1.2. Проблема забезпечення якості вищої освіти на національному та міжнародному рівнях

У сучасному світі міжнародна спільнота розглядає якісну освіту як один з індикаторів високої якості життя, важливу умову успішного розвитку будь-якої країни, інструмент соціальної та культурної злагоди та економічного зростання. Міжнародне співтовариство нині хвилюють питання якісної вищої освіти з проекцією на набуття молоддю життєвих компетентностей, успішне входження в сучасне світове суспільство.

Україна також приділяє велику увагу проблемі якості вищої освіти, проголошуючи її «національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту», що зазначено у Національній доктрині розвитку освіти України.

Якісний рівень освіти забезпечується в світі за допомогою відповідних засобів, механізмів та індикаторів, які складають своєрідну систему, що забезпечує безперервне підвищення рівня функціонування ВНЗ і прогнозування його подальшого розвитку. До одного з таких засобів належить кадровий потенціал вищої школи, а саме науково-педагогічні працівники, які згідно до Закону України «Про вищу освіту», за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівня акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

Нові соціально-економічні умови, пріоритети вищої освіти в контексті вимог Болонського процесу зумовили зміни у вимогах до науково-педагогічної діяльності викладачів вищих навчальних закладів, їх професіоналізму при виконанні професійної діяльності. Відповідно актуальним на сучасному етапі розвитку вищої школи залишається проблема розвитку професіоналізму викладача, який є одним із основних учасників забезпечення якісної підготовки фахівців до різних галузей.

Наукові дослідження у галузі педагогіки та психології засвідчують, що на сучасному етапі існує чимало праць присвяченим окремим аспектам проблеми становлення та розвитку педагога вищого навчального закладу. Так, закономірності формування педагогічної майстерності освітянських кадрів та розвитку професійно важливих якостей майбутніх викладачів досліджували О.Абдуліна, І.Зязюн, В.Косарьов, А.Крючатов, Н.Лобанова, Н.Ничкало; професійно-педагогічну підготовку вивчали І.М.Богданова, О.А.Дубасенюк, Т.І.Царегородцева; специфіку професійно-педагогічної діяльності викладача вищої школи розглядали Є.Астахова, В.Кіпень, Г.Коржов, Н.Кузьміна; підготовку майбутнього викладача вищої школи обгрунтовували В.Калошин, Б.Левківський, Г.Матушевський, О.Мороз, В.Слостьонін, Б.Степанишин, В.Юрченко.

На сучасному етапі система вищої освіти зазнала певних змін, які проявляються в її змісті та структурі, мають глибинний характер і потребують розв’язання проблеми підготовки викладача, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, є суб’єктом особистісного та професійного зростання, вміє досягати нових педагогічних цілей. Саме такий викладач може позитивно пливати на підвищення якості вищої освіти.

Перш ніж розглядати якість вищої освіти, здається доцільним з’ясувати, що ми розуміємо під поняттями, «якість», «якість освіти», «якість вищої освіти». Адже аналіз і (за необхідності) уточнення понятійно-категоріального апарату та термінології – визначальна ме­тодологічна вимога до будь-якого соціального педагогічного явища, тим паче до такого, яким є створення системи моніторингу якості освіти як складової частини системи державного управління якістю освіти.

«Якість» – філософська категорія, що виражає невіддільну від буття об’єкта його істотну визначеність, завдяки якій він є саме цим, а не ін­шим об’єктом. Якість відбиває стійкі зв'язки складених елементів об’єкта, характеризує його специфіку, що дає можливість відрізняти один об’єкт від інших.

Здійснюючи аналіз сутності поняття «якість» за тлумачним словником української мови, констатуємо, що – це: «1) ступінь вартості, цінності, придатності чого-небудь для його використання за призначенням чи 2) сукупність характеристик продукції або послуг щодо здатності задовольнити встановлені та передбачені потреби». Відповідно якість освіти являє собою той нормативний рівень, якому повинен відповідати продукт освіти.

Якісна освіта вважається сьогодні міжнародною спільнотою як одна із необхідних умов успішного розвитку будь-якої країни. Як зазначається в звіті Європейської комісії, міжнародне співтовариство нині хвилюють питання якісної освіти з проекцією на набуття молоддю життєвих компетентностей, успішне входження у сучасне суспільство та гендерну рівність.

На думку В. Огнев’юка, якісна освіта розглядається як інструмент соціальної і культурної злагоди та економічного зростання на шляху до розбудови більш конкурентоспроможної та динамічної спільноти Європейського Союзу. Тому однією з цілей ЄС у галузі освіти є підвищення якості освітніх систем країн-членів.

Проблемі якості освіти приділяється значна увага і у Сполучених Штатах Америки, особливо у контексті Закону «No Child Left Behind» (2002 p.), який акцентує увагу на необхідності підвищення якості освіти шляхом розбудови національної системи відповідальності за результати навчання.

Поняття якості освіти є достатньо широким, оскільки охоплює якість навчання, виховання та розвитку особистості як результат освітньої діяльності. На жаль, на сьогодні відсутня зрозуміла педагогічна інтерпретація якості освіти, не розроблені механізми відстеження реалізації цього державного замовлення. Поняття «якість освіти» не має чіткого визна­чення; представники багатьох наук виділяють в змісті цього питання ознаки, специфічні для своєї галузі знань, що ускладнює вироблення загальних підходів до його визначення і його сутності, і адекватних критеріїв оцінювання.

Наприклад, М. Поташник визначає якість освіти особистості як співвідношен­ня мети та результату освітньої діяльності, якщо цілі задані операційно й прогнозовані у зоні найближчого розвитку.

Частина дослідників поділяють думку про те, що якість освіти можна тлумачити як ступінь задоволення учасників освітнього процесу, наданими навчальним закладом освітніми послугами або ступінь до­сягнення поставлених освітніх цілей і завдань. Поняття якості освіти включають і якість підготовки кадрів, і якість фінансових умов, якість технологій та якість концептуального курсу управління, тобто все те, що впливає на якість «продукції» закладу, а «продукцією» виступає ви­пускник, який має освіту кращої чи гіршої якості.

Для всіх освітніх установ спільними показниками якості освіти, з точки зору К. Корсак, є: рівень соціального, психічного, біологічного розвитку особистості; рівень навченості, науковості осіб; рівень сформованості необхідних вмінь і навичок; рівень вихованості; рівень життєвої захищеності, самостійності, соціальної адаптації.

Отже, в ході аналізу сучасної літератури ми встановили, що найбільш поширеною є думка, що якість освіти - це відповідність певній нормі, стандарту. Іншими словами, якість визначає корисність, цінність об’єктів, їх здат­ність задовольнити певні потреби або реалізувати певні цілі, норми, тобто виражає адекватність вимогам, потребам, нормам. Але разом з тим поняття норми не є абсолютним, незмінним, фіксованим. Ці норми зазнають постійних змін, набувають нових меж, якостей тощо. Отже, категорія «якість освіти» переглядається, змінюється залежно від умов, вимог суспільства та часу.

Детальніше розглянемо сутність дефініції «якість вищої освіти». В.Войтенко, А.Лавренюк, Л.Малинич, В.Мельник, В.Гуменюк, розвиваючи свої міркування про сутність такого багатоаспектного та багатовимірного поняття, яким є якість вищої освіти, за­значають, що доцільно говорити про певні якості функціонування об’єкта, точніше ВНЗ. У найширшому розумінні термін «якість вищої освіти» він пропонують розглядати як єдність таких компонентів, які необхідно вимірювати для одержання узагальненої оцінки та здійснення управління щодо поліпшення досягнутої якості зазначеного рівня освіти: якість викладання (самого навчального процесу та викладацької, педагогічної діяльності з урахуванням всіх її напрямків); якість науково-педагогічних кадрів (їх підготовки, кваліфікації тощо); якість освітніх програм; якість матеріально-технічної бази та інформаційно-освітнього середовища; якість тих, хто навчається, тобто студентів, абітурієнтів (їх людські, особистісні якості, що формуються під впливом навчально-виховного процесу); якість управління; якість дослідження.

Високі показники якості освіти забезпечуються дієвістю цілої системи факторів, а саме: кадрового потенціалу навчального закладу, його матеріально-технічної бази, начально-методичного забезпечення педагогічного процесу, системи управління в освітньому закладі тощо. На нашу думку, що визначальним з них є рівень професіоналізму педагогічних кадрів, які, в свою чергу, досить вагомо впливають на дієвість інших факторів, що в кінцевому результаті визначає рівень якісних показників освіти.

Вважаємо слушною думку Г.С.Цехмістрової та Н.А.Фоменко, які вказують, що «поліпшення якості освітніх послуг неможливе без самостійних, мотивованих і кваліфікованих професіоналів викладачів. Саме сприйняття викладачів, міра їх зобов’язань на академічні успіхи їх студентів (учнів), їх готовність підвищувати свій рівень, щоб краще виконувати свою роботу, удосконалювати педагогічні здібності – це основні елементи виробництва освіти всіх рівнів у будь-якому суспільстві.