Сухий та ексудативний плеврити.

Плеврит – це запалення плеври.

Класифікація.

Розрізняють сухі та ексудативні плеврити.

Етіологія.

Плеврити це не самостійне захворювання, а ускладнення запальних процесів в легенях. В залежності від основного захворювання розрізняють при:

• Легеневі захворювання:

1. туберкульоз легенів та плеври;

2. пневмонічні плеврити;

3. ракові плеврити;

4. плеврити при абсцесі та гангрені легенів;

5. плеврити при бронхоектатичній хворобі.

• Поза легеневі захворювання:

1. перикардит;

2. паранефрит;

3. сифіліс;

4. системні захворювання сполучної тканини .

Сприятливим фактором є:

1. охолодження;

2. ослаблення організму після тривалої хвороби тощо.

Окремо розрізняють ревматичні, травматичні та токсичні плеврити.

Сухий плеврит - запалення плеври з утворенням на плеврі фіброзного нальоту та мінімальною продукцією рідини. Складає 6,5% всіх захворювань органів дихання. Сухий плеврит розглядають, як початок ексудативного плевриту.

Клінічна картина.

1. різкий біль в грудній клітці. Біль виникає внаслідок набухання листків плеври та їх тертя. Біль локалізований, гострий, колючий, посилюється при кашлі та глибокому диханні, при нахилянні тулубу в протилежний від ураження бік (симптом Шепельмана);

2. температура тіла - до 38 ^οС;

3. кашель - частіше сухий, іноді з відділенням невеликої кількості слизового харкотиння;

4. загальні симптоми інтоксикації;

5. при об’єктивному обстеженні:

   • пацієнт лежить на ураженій стороні;

   • відставання ураженої половини грудної клітки в акті дихання (пацієнт щадить уражену сторону);

   • при пальпації та перкусії змін немає;

   • при аускультації - шум тертя плеври (шум цей нагадує шум від тертя двох листків шкіри або хруст снігу під ногами);

   • на рентгенограмі - без змін.

Діагностика.

При наявності основних симптомів – біль, шум від тертя плеври – захворювання розпізнати легко.

Прогноз.

Прогноз, як правило, сприятливий.

Лікування:

1. Ліжковий режим.

2. Лікування основного захворювання.

3. Харчування повноцінне.

4. Електрофорез із кальцієм хлориду, гепарином, димексидом (при відсутності протипоказань).

5. Усунення болю(анальгін, триган, трамадол).

6. Усунення кашлю - протикашльові засоби (лібексин, препарати, що містять кодеїн).

7. Жарознижувальні та протизапальні засоби (нестероїдні протизапальні засоби - аспірин, диклофенак натрію, індометацин, мелоксикам, німесулід).

8. Дезинтоксикаційна терапія.

9. Глюкокортикостероїдна терапія .

10. Десенсибілізуюча терапія.

11. В період видужання, щоб запобігти зрощення, призначають дихальну гімнастику.

12. Масаж, парафінотерапія.

Після одужання пацієнтів з метою реабілітації направляють до місцевих санаторіїв чи курортів Причорномор’я.

Особливості догляду за пацієнтами:

• призначають постільний режим, він повинен лежати на хворому боці;

• медична сестра чітко виконує призначення лікаря;

• спостерігають за загальним станом пацієнта;

• вимірюють Т тіла, підраховують частоту пульсу, ЧД;

• проводять профілактику пролежнів тощо.

Ексудативний плеврит – запалення плеври з утворенням в плевральній порожнині ексудату. Ексудат спочатку скупчується внизу, далі поступово наростаючи, піднімається вгору і виповняє більшу частину плевральної порожнини.

В залежності від характеру ексудату виділяють:

• серозно-фіброзний;

• геморагічний;

• гнійний плеврит.

Клінічна картина.

1. початок захворювання поступовий або гострий;

2. гарячка ( Т тіла 38-39^ο С);

3. коли ексудату небагато, то у пацієнта буде різкий колючий біль, як тільки, назбирається ексудат біль проходе (тому, що тертя листків плеври не відбувається);

4. сухий надсадний кашель;

5. задишка;

6. об’єктивне обстеження:

• блідість шкірних покривів;

• при значних випотах - помітне вирячування хворої сторони;

• на стороні випоту – грудна клітка відстає при диханні;

• пальпація – різке послаблення або відсутність голосового тремтіння;

• перкусія – ділянка тупості над ексудатом;

• аускультація – дихання над ділянкою тупості відсутнє, над межею випоту – крепітація і шум плеври;

• при значному скупленні ексудату – виявляється зміщення органів середостіння в протилежний від випоту бік;

• в аналізі крові – лейкоцитоз, прискорення ШОЄ до 40-60 мм за год.;

• рентгенологічно – виявляється затемнення над ексудатом. Метод інформативний тільки, якщо кількість ексудату перевищує 500 мл. При меншій кількості ексудат можна виявити при УЗД .

Діагностика.

Важливим методом діагностики є плевральна пункція, яка дає змогу підтвердити наявність ексудату, отримати матеріал для обстеження.

Перебіг.

Перебіг ексудативного плевриту залежить від перебігу основного захворювання.

Лікування.

1. Госпіталізація.

2. Лікування основного захворювання.

3. Лікувальна пункція з відсмоктуванням ексудату та введенням в плевральну порожнину антибіотиків, антисептиків, гормональних засобів.

4. Антибактеріальна терапія.

5. Жарознижувальна терапія.

6. Протизапальна терапія.

6. Дезинтоксикаційна терапія.

7. Протикашльові засоби.

8. Загальноукріплююча терапія.

9. Імуномоделююча терапія.

Ускладнення.

Емпієма плеври, утворення стійких спайок та шварт із запаянням плевральних синусів та розвитком в подальшому дихальної недостатності.

Особливості догляду за пацієнтами:

• пацієнта необхідно укласти в ліжко;

• медична сестра чітко виконує призначення лікаря;

• спостерігають за загальним станом пацієнта;

• під час гарячки – пацієнту слід давати багато пити, на чоло покласти міхур з льодом або холодний компрес;

• здійснюють догляд за шкірою;

• проводять профілактику пролежнів;

• проводять провітрювання палати;

• ставлять очисні клізми (при закрепах);

• подавати пацієнту своєчасно підкладні судна та сечоприймачі;

• слідкувати за дієтою та режимом харчування тощо.

Диспансеризація.

Протягом року пацієнти перебувають на «Д» обліку.

Загальні висновки лекції.

У лекції викладено: визначення, етіологічні чинники, основні клінічні симптоми, принципи лікування, профілактику, догляд за пацієнтами. В повному обсязі у лекції дані методи діагностики.

Перелік посилань:

1. Демченко О.К. Медсестринство в терапії.- К.: Здоров`я, 2001.- С. 62-67;

79- 80; 92-93.

2. Паращак Г.П. Внутрішні хвороби. - К.: Здоров`я, 1994.- С. 81-84; 84-87;

117 -118; 118-120.

3. Левченко В.А., Середюк Н.М. Внутрішні хвороби. - Л: Видавництво Світ,

1994.- С. 82-86; 86-87; 87-89; 110-112; 112-113.

4. Шегедин М.Б., Шуляр І.А. Медсестринство в терапії.- Видавнича фірма

Відродження, 2006.- С. 16-20; 26-28.

5. Середюк Н.М. Внутрішня медицина. - К: Медицина, 2006.- С. 162-169;

188-193; E - mail: med@books. kiev. ua.

6. Єпішен А.В. Внутрішні хвороби. - Т: Укрмедкнига, 2005.- С.338-347;

347-354.

Список наочних приладь:

1. Таблиця № 15 - « Крупозна пневмонія».

2. Таблиця № 15-А - «Гостра пневмонія».

3. Таблиця № 9 - «Плеврити».

4. Антибіотики (гентаміцін, пеніцилін).

5. Сульфаніламідні засоби (бісептол, гросептол).

6. Жарознижувальні засоби (аспірин).

2. Бронхолітичні засоби (еуфілін, ефедрин).

3. Кишенькові інгалятори (беротек, сальбутамол).

4. Антигістамінні препарати (супрастин, димедрол).

5. Відхаркувальні засоби (мукалтин, бромгексин).

Засоби активації студентів:

Питання:

1. Що означає терміни пневмонія, плеврит, ексудат?

2. Які дані аускультації можна отримати при пневмонії, плевриті?

3. Які перкуторні звуки можна отримати над ділянкою ексудату?

4. Яке положення займає пацієнт при сухому плевриті?

5. Які препарати полегшують відходження харкотиння?

6. Що таке постуральний дренаж?

7. Участь медичної сестри в профілактиці захворювань та «Д» пацієнтів.

Проблемні ситуації:

1. Ви ознайомилися з можливими клінічними проявами пневмоній, плевритів. Назвіть їх.

2. Які методи обстеження використовують для діагностики захворювань?

3. До Вас звернулася жінка, 29 р., з сильними болями в лівій половині грудної клітки, які посилюються при глибокому диханні і кашлі. Якими засобами можна полегшити ці болі.