробничій си­стемі накопичуються достатні технічні засоби реалізації еколо­гічних потреб. Економічні й тех­нічні передумови формують групу «передумов достатності».

Розвиток екологічно обумовленої виробничої основи прямо пов'язаний з розвитком екологічного попиту. Основні стадії еко­логічної трансформації виробництва повторюють чотири стадії формування екологічного попиту, які передбачають:

1. розвиток екологічного обладнання;

2. екологічно обумовлене вдосконалення технологій;

3. підвищення ефективності складових життєвого циклу виро­бів і послуг;

4. виробництво товарів, що обслуговують принципово новий стиль життя.

Стадії екологізації виробництва можуть бути символічно названі етапами:

1) очисних споруд;

2) маловідходних тех­нологій;

3) тотальної ефективності;

4) екологізації стилю життя.

Невтримна післявоєнна індустріалізація 1950-х років приве­ла до глибокої екологічної кризи, яка була усвідомлена в 1960-ті роки і викликала адекватну реакцію суспільної думки і вчених. Хвиля «зеленого» руху 60-х років змусила суспільство мобілізу­вати максимум матеріальних і фінансових ресурсів на запобі­гання або компенсацію негативних екологічних наслідків, по­роджуваних виробничою системою. До середини 1970-х років вдалося досягти деякого пом'якшення екологічної ситуації в розвинених країнах шляхом масового застосування очисного устаткування. Разом з тим ставала все більш очевидною непомі­рна ціна, яку змушене було сплачувати суспільство за порівня­но скромні екологічні перемоги. Вартість очисного обладнання могла бути порівняна з витратами на основне виробниче устат­кування. Очисні споруди не могли докорінно вирішити екологі­чну проблему, переводячи один вид забруднення в інший. Більш того, ці споруди самі є своєрідним джерелом забруднення - бо вимага­ють витрат значної кількості матеріальних і енергетичних ре­сурсів, виробництво яких знов-таки веде до екологічної дестру­кції. Довго витримувати такий надмірний тягар не змогли на­віть економіки багатих країн. До кінця 1970-х років на зміну тактиці «кінець труби» поступово приходить тактика впрова­дження малозабруднюючих технологій. Вона дала змогу значно знизити потребу в очисних спорудах і одночасно підвищити ефективність використання виробничих систем. Саме тому час­тка екологічних витрат у загальному обсязі виробничих витрат у 1980-ті роки стала знову скорочуватися: вони просто були вже не потрібні.

Першим етапом екологізації технології було вдосконалення очисного обладнання, підвищення його якості і надійності, різке зменшення вартості. Далі справа дійшла безпосередньо до техно­логічних систем. На підприємствах ста­виться завдання перетворення виробничого процесу на екологічно чистий, який різко зменшує кількість відходів. Крім того, приді­ляється увага розробці і випуску екологічно чистих товарів, тобто таких, які б після використання не забруднювали довкілля.

На початку 1990-х створюються передумови для нового ета­пу розвитку науково-технічного прогресу в галузі екологізації. Основна особливість даного етапу може бути охарактеризована ключовими словами «підвищення ефективності».

Розвиток сфери виробництва екологічних товарів і послуг надзвичайно важливий не тільки з екологічних міркувань. Він стає високорентабельною сферою економічної діяльності, фор­муючи один із найбільш доходних видів підприємництва.

Під екологічним підприємництвом розуміється такий вид підприємницької діяльності, який пов'язаний з випуском і ре­алізацією екологічної продукції (виробів, послуг, робіт). У свою чергу, підприємництво - це ініціативна, самостійна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на отримання прибутку; вона передбачає економічну, у тому числі майнову відповідальність за результати діяльності.

Серед найбільш перспективних в умовах України видів виробництва продукції екологічного призначення можна назвати:

• моніторингові системи; попит на них неминуче виникне внаслідок підви­щення рівня екологічного навантаження; це може відбутися за умов пе­редбачуваного пожвавлення виробничої діяльності в країнах пострадян­ського простору;

• очисне обладнання; можливий економічний бум при посиленні екологі­чних вимог змусить підприємства придбати різні види очисного облад­нання;

• лічильники; цілком імовірно, найближчим часом слід очікувати значного пожвавлення попиту на різні види вимірювальної апаратури;

• технології, обладнання і матеріали для ресурсозбереження (енерго-і матеріалозбереження); зростання цін на енергоносії і матеріальні ре­сурси обумовлює підвищення попиту на ресурсозберігаючі технології та обладнання;

• засоби індивідуального екологічного контролю; за умов зростання добробуту населення і його купівельної спроможності слід очікувати збі­льшення обсягу продажів приладів індивідуального екологічного моніто­рингу, засобів екологічного захисту і мініекологічних систем;

• сільськогосподарські технології; ця група охоплює виробництво насінного фонду, засобів механі­зації, систем контролю, захисту рослин, переробки продукції;

• переробка і знешкодження відходів; переробка відходів є резервом дешевих ресурсів, водночас використання відходів допомагає вирішити екологічні проблеми.

Усі зазначені позиції складають можливі напрямки форму­вання ринку екологічних товарів і сфери боротьби на просторі пострадянських держав, як мінімум, за вітчизняного покупця.