3.Знеболення наркотичними анальгетиками:

а).морфін - п/ш, в/м - 1-2 мл 1 % (спочатку), а потім кожні 3-4г. повторю-

ють дозу - 0,5-0,75 мл; в/в -0,3-0,5 мл 1 % р-на на 10 мл ізотон. р-ну Nа Сl

Якщо не буде ефекту - повторити (доза не повина бути більше 1-1,0 мл).

Побічна дія: пригнічення дихального центру, збудження блювотного

центру і поява блювання, зниження АТ, брадикардія, затруднення сечо-

випускання.

Для зменшення побічного впливу: одночасно з ним приміняють 0,5-1мл

0,1 % р-на атропіну (при брадикардії); з платифіліном – 1 мл 0,2 % (при

тахікардії). При різкому пригніченню дихання під час введення морфіну

можна ввести в/в - кордіамін 2-3 мл.

б).промедол - п/ш; в/м; в/в - 1-2 мл 1 % р-на на 10 мл ізотонічного р-ні

Na Cl.

в).омнопон - п/ш, 1 мл 1 % або 2 %.

Для посилення дії наркотичних анальгетиків їх можна приміняти з ана-

льгіном, антигістамінними препаратами - знеболюючий «коктейль»

(1мл 2 % р-н промедолу, 1-2 мл 50 % р-на анальгіну, 1-2 мл 1% р-на диме-

дролу, 0,5 мл 1 % р-на атропіну).

г). інтенсивному болю (відчуття страху, збудження) використовують ме-

тод атаральгезії (сочетане введення анальгетичних та транквілізуючих

засобів) – 1 мл 2 % р-на промедолу або 1 мл 1 % р-ну морфіну з 2 мл

0,5 % р-ну седуксена на ізотонічному р-ні Na Cl.

д).замість морфіну, промедолу, омнопону можна використати - пірітрамід

в/м 2 мл 0,75 %;

ж). інгаляція кисню з портативного балона.

Реабілітація.

Основним завданням реабілітації є максимальне відновлення функцій організму, створення оптимальних умов для відновлення працездатності пацієнта. Група експертів пропонує 3 фази реабілітації: лікарняну, одужання і підтримуючу.

Реабілітація з першого дня захворювання відбувається під контролем медичної сестри.

Пацієнт активно перевертається на бік, виконує елементи ЛФК. Якщо перебіг хвороби не ускладнюється, з 3 дня можна призначити спеціальний комплекс лікувальної гімнастики. Заняття тривають не більше 3-5 хв. У разі розвитку ускладнень перша фаза реабілітації триває 3,5-5 тиж. Проводять ЕКГ контроль.

Пацієнти, які перенесли ІМ, повинні перебувати під «Д» спостереженням. Їм

Регулярно проводять ЕКГ контроль з фізичним навантаженням, клінічне спостереження, призначають медикаментозне лікування.

Профілактика:

1.первинна профілактика:

• активне лікування хронічних форм ІХС та їх ранню діагностику;

• усунення причин, що викликають психоемоційне перевантаження, ожиріння, боротьба з гіподинамією, курінням, лікування ГХ;

2.вторинна профілактика (полягає у попередженні повторних ІМ):

• призначають антиангінальні засоби (нітрати, бета-адреноблокатори, антагоністи кальцію);

• призначають препарати, які поліпшують метаболізм у серцевому м`язі (кокарбоксилаза, АТФ, рибоксин, ретаболіл);

• антикоагулянти;

• антиагреганти;

• пацієнти ІХС повинні перебувати під постійним наглядом за місцем проживання або роботи.

Догляд за пацієнтами на ІМ:

• пацієнта з ІМ транспортують від місця, де виник больовий напад, до ліжка в лікарні на одних і тих самих носилках;

• ніякі перекладання пацієнта та переодягання не дозволяється;

• пацієнти не підлягають також санітарній обробці;

• вони минають приймальний покій;

• з першого дня захворювання пацієнт з ІМ перебуває під постійним наглядом медичної сестри;

• дотримання постільного режиму;

• щоденно вмивають пацієнта у ліжку;

• стежити за чистотою тіла пацієнта;

• своєчасно міняють білизну;

• обтирають шкіру одним із дезінфікуючих розчинів;

• проводять догляд за волоссям;

• проводять догляд за порожниною рота;

• проводять профілактику пролежнів;

• приділяється увага фізіологічним відправленням;

• нормалізація перистальтики кишок;

• забезпечення нормального діурезу;

• підмивання пацієнта кожного дня;

• дотримання пацієнтом режиму фізичної активності;

• добре провітрювати і кварцювати палати;

• м/с стежить за станом пацієнта;

• стежить за частотою і ритмом дихання;

• стежить за показниками АТ;

• стежить за виразом і кольором обличчя;

• м/с виконує всі призначення лікаря;

• пацієнту потрібно довести, що його становище не є безнадійним, вселити надію на покращення, повне одуження.

Загальні висновки лекції:

Ішемічна хвороба серця - гострий або хронічний патологічний процес у міокарді, зумовлений неадекватним його кровопостачанням унаслідок органічного пошкодження коронарних артерій або, значно рідше, унаслідок їх функціональних змін (спазм, недостатність кровообігу під час збільшеного навантаження на серце). Потребує своєчасного діагностування і лікування.

Інфаркт міокарда – це захворювання, при якому розвивається некроз ділянки міокарда в результаті гострої коронарної недостатності внаслідок раптового припинення кровотоку по вінцевій артерії або неможливість забезпечення адекватного кровопостачання в разі різкого підвищення споживання кисню міокардом. Діагностика базується на характерній клінічній картині, обов’язковим ЕКГ підтвердженням. Потребує невідкладної допомоги і тривалого лікування.

Перелік посилань:

1. Демченко О.К. Медсестринство в терапії. - К.: Здоров`я, 2001.- С. 113-115; 115-117.

2. Паращак Г.П. Внутрішні хвороби. - К.: Здоров`я, 1994.- С. 143-144; 144-146; 147-154.

3. Левченко В.А., Середюк Н.М. Внутрішні хвороби.- Л.: Видавництво Світ, 1994.- С. 158-159; 159-165; 165-176.

4. Шегедин М.Б., Шуляр І.А. Медсестринство в терапії. - Видавнича фірма

Відродження, 2006.- С. 40-41; 42-46; 46-49.

5. Середюк Н.М. Внутрішня медицина. - К.: Медицина, 2006.- С. 311-316; 316-336; 336-367. 299-311; E - mail: med@books. kiev. ua.

6. Єпішен А.В. Внутрішні хвороби. - Т.: Укрмедкнига, 2005.- С. 427-448.

Список наочних приладь:

1. Таблиця № 12 - « Принципи лікування ІХС. Клінічний синдром інфаркту міокарда».

2. Таблиця № 21 - «Інфаркт міокарда».

3. Таблиця № 22- «Етіологія і патогенез гострого інфаркту міокарда. Принципи лікування».

4. Нітрати (нітрогліцерин).

5. Бета-блокатори (анаприлін).

6. Антагоністи кальцію (ніфедипін).

7. Інгібітори АПФ (каптоприл).

Засоби активації студентів:

Питання:

1. Що означає терміни «ішемія», «стенокардія», «некроз», «інфаркт»?

2. Що таке прогресуюча задишка?

3. Що таке ядуха?

4. Які антиангінальні препарати Ви знаєте?

5. . Які препарати фібринолітичної, антикоагулянтної групи Ви знаєте?

5. Участь медичної сестри в профілактиці захворювань та «Д» пацієнтів.

Проблемні ситуації:

1. Ви ознайомилися з можливими клінічними проявами стенокардії, інфаркту міокарда. Назвіть їх.

2. Які методи обстеження використовують для діагностики захворювань?

3. Які ускладнення частіше виникають при захворюваннях?