3. Управління ризиком у проектах та програмах

Прийняття рішень в управлінні виконанням проектів, реалізації програм відбувається, як правило, в умовах ризику і невизначеності, наявність яких зумовлюється такими чинниками: відсутністю повної інформації про проект, програму та внутрішнє (зовнішнє) середовище реалізації, неможливістю точної оцінки всіх їх параметрів; наявністю суб’єктивних чинників (різні інтереси учасників проекту та організацій які причетні до реалізації проекту); присутністю елементу випадковості, які можуть впливати на проект.

Під ризиком у проектному менеджменті розуміють ймовірність певного рівня втрат організацією своїх ресурсів або недоотримання доходів (поява додаткових витрат під час реалізації проекту). До ризиків проектів чи програм використовують поняття збитків чи прибутку, що виникають із обставин невизначеності, пов’язаних з виконанням проектів (програм).

Методами аналізу обставин невизначеності є аналіз чутливості і аналіз міри ризику. Тому міра досягнення результату може коливатися у певних межах, а дії розглядаються як ризиковані (чим вищий рівень непередбаченості дій тим більший ризик). Існує два види ризику, пов’язаного з підготовкою і реалізацією проектів чи програм: систематичний і несистематичний. До систематичних належать: зовнішньоекономічні ризики (умови експорту та імпорту); зміна природно кліматичних умов; нестабільність режимів інвестування; соціально-політичні зміни; коливання ринкової кон’єктури; відсутність висококваліфікованих працівників. До несистематичних відносяться: невірна оцінка ринкової ситуації; неточність проектної чи іншої документації, розрахунків, не врахування системно-екологічних зв’язків що існують в проектах та програмах пов’язаних з розвідкою, розробкою, використанням корисних копалин, водогосподарськими проектами (наприклад, пересушення земель, ліквідація біологічних коридорів, пониження рівнів ґрунтових вод, пожежі на торфовищах тощо); зміна пріоритетів розвитку підприємства; відсутність інформації про фінансовий стан донорів проекту чи програми тощо.

За тривалістю дії ризики можуть бути короткостроковими (пов’язаними з фінансовим інвестиціями або фінансовим станом замовника проекту) та довгостроковими, які виникають під час вибору напрямку інвестування. За мірою впливу на фінансовий стан організації розрізняють допустимі (втрата частини прибутку), критичні (невиконання запланованих заходів чи робіт та як наслідок, втрата очікуваної виручки) та катастрофічні (банкрутство організації). За зміною реальних активів ризики поділяють на: динамічні (непередбачені зміни основного капіталу) та статичні (ризики втрати активів унаслідок завдання збитків власності через некомпетентність керівництва).

Управління ризиком у проекті включає процеси, пов’язані з ідентифікацією, аналізом і розвиненням реакції на ризик у проекті. Воно передбачає також максимум переваг від позитивних подій у проекті та мінімізацію наслідків негативних подій. Управління ризиком у проекті містить огляд таких основних процесів: ідентифікація ризику (визначення того, які ризики можуть впливати на проект, і документування їх характеристик); кількісна оцінка ризику (оцінка ризику та ризикованих взаємодій для визначення діапазону можливих наслідків для проекту); розвинення реакції на ризик (визначення кроків для підсилення сприятливих можливостей і реакцій на загрози); контроль за реакцією на ризик (реагування на зміни ризику в ході виконання проекту).

Зазначені процеси взаємодіють як між собою, так і з процесами інших галузей використання знань з проектного менеджменту. Кожний процес може включати зусилля одного чи кількох індивідуумів або груп індивідуумів, спрямовані на задоволення потреб продукту, і виконується, як правило, одноразово в кожній фазі проекту. Різні прикладні сфери часто використовують різні найменування зазначених процесів так, наприклад: ідентифікація ризику та кількісна оцінка ризику іноді розглядають як один процес (така комбінація дістала назву «аналіз ризику», або «оцінка ризику»; розвинення реакції на ризик іноді називають плануванням зменшення ризику (розвинення реакції на ризик і контроль за реакцією на ризик іноді об’єднують в єдиний процес під назвою «управління ризиком»).