Тема 4.6.2 екологія і приватизація

Приватизація державного майна

У концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законах України «Про приватизацію майна державних підпри­ємств», «Про інвестиційну діяльність», у Державній програмі приватизації майна державних підприємств, Положенні про фонд державного майна, Положенні про план приватизації та в багатьох інших законодавчих і нормативно-інструктивних актах, на жаль, не розробле­но загальноекономічну стратегію і тактику, механізм регулювання відносин щодо використання природних ресурсів, економічної відповідальності за забруднення навколишнього середовища.

Водночас на природні ресурси, що залучаються до господарського обігу, і земельні ділянки, на яких роз­ташовані будівлі, споруди і обладнання, припадає знач­на частка вартості загального капіталу підприємств.

Приватизації підлягає майно державних підпри­ємств, які найбільше впливають не тільки на розвиток споживчого ринку, а й на стан навколишнього середо­вища.

Застосування класифікації об'єктів приватизації та її способів для різних груп об'єктів без урахування ви­мог охорони природи ще до початку викупу або прода­жу державного майна суперечить основному положен­ню Закону про приватизацію, згідно з яким передбачає­ться забезпечення соціальної захищеності та рівних прав громадян.

Нереальними є принципи приватизації, пов'язані з безоплатною передачею частки державного майна кож­ному громадянинові і приватизацією державного майна на платній основі з застосуванням приватизаційних па­перів, оскільки вони не мають під собою ніяких еколо­гічних підстав.

Цінність території

З екологічної точки зору усі приватизаційні процеси мають чітко визначені регіональні відміннос­ті, пов'язані з багатьма особливостями розміщення об'­єктів, які підлягають роздержавленню. Існує досить значна різниця у цінності територій, що впливає на ди­ференціацію вартості державного майна і зумовлює застосування відповідних методів і засобів самої при­ватизації. Передусім це стосується комплексного враху­вання соціальної, економічної, ресурсної і екологічної цінності.

Соціальна цінність визначається культурно-історич­ною і етнічною спадщиною певної території, значенням її у формуванні регіональної системи розселення, тобто потенційною можливістю бути місцем розвитку поселень.

Економічна цінність передбачає можливості терито­рії щодо виробництва промислової продукції і різнома­нітних товарів. Потенційна і фактична цінність терито­ріально-господарських об'єктів суттєво різняться між собою.

Ресурсна значимість території залежить від потен­ційних можливостей екологічних систем, у тому числі геологічних і біологічних ресурсів.

Екологічна цінність території — це її властивість за­безпечувати рівновагу між господарською діяльністю й енергетичними можливостями біосфери, тобто досягати своєрідного енергетичного балансу в екологічних систе­мах за допомогою сукупності їхніх відтворних і асимі­ляційних функцій.

Вартість об’єктів приватизації

Згідно з Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації в оцінку майна не входить вартість земельних ділянок, надр та інших складових навколиш­нього середовища. Це одна з найсерйозніших вад при­ватизаційного процесу, тому що йдеться не про окремі знаряддя і засоби виробництва, а про цілісний майно­вий комплекс, до якого належить і територія підпри­ємств.

Приватизація конкретних об'єктів обов'язково повин­на враховувати цінність території, та оскільки взаємо­відносини суб'єктів приватизації у питанні власності на землю залишаються невизначеними, виникають додат­кові труднощі щодо охорони природи.

Поряд з основними засобами в процесі приватизації здійснюється оцінка вартості нематеріальних активів — вартість права на користування землею, водою чи інши­ми природними ресурсами.

Еколого-економічний кадастр території

Роздержавлення екологічно не­безпечних об'єктів негативно впливає на умови існування лю­дей і стан навколишнього середовища. У зв'язку з цим практичне значення має роз­робка спеціальних нормативно - екологічних документів щодо самої приватизації. Підготовка таких документів можлива лише при наявності універсального еколого-економічного кадастру території (ЕЕКТ). Він не тільки сприятиме створенню інформаційної бази щодо прий­няття рішень у галузі приватизації, а й безпосередньо впливатиме на розробку еколого - фінансової політики щодо приватизації майна державних підприємств.

Еколого-економічний кадастр території — це систе­матизований аналітично-нормативний документ, без контролюючої функції якого купівля або продаж зна­рядь і засобів виробництва на тій чи іншій території не­можливі. Кадастр містить певні кількісні та якісні по­казники фізичних обсягів природних ресурсів та їх ви­користання, екологічну оцінку території в сукупності з вартісною оцінкою рівня забруднення навколишнього середовища. Головне завдання ЕЕКТ полягає в сприян­ні управлінню господарською діяльністю, спрямованою на еколого-збалансоване й ефективне природокористу­вання.

Відповідно до цього функції ЕЕКТ зосереджені на­вколо інтегрального класифікаційного еколого-економічного обліку природних ресурсів та економічної оцін­ки забруднення навколишнього середовища, розміщення відходів виробництва з урахуванням їх складування, транспортування, переробки і захоронення.