3.1. Критерій еколого-економічної ефективності природокористування та виробництва матеріальних благ

Існує необхідність переходу від економічної оцінки всіх сфер матері­ального виробництва до еколого-економічної оцінки, що доз­воляє об'єктивніше вимірювати ефективність суспільного ви­робництва, з погляду перспектив сталого розвитку.

Одним з інструментів розв'язання проблеми вибору оптималь­них варіантів використання природних ресурсів і природного життєвого довкілля, виступає об'єктивний критерій ефективності природокористування і охо­рони природного довкілля, який повинен узгоджуватися з ви­могами документів "Ріо-92" та іншими міжнародними актами, а також з національним екологічним законодавством.

Обов'язковий взаємозв'язок економічного ефекту, який до­сягається в результаті виробничо-господарської діяльності, з екологічним ефектом повинен відображатися в інтегрально­му еколого-економічному ефекті.

Інтегральний еколого-економічний ефект природокористу­вання, чи будь-якої іншої господарської діяльності є алгебраїч­ною сумою двох різних за формами прояву ефек­тів, які досягаються, як правило, з різним шляхом і лише в окремих випадках одночасно: традиційного економічного та екологічного.

Критерієм ефективності функціонування еко­номічної системи, орієнтованої на забезпечення вимог сталого розвитку, є максимізація стійкого в часі інтегрального еколо-го-економічного ефекту.

Виробництво матеріальних благ з метою задоволення інди­відуальних і суспільних потреб, з одного боку, та прагнення до задоволення специфічних потреб у належних, нормальних для життя екологічних умовах, з іншого боку, стають домінант­ною ознакою нової економічної категорії "еколого-економічна ефективність".

Обов'язковий взаємозв'язок економічного ефекту, який до­сягається в результаті виробничо-господарської діяльності, з екологічним ефектом наочно зображається рисунком, по осі ординат якого відкладаються економічні ефекти, а по осі абс­цис — супутні йому екологічні ефекти в гіпотетичному грошо­вому вираженні. Дана система координат відображає сутність поняття "еколого-економічної ефективності" (рис. 3.1).

Екологічний ефект (вісь X) може мати, як позитивне, так і негативне значення. Вісь абсцис продовжується і ліворуч від нуля, тобто допускаються умови, коли екологічний ефект по­зитивний, нульовий, негативний. Складність полягає в тому, що цей ефект часто є завуальованим. Розрахунок його в гро­шовому вираженні можливий лише через деякий проміжок часу, після завершення процесу виробництва, або після вкла­дення коштів на заходи щодо охорони природного довкілля.

Рис. 4.1. Графічна інтерпретація еколого-економічного ефек­ту: X — шкала екологічних ефектів; У — шкала економічних ефектів; NМ — дискримінанта позитивного та негативного еколо­го-економічного ефекту; ОR — вектор оптимального еколого-еко­номічного ефекту; а,b, с,d — квадранти: а — допустимої резуль­тативності господарської діяльності; b — оптимальної результа­тивності господарської та спеціальної природоохоронної діяльності; с— допустимої результативності спеціальної природоохоронної діяльності; d — недопустимої результативності будь-якої антро погенної діяльності; Х _1.2.3.4.5., У_1.2.3.4.5 варіанти еколого-економіч ної оцінки комплексу господарської та спеціальної природоохо­ронної діяльності

Осі координат (X і У), що зображають, відповідно, екологіч­ний (Е_y) та економічний (Е_x) ефекти, розділяють поле умов господарської діяльності на чотири квадранти: а,b, с,d. У квад­ранті а розташовуються точки еколого-економічного ефекту, який досягається будь-якою господарською діяльністю.

Цілком зрозуміло, що неможливо досягти безмежного еко­номічного зростання без істотних екологічних збитків, які зго­дом перетворюються в реальні економічні збитки. Не можна також резервувати надмірно великі ділянки природи і витрача­ти на її охорону занадто велику кількість грошей. Частка кош­тів, які можуть бути виділені з валового національного про­дукту на екологічні цілі є, звичайно, обмеженою. Отже, поле оптимальних рішень при виборі варіантів господарської та спе­ціальної природоохоронної діяльності теоретично знаходиться на векторі ОR, де кожній одиниці досягнутого позитивного економічного ефекту, відповідає адекватна величина позитив­ного екологічного ефекту. Оскільки між названими екологіч­ним та економічним ефектами існує обов'язковий взаємний зв'язок, остільки залежно від обставин, можна поступитися деякою частиною економічного ефекту, заради досягнення від­повідного екологічного ефекту. І, навпаки, доводиться втрача­ти деяку частину екологічного потенціалу для досягнення еко­номічного ефекту.

П'ять "сідлових" точок оцінки природоохоронної діяльності, розташованих на лінії, паралельній осі У, визначають ефек­тивність спеціальної природоохоронної діяльності за тими ж п'ятьма типовими варіантами, за якими оцінюється господарська діяльність загалом.

Пріоритетність інвестицій природоохоронного характеру визначається дискримінантою ОМ. Доцільними з економічної точки зору є лише ті природоохоронні заходи, які забезпечу­ють екологічний ефект у точках, що лежать вище над лінією ОМ. Виключення складають лише ті випадки, коли заради збереження здоров'я людей доводиться витрачати кошти на природоохоронні заходи і на ті варіанти, які не забезпечують достатнього екологічного ефекту на вкладені кошти.

Дискримінанта NМ розділяє поле оцінок антропогенної діяльності на дві частини: позитивну (права) і негативну (ліва). Вектор ОК "врівноважує" результативність заходів з охорони природного довкілля і відтворення природних ресурсів з ре­зультативністю господарської діяльності загалом. Доцільними з погляду принципу сталого розвитку, потрібно вважати такі види діяльності, результативність яких оцінюється точками, що переміщуються з квадранта а в квадрант с через квадрант b.