3.2. Еколого-економічна ефективність виробництва матеріальних благ

Еколого-економічна оцінка господарської та спеціальної природоохоронної діяльності, яка графічно зображена на рис. 4.1, наглядніше відображається аналітичними формула­ми та гіпотетичною грошовою оцінкою типових варіантів діяль­ності (табл. 31).

Таблиця 3.1. Еколого-економічна оцінка господарської та спеціальної природоохоронної діяльності

Варіант	Оцінка варіанту діяльності	Аналітичні формули та гіпотетичні кількісні оцінки варіантів
		господарської діяльності в цілому	спеціальної природо­охоронної діяльності
1	Незадовільний (деградація екологічної та економічної систем)	Еу-Ех<0 (10-14 = -4)	-Ех>Еу (-14 + 10 = -4)
2	Гранично допустимий (відсутність розвитку еколого-економічної системи)	Еу - Ех = 0 (10-10 = 0)	-Е > Е (-10 + 10 = 0)
3	Задовільний (сталий розвиток еколого-економічної системи)	Еу - Ех = Еі (10-0 = 10)	Еу = 0 (0 + 10=10)
4	Оптимальний (інтенсивний сталий розвиток економічної та екологічної систем)	ЕУ>ЕХ (10+10 = 20)	ЕУ>ЕХ (10 + 10 = 20)
5	Нетиповий задовільний (випереджувальний розвиток екологічної системи)	Ех>Еу (10 + 14 = 24)	ЕУ>ЕХ (14 + 10 = 24)

Господарська діяльність недоцільна в тому випадку, якщо негативний екологічний ефект перевищує досягнутий в її ре­зультаті економічний. Недоцільною також є спеціальна при­родоохоронна діяльність у тому випадку, якщо витрати на її здійснення перевищують позитивний екологічний ефект, що досягається, тобто коли економічні витрати перевищують досяг­нення позитивних екологічних ефектів. Цей варіант дає від'єм­ний інтегральний еколого- економічний ефект (Е_у - Е_х< 0).

Вважається допустимою, у порівняно нетривалому проміжку часу, таку господарську діяльність, яка дає економічний ефект, що дорівнює супутньому негативному екологічному ефекту (ва­ріант 2). В галузі спеціальної природоохоронної діяльності такою гранично допустимою умовою є рівнозначність економіч­них витрат і досягнутого завдяки ним позитивного екологічно­го ефекту.

Добрим, або задовільним варіантом, вважається така госпо­дарська діяльність, внаслідок якої досягається чистий еконо­мічний ефект без істотних порушень умов природного довкіл­ля, а в галузі спеціальної охорони природи цільові економічні витрати відсутні. Природоохоронна діяльність здійснюється без спеціальних асигнувань. Інтегральний еколого-економічний ефект більший від нуля (варіант 3).

Оптимальним варіантом, який забезпечує інтенсивний ста­лий розвиток економічної та екологічної систем, є одночасне отримання позитивних економічних та екологічних ефектів. У господарській діяльності витрати на її здійснення забезпечу­ють економічний ефект за одночасного досягнення позитивно­го екологічного ефекту. У сфері природоохоронної діяльності, нарівні з досягненням екологічних ефектів, виробляється про­дукція або здійснюються послуги, реалізація яких забезпечує отримання ще й економічного ефекту. Загальний рівень оцін­ки переплетених у цьому варіанті господарської та спеціальної природоохоронної діяльності відповідає сумарній величині позитивних екологічного та економічного ефектів.

Нарешті, теоретично допускається і п'ятий варіант, який наведено в табл. 4.1 "нетиповим". Це той рідкісний у практиці (навіть ідеальний), варіант господарської діяльності, внаслі­док якої досягається більший позитивний екологічний ефект, ніж економічний (Е_х>Е_у). Спеціальна природоохоронна діяльність за цим варіантом забезпечує більший економічний ефект, ніж екологічний (Е_У>Е_Х).

Актуальність економічного аспекту проблем сучасного при­родокористування полягає в тому, що економічна теорія поки що, не може повністю пояснити, а практика планування та організації виробництва адекватно відобразити, ті нові законо­мірності і зміни, які відбуваються під впливом науково-техніч­ної революції у взаємовідносинах двох глобальних систем "су­спільного виробництва" і "природи". Незалежно від свідомості людей ці системи об'єктивно становлять діалектичну єдність і в умовах стрімкого науково-технічного прогресу все тісніше взаємодіють між собою. Це вимагає переходу від традиційного економічного аналізу та оцінки виробничо- господарської діяль­ності людини до інтегрального, еколого-економічного аналізу і еколого-економічної оцінки цієї діяльності.

Істотне погіршення екологічної ситуації на глобальному, реґіональному і локальному рівнях, викликає необхідність розвитку нового еколого-економічного мислення. Цілком оче­видно, що сьогодні керуватися традиційними уявленнями про вплив людини на довкілля та оцінку виробничо-господарської діяльності стає неправомірним. Необхідне розроблення прин­ципово нових методів оцінки виробничо-господарської діяль­ності, яка об'єктивно пов'язана із щораз більшим впливом на природне життєве довкілля.

Сутність екологічної економіки полягає, у принципово від­мінному від традиційного способу економічного мислення, яке опирається на внутрішні, сутнісні, об'єктивні причинно-наслідкові взаємозв'язки між економічними результатами мате­ріального виробництва та його екологічними наслідками. З по­гляду традиційної економічної практики вимоги екологічної економіки є радикальними і викликають певне заперечення її засадничі принципи сприймаються далеко неоднозначно, і бу­дуть ще тривалий час дискусійними, особливо у зв'язку з на­данням Україні статусу ринкової держави.

Особливо проблематичними є ті положення екологічної еко­номіки, які пов'язані з необхідністю додаткових витрат підпри­ємств і фірм на екологічні цілі. Згідно з постулатами традиційної ринкової економіки, такі витрати вважаються екстернальними.