Буквосполучення
1. Буквосполучення ti перед голосними вимовляється як [ ці ]:
natio [націо] – нація; ratio [раціо] – розум.
Але коли буквосполучення ti стоїть після s, t, x, то навіть перед голосними воно вимовляється як [ ті ]:
ostium [ості ум] – отвір; Attius [Аттіус] – Аттій (ім’я);
mixtio [мікстіо] – змішування.
Вправа 6. Прочитайте латинські слова, поясніть вимову сполучення ti.
Lucretia, stilus, constructio, navigatio, traditio, mixtus, discriminatio, demonstratio, bestia, partĭceps, vitium, sentio, Latium, Latīni, stimŭlus, inspectīvus, potentia, elegantia, lectio, Attiānus, initium, patientia, ostiŏlum, etiam, mentio, mixtūra, stimulatio, Attĭca, ostiarius, nuntius, mixtarius, mentior, munitio, tentio, declinatio, dissertatio, sapientia.
2. Ngu перед голосним вимовляється як [ нгв ], а перед приголосним – як [ нгу ]: lingua [лінгва] – мова; sanguis [сангвіc] – кров; але lingŭla [лінгуля] – язичок.
Qq вживається тільки у сполученні з u і вимовляється як [ кв ]:
aqua [аква] – вода; equus [еквус] – кінь; quinque [квінкве] – п’ять.
4. Su читається як [ св ], якщо після нього стоїть голосний, який становить з ним один склад:
suavis [свавіс] – приємний; suesco [свеско] – звикаю
і як [су ], якщо не становить з ним одного складу: suus [суус] – свій.
Вправа 7. Прочитайте слова, поясніть вимову сполучень ngu, qu, su:
Bilinguis, sanguis, assuetūdo, unguis, ungŭla, suavĭtas, unguicŭlus, quinquaginta, quadratus, quies, Suetonius, quinquefolius, suum, quisquiliae, Suessŭla, quodque, unguinōsus, undequinquagesĭmus, suavidĭcus, linguatŭlus, lingulātus, consultatio, consuetūdo, linguōsus, quattuor.
У словах грецького походження часто зустрічаються буквосполучення з літерою h:
сh вимовляється як [ х ]:
schola [схоля] – школа; charta [харта] – папір;
ph вимовляється як [ ф ]:
phosphŏrus [фосфорус] – фосфор; physĭca [фізіка] – фізика;
rh вимовляється як [ р ]:
rhythmus [рітмус] – ритм; rhetor [ретор] – ритор;
th вимовляється як [ т ]:
theatrum [театрум] – театр; labyrinthus [лябірінтус] – лабіринт.
Вправа 8. Прочитайте слова, поясніть вимову сполучень ch, ph, rh, th:
Chorus, amorphus, rhytmĭcus, psychologia, scholastĭcus, orthographia, philosŏphus, chaos, charisma, rhombus, pharmacopŏla, sphaera, thesis, mythologia, Phrygius, mentha, schema, cochlear, thea, monolĭthus, catarrhus, thermae, nympha, thynnus, character, machĭna, chartŭla, chrysanthēmon, phylarchus, schismatĭcus, schoenus, thema, thymus, Phoebus, Phoenĭca, phthisis, Rhodus, pharmaceutĭcus, thesaurus, thyrsus, Gracchus, Pyrrhus, Thermopўlae, Xenŏphon.
Правила наголосу
(ACCENTUS)
Підрахунок складів в латинській мові починається від кінця слова:
-
5
4
3
2
1
me
di
ca
men
tum
На першому складі (від кінця слова) наголос ніколи не ставиться.
В двоскладових словах наголос ставиться на другому від кінця складі.
В багатоскладових словах наголос ставиться:
а) на другому складі, якщо він довгий ( ‾ );
б) на третьому складі, якщо другий короткий ( ˘ )