Тема 4.1 Капітальні вкладення природоохоронного призначення

Основу затрат экологического назначения составляют единовременные затраты – капитальные вложения на природоохранные мероприятия, инвестиции экологического назначения.

Предотвращение деградации всех компонентов окружающей среды, проведение мероприятий по ликвидации нанесенного ей ущерба, развитие безотходных технологий и выпуска экологически чистой продукции предполагают необходимость создания в стране специализированной экологической индустрии: производство очистных сооружений, измерительных приборов и т.п. Для восстановления и воспроизводства природных ресурсов необходимы капитальные вложения в эту сферу.

Капитальные вложения в охрану окружающей среды и рациональное использование природных ресурсов представляют собой единовременные расходы, определяемые совокупностью мероприятий по сохранению и улучшению природных ресурсов, их воспроизводству и охране. Это расходы инвестиционного характера, определяемые возможностью общества финансировать природоохранную деятельность, государственными программами и планами проведения природоохранных мероприятий и экологической политикой.

В системе показателей затрат экологического назначения разрабатываются показатели их объема и структуры, освоения капитальных вложений и текущих затрат: ввод в действие основных фондов, т.е. завершение мероприятий, предусмотренных в плане по охране окружающей среды и рациональному использованию природных ресурсов; завершение капитального ремонта имеющихся объектов средозащитного назначения; объем неосвоенных средств, т.е. объем незавершенного строительства и незаконченного капитального ремонта.

Капитальные вложения исчисляются независимо от источников финансирования как сумма затрат, связанных с охраной и рациональным использованием земель, лесных ресурсов, рыбных запасов, водных ресурсов, воздушного бассейна. В их состав включаются также затраты, связанные с развитием заповедного дела и защитой от шума.

4.2.1. Основи платного природокористування в Україні

Згідно з чинним законодавством плата за спеціальне використання природних ресурсів встановлю­ється на основі нормативів плати і лімітів їх викорис­тання.

Нормативи плати за використання природних ресур­сів визначаються з урахуванням їх поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, про­дуктивності, місцезнаходження, можливості переробки й утилізації відходів та інших факторів.

Плата за використання надр

З 1994 р. діє Інструкція про порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Плата поширюється на корисні копалини за­гальнодержавного і місцевого значення.

Корисні копалини, не віднесені до місцевого значен­ня, вважаються загальнодержавними.

Об'єктом плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин є обсяг погашених ба­лансових запасів корис­них копалин.

Обсяг погашених запасів — це обсяг видобутих і втрачених у процесі видобутку корисних копалин.

До гідромінеральних ресурсів належать мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, розсоли, ропа.

У разі розробки забалансових запасів корисних ко­палин вони повинні бути переведені на балансові.

Плату за спеціальне використання надр при видобу­ванні корисних копалин вносять:

• суб'єкт підприємницької діяльності, що видобуває та реалізує мінеральну сировину.

• суб'єкт підприємницької діяльності, до складу якого входить структурний підрозділ, що займається видобутком корисних копалин і передає їх для подальшої переробки в його межах.

Для суб'єктів підприємницької діяльності діє єдиний норматив плати щодо кожної одиниці погашених або ви­добутих балансових запасів корисних копалин у розмірі одного відсотка ціни реалізації одиниці видобутої міне­ральної сировини без урахування податку на добавлену вартість. Для підприємств вугільної промисловості до нормативу плати застосовується коригуючий коефіці­єнт 0,5.

Для шахт, рудників і кар'єрів, що видобувають ко­рисні копалини і передають їх для переробки один од­ному за собівартістю, при обчисленні плати замість ці­ни приймається собівартість у межах підрозділу, збільшена на коригуючий коефіцієнт 1,1

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності одну час­тину видобутих корисних копалин реалізує, а другу — передає для переробки за собівартістю, обчислення плати здійснюється окремо.

При розробці більше одного виду мінеральної сиро­вини плата за спеціальне використання надр під час видобування корисних копалин обчислюється за кожний вид окремо. У разі видобування багатокомпонент­них видів корисних копалин плата обчислюється як за один вид мінеральної сировини профілюючого компо­нента.

Фактична ціна одиниці реалізованої мінеральної си­ровини визначається діленням виручки, одержаної фак­тично від реалізації корисних копалин, на обсяг її реа­лізації за звітний період, а собівартість одиниці видо­бутої мінеральної сировини — діленням собівартості мі­неральної сировини на обсяг, що відповідає її собівар­тості.

Підприємство, що одержує дотацію для компенсації різниці між розрахунковою ціною і ціною реалізації мі­неральної сировини із державного бюджету, вносить пла­ту за використання надр виходячи з ціни реалізації.

Плату за спеціальне використання надр при видобу­ванні корисних копалин загальнодержавного значення в розмірі 50 % перераховують до державного бюджету і 50 % — до бюджетів об­ластей. Контроль за правиль­ністю обчислення і своєчасністю сплати платежу за спе­ціальне використання надр при видобуванні корисних копалин здійснюють державні податкові інспекції.

Платники, які не подали квартальні розрахунки по­датковим органам, сплачують 110% суми платежу за спеціальне використання надр, обчисленої за попередній звітний період.

Суми платежів, що не були внесені в установлений термін, сплачуються до відповідного бюджету з нараху­ванням пені у розмірі 0,3 % суми недоїмки за кож­ний день прострочки платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу до дня сплати включно.

Платежі за використання прісних вод

Плата стягується відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів (1994р.). Плата поширюється на водні ресурси загальнодержавного і місцевого значення. До прісних водних ресурсів загальнодержавного значення нале­жать:

• поверхневі води, віднесені до басейнів річок, що роз­ташовані або використовуються на території кількох об­ластей, включаючи притоки всіх порядків;

• підземні прісні води.

Решта належать до прісних водних ресурсів місце­вого значення.

Розміри платежів за використання прісних водних ресурсів, крім тих, що використовуються підприємствами гідроенергетики і водного транспорту, обчислюються відповідно до нормативів плати, обсягів використання води та ліміту.

Ліміт використання — це гранична кількість води, на використання якої водокористувачеві видається дозвіл у встановленому порядку. Ліміти використання прісних водних ресурсів місцевого значення затверджують. обласні Ради народних депутатів за поданням природоохоронних ор­ганів. Ліміт затверджується на річний обсяг використан­ня води на виробничі та інші потреби до 10 січня, а для зрошуваного землеробства — до 10 березня поточного року. Квартальні ліміти використання води водоспоживачі розраховують у межах затвердженого річного лі­міту з урахуванням проектних матеріалів і виробничих програм та узгоджують їх з відповідними органами і подають податковим органам.

Не підлягають лімітуванню водні ресурси, що вико­ристовуються без вилучення їх з водних джерел.

Для водокористувачів, водозабезпечення яких здійс­нюється з водогосподарських систем — нормативи плати встановлюються в карбованцях за 1 м³ використаної води.

Для водокористувачів, виробничі потреби яких задо­вольняються без вилучення води з водного джерела і для яких не встановлюється ліміт використання прісних вод­них ресурсів, нормативи плати визначаються: для ГЕС —за 1 м³ води, пропущеної через турбінні агрегати; для діючого вантажного флоту — за 100 т вантажо­підйомності на рік.

Тимчасові нормативи плати за спеціальне викорис­тання прісних поверхневих та підземних водних ресур­сів, а також пільгові коефіцієнти до тимчасових норма­тивів плати для окремих категорій водокористувачів за­тверджені в 1994 р. постановами Кабінету Міністрів України № 75 «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресур­сів і тимчасових нормативів плати за їх спеціальне вико­ристання» та № 247 «Про розмір плати за використання прісних водних ресурсів сільськогосподарськими товаро­виробниками».

До нормативів плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів підприємствами гідроенергетики застосовується коефіцієнт 0,005. При використанні води, що надходить із змішаних джерел, норматив її використання обчислюється за середньо­зваженими вимірами з урахуванням установлених лімі­тів використання води з різних джерел і відповідних нор­мативів плати.

Підприємства, що ви­користовують для охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, плату до бюджетів вносять тільки за воду, яку забирають з водогосподарських сис­тем і використовують для підживлення оборотної системи.

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів не справляється за:

• воду, що відпускається платниками платежів іншим водокористувачам;

• використання підземних вод, які є сировиною в тех­нологічному процесі для вилучення корисних компонен­тів, що містяться в них;

• використання підземних вод, які вилучаються з надр разом з видобутком корисних копалин, а також забір яких допомагає усувати небезпечну дію вод у господар­ській діяльності.

Власники водного транспорту не вносять плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів стоянковим, службово-допоміжним флотом та букси­рами.

Водокористувачі, які використовують воду з кана­лів, вносять плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів.

За понадлімітне використання прісних водних ресур­сів плата обчислюється і справляється у п'ятикратному розмірі.

Кількість води, що використовується, підприємство-водокористувач визначає на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності водовимірювальної апаратури витрати води розраховують за обсягом виробленої продукції чи нада­них послуг, норми водовитрат на одиницю продукції, ха­рактеристик працюючих насосів, витрат електроенергії або іншими можливими методами.

У межах встановленого ліміту платежі відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне їх викорис­тання стягуються з прибутку, що залишається у розпо­рядженні суб'єкта підприємницької діяльності.

Водокористувачі, які вчасно не подали податковим органам квартальні розрахунки за встановленою фор­мою, сплачують 110% суми платежу за спеціальне використання прісних водних ресурсів, обчисленої за по­передній звітний період. Плата за спеціальне викорис­тання прісних водних ресурсів загальнодержавного зна­чення перераховується в розмірі 50 % до державного бюджету і 50 %—до місцевих бюджетів.

Суми плати за спеціальне використання пріс­них водних ресурсів, що не були внесені у встановлений строк, сплачуються з нарахуванням пені у розмірі 0,3 % від суми недоїмки за кожний день прострочки платежу, починаючи з наступного дня після настання строку пла­тежу, включаючи день сплати.

У разі приховування або залишення платниками су­ми платежу в межах ліміту, з них стягується вся сума донарахованого платежу і застосовується фінансова санкція у вигляді стягнення у двократному розмірі тієї ж суми, а у разі повторного порушення протягом року після встановлення порушення попередньою пере­віркою—у п'ятикратному розмірі донарахованої суми.

4.3. ПЛАТЕЖІ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Платежі за забруднення навколишнього се­редовища є складовою частиною фінансового механіз­му охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Основу платежів становлять норма­тиви плати за забруднення навколишнього середовища. Згідно з Методикою визначення розмірів плати і стяг­нення платежів за забруднення навколишнього середо­вища України (1993 р.) нормативи встановлюються за:

викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціо­нарними і пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, те­риторіальні та внутрішні морські води, а також підзем­ні горизонти, в тому числі скиди, що провадяться під­приємствами через систему комунальної каналізації;

розміщення відходів промислового, сільськогосподар­ського, будівельного та іншого виробництва.

Розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на підставі лі­мітів та фактичних обсягів викидів і скидів забрудню­ючих речовин, розміщення відходів, а також базових нормативів плати за них і відповідних регулювальних коефіцієнтів.

Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів коригується за регіонами України застосуванням коефіцієнтів, що враховують те­риторіальні екологічні особливості, та коефіцієнтів ін­дексації базових нормативів плати.

Ліміти скидів забруднюючих речовин ви­значаються для підприємств з урахуванням гранично до­пустимих обсягів скидів по кожному інгре­дієнту і доводяться до них як тимчасово погоджені ве­личини скидів забруднюючих речовин по кожному інгредієнту в тоннах на рік.

Ліміти розміщення відходів у навколишньому середо­вищі визначаються для підприємств у тоннах на рік за класами токсичності згідно з дозволами на розміщення, що видаються в установленому порядку.

За понадлімітні скиди забруднюючих речо­вин і розміщення відходів установлюється підвищений розмір плати на підставі базового нормативу плати, кое­фіцієнта індексації, коефіцієнтів, що враховують тери­торіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні викиди і скиди забруднюючих ре­човин і розміщення відходів. У разі відсутності на під­приємстві затверджених у встановленому порядку лімі­тів скидів забруднюючих речовин та розміщен­ня відходів нормативи плати за скиди забруд­нюючих речовин та розміщення відходів установлюються як за понадлімітні.

Платежі підприємств за викиди і скиди забрудню­ючих речовин і розміщення відходів у межах встанов­лених лімітів (тимчасово погоджених величин) відносять­ся на витрати виробництва, а при перевищенні лімітів провадяться за рахунок прибутку, що залишається у роз­порядженні підприємства.

Індексування розмірів платежів за забруднення нав­колишнього середовища провадиться підприємствами при сплаті щоквартальних та остаточних річних плате­жів відповідно до доведених коефіцієнтів індексації. У разі несвоєчасного перерахування авансових та оста­точних платежів за забруднення навколишнього середо­вища не внесена сума стягується з нарахуванням пені з суми недоїмки за кожний день прострочення, включа­ючи день сплати.

Платежі за викиди в атмосферу забруднюючих речо­вин стаціонарними джерелами забруднення компенсують економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров'я людей, об'єкти жит­лово-комунального господарства, сільськогоспо­дарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресур­си, основні фонди промисловості і транспорту.

Складовими розміру платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами за­бруднення є плата в межах викидів забруднюючих речовин.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забрудню­ючих речовин стаціонарними джерелами забруднення визначають за формулою п

П_ас =ΣН_біМ_біК_тК_інд

де Н_бі — базовий норматив плати за викиди в атмосфе­ру 1 т і-ї забруднюючої речовини, крб./т; М_бі— маса річного викиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т; К_т— коефіцієнт, що вра­ховує територіальні соціально-екологічні особливості; К_інд— коефіцієнт індексації.

Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості, залежить від чисельності жите­лів населеного пункту, його господарського значення і розраховується за формулою:

К_т=К_насК_ф

де К_нас— коефіцієнт, що залежить від чисельності жите­лів населеного пункту; К_ф — коефіцієнт, що враховує господарське значення населеного пункту