Додаток 1

LECTIO PRIMA ( І )

Nulla est doctrina sine lingua Latina.

Немає науки без латини.

Латинський алфавіт

(Alphabētum Latīnum)

Латинський алфавіт, історично – відгалуження етруського алфавіту, який у свою чергу, походить від західного (південноіталійського) грецького алфавіту. Виникнення латинського алфавіту відносять до 7 ст. до н.е. Напрямок письма: спочатку справа наліво, потім справа наліво й, через рядок, зліва направо (так званий бустрофедон), з 4 ст. до н.е. – зліва направо. Форма знаків в основному склалася в V – I століттях до н. е. Назви букв (be, de, ef і т. д.) не семітсько-грецькі (за винятком jod, zet, ypsilon), або запозичені у етрусків, або є оригінальним винаходом. Первинний алфавіт – 21 буква: А B C D E F Z H I K L M N O P Q R S T V X. Латинська літера C походить з архаїчного написання грецької ґами, у такому значенні вона збереглася в традиційних скорочення римських особистих імен Гай і Гней – C, Cn. У IV-III століттях до н. е. написання літери K поступово змінилося до вигляду C і таким чином співпало з написанням колишньої грецької ґами. Літера C стала передавати звук «к», а з пізньоантичного часу – звук «ц» перед «е», «і». У архаїчному грецькому письмі діґама F відповідала звукові «в», в латинському письмі вона стала відповідати звукові «ф». У 234 р. до н. е. була створена окрема буква G шляхом додавання для C поперекової рисочки. Буква Z була виключена із алфавіту в 312 р. до н. е. (пізніше її відродили). У I ст. до н. е. були додані букви Y и Z для запису слів, запозичених з грецької мови. Таким чином встановлюється алфавіт з 23 знаків. Регулярне вживання букв J (на відміну від І), U (на відміну від V і W) відноситься лише до епохи Відродження. Писемність на основі латинської абетки використовують мови балтійської, германської, романської й кельтської груп, а також переважна частина південно- і західнослов'янських мов. Латинський алфавіт, яким у наш час широко користуються численні мови, має 25 літер.

Позначення	Назва	Вимова	Приклад	Українська транскрипція	Переклад
A a B b C c D d E e F f G g H h I i J j K k L l M m N n O o P p Q q R r S s T t U u V v X x Y y Z z	a be ce [tse] de e ef ge ha i jota ka el em en o pe ku er es te u ve ix ypsilon zeta	[a] [б] [k] [ц] [д] [е] [ф] [г] [ґ] [і] [й] [й] [k] [ль] [м] [н] [o] [п] [k] [р] [с] [т] [у] [в] [kс] [і] [з]	aqua basis centum, cor December ego forma gloria homo imperator jocus Kalium luna magister natura oculus pater qudratum rosa senatus tunica usus verbum xenium ypsilon zona	[аква] [базіс] [центум] [кор] [децембер] [его] [форма] [глоріа] [гомо] [імператор] [йокус] [каліум] [люна] [магистер] [натура] [окулюс] [патер] [квадратум] [роза] [сенатус] [туніка] [узус] [вербум] [ксеніум] [іпсилон] [зона]	вода базіс сто, серце грудень я форма слава людина імператор жарт калій місяць вчитель природа око батько квадрат троянда сенат туніка практика слово дарунок іпсилон цинк

З 25 літер, наведених в таблиці, двох: Vv і Jj не існувало в класичній латині. Приголосні звуки, які зараз передаються цими літерами, раніше передавалися літерами Uu i Ii. Літера Кк була архаїчною вже у класичний період. Вона збереглася тільки у декількох словах. Літери Yy i Zz зустрічаються тільки у словах грецького походження.