МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ І МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра економічної теорії
Індивідуальна робота з регіональної економіки на тему «Соціально-економічний розвиток Охтирщини»
Виконала
студентка ФІКБ 1-13 групи
2 курсу фінанси та кредит
Кужель О.М.
Науковий керівник
Шишкіна К.І.
КИЇВ 2014
ЗМІСТ
Y
ВСТУП 4
Охтирщина – українська столиця нафти, місто молочної продукції та туризму. Це місто є туристичним, адже в цьому маленькому осередку чорного золота знаходиться така велика кількість різноманітних та привабливих туристичне й зацікавлене око церкв та соборів. Серед них найвідомішими є: 4
Покровський Кафедральний Собор 4
Церква Архангела Михайла 4
Храм Георгія Побідоносця 4
Охтирський свято-Троїцький монастир 4
Введенська церква-колокольня 4
Церква, присвячена народженню Христа 4
Спасо-Преображенська Церква 4
Церкви Охтирки - це не тільки місце, де можна попросити пробачення за допущені по життю помилки. Так вже історично склалося по всій окрузі, і наше місто не став винятком з цього правила, що храми Охтирки будувалися в найбільш спокійних місцях з енергетичної точки зору. Як би сильно не тріпало вас життя, які б емоції ви не відчували, але якщо відвідати церкву Охтирки, розташовану в центральній, найстародавнішої його частини то можна відчути деякий внутрішній спокій, яке зібралося тут за час всього її багаторічного існування. До всього іншого не варто також забувати, що церква і культура Охтирки - це невід'ємна частина його душі. Від кількості таких закладів в майбутньому буде залежати і сам настрій місцевого населення. 4
Саме Охтирська гора є тим місцем, де можна повноцінно насолодитися відпочинком та зрозуміти цінність життя. Це чудовий витвір природи. Вона є кругленьким острівцем, геть порослим деревами, зеленіє серед голубих рукавів і плес чарівної Ворскли, де давно колись за свідченням нашого поета-земляка Якова Щоголіва, котрий писав вірші ще в останній чверті позаминулого століття, «уперши в дно свою державу, гудуть млини». 4
З давніх часів і аж до 1654 року вона була лише перлиною мальовничої природи краю, предметом приємного споглядання і милування подорожніх. І тільки в середині XVII століття ченці-втікачі з Лебединського монастиря, що на Поділлі, на чолі з ігуменом Іоанікієм заснували тут свою святу обитель - Свято-Троїцький монастир, який став окрасою не лише Охтирського краю, а й всієї Слобідської України. 4
Охтирський свято-Троїцький монастир з часом набув слави чи не найбагатшого феодала Слобожанщини. Розумом і руками його кріпаків у 1724 році зводяться муровані будівлі і мури, а 1741-го — оборонна дзвіниця, що ще до недавнього часу, як докір долі, стояла вона з чималим снарядним проломом і споглядала на нас, сподіваючись на увагу до себе. Добре, що віднайшлися люди, котрі взялися відроджувати святу обитель. 5
ІСТОРІЯ 5
НАСЕЛЕННЯ 8
ОСВІТА 9
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я 10
КУЛЬТУРА 11
ПРОМИСЛОВІСТЬ 12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 17
1. Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Охтирка і Охтирського району Сумської області» 17
2. Інформація відділу статистики на 27.11.2012 року 17
3. Ситнік Ю. та ін. Благословенний край Охтирщина. – Еллада, 2007 17
6. Електронний ресурс- http://www.twirpx.com/file/1293774/ 17
7. Електронний ресурс - http://uk.wikipedia.org/wiki/%CE%F5%F2%E8%F0%EA%E0 17
8. Електронний ресурс -http://yandex.ua/clck/jsredir?from=yandex.ua%3Byandsearch%3Bweb%3B%3B&text=&etext=469.XbG_83HNjU4SDPx7Pwhh5VdZJRePmKB1vFEN-suKmDD0OrxX5QapQfDF-z-W4Xf9IhRb-3xfRYG40Ndy-UdCrQ.0649871abd3a321d6ec0d3ca65743da3031dd94a&uuid=&state=AiuY0DBWFJ4ePaEse6rgeAjgs2pI3DW99KUdgowt9Xulx1en6POiHSwvokIg6aHA5Zehaai2PP1zBSpC6BbhSpZRm-UPa3oIfcXiQyKcy1tUM9hK490hNLYjYePEIxY1qbpTRa2KNG90ITdGaXXDE3_RF6T3HUIqcZhzqzaiw5M6ZmZSXg0TbK_yMOM9Ve1mh83eqy8GWgmcsniSuNo0HKyWxa_wk4H7uZR6gQ3-eMWf-UVWAPZks5tThC21jNBpwUw_crEFjPFlfcmnipUuLWQTg4XWNXRePDzQBTj_lTk&data=UlNrNmk5WktYejR0eWJFYk1LdmtxZ0d0Q2llanBvaWZua3QtYkhhQVZLQ3JFbVRYbjRvLVpwdFMzZHIta1k1UjVsSk9fcmQwZC0tRWYzQm8xblE2SWxUTFItVEw2S3gtYzhvdWdFc1dlVk0&b64e=2&sign=687d51eced25de1305104cd0c92f07e3&keyno=0&l10n=ru&cts=1412628178235&mc=5.036747709535213. 17
ВСТУП
Охтирщина – українська столиця нафти, місто молочної продукції та туризму. Це місто є туристичним, адже в цьому маленькому осередку чорного золота знаходиться така велика кількість різноманітних та привабливих туристичне й зацікавлене око церкв та соборів. Серед них найвідомішими є:
Покровський Кафедральний Собор
Церква Архангела Михайла
Храм Георгія Побідоносця
Охтирський свято-Троїцький монастир
Введенська церква-колокольня
Церква, присвячена народженню Христа
Спасо-Преображенська Церква
Церкви Охтирки - це не тільки місце, де можна попросити пробачення за допущені по життю помилки. Так вже історично склалося по всій окрузі, і наше місто не став винятком з цього правила, що храми Охтирки будувалися в найбільш спокійних місцях з енергетичної точки зору. Як би сильно не тріпало вас життя, які б емоції ви не відчували, але якщо відвідати церкву Охтирки, розташовану в центральній, найстародавнішої його частини то можна відчути деякий внутрішній спокій, яке зібралося тут за час всього її багаторічного існування. До всього іншого не варто також забувати, що церква і культура Охтирки - це невід'ємна частина його душі. Від кількості таких закладів в майбутньому буде залежати і сам настрій місцевого населення.
Саме Охтирська гора є тим місцем, де можна повноцінно насолодитися відпочинком та зрозуміти цінність життя. Це чудовий витвір природи. Вона є кругленьким острівцем, геть порослим деревами, зеленіє серед голубих рукавів і плес чарівної Ворскли, де давно колись за свідченням нашого поета-земляка Якова Щоголіва, котрий писав вірші ще в останній чверті позаминулого століття, «уперши в дно свою державу, гудуть млини».
З давніх часів і аж до 1654 року вона була лише перлиною мальовничої природи краю, предметом приємного споглядання і милування подорожніх. І тільки в середині XVII століття ченці-втікачі з Лебединського монастиря, що на Поділлі, на чолі з ігуменом Іоанікієм заснували тут свою святу обитель - Свято-Троїцький монастир, який став окрасою не лише Охтирського краю, а й всієї Слобідської України.
Охтирський свято-Троїцький монастир з часом набув слави чи не найбагатшого феодала Слобожанщини. Розумом і руками його кріпаків у 1724 році зводяться муровані будівлі і мури, а 1741-го — оборонна дзвіниця, що ще до недавнього часу, як докір долі, стояла вона з чималим снарядним проломом і споглядала на нас, сподіваючись на увагу до себе. Добре, що віднайшлися люди, котрі взялися відроджувати святу обитель.
ІСТОРІЯ
Перші поселення на території, яку зараз займає Охтирка, виникли біля 3000 років тому. Заселяли її осілі землеробські-скотарські племена скіфів. У період Київської Русі тут були слов'янські городища — прикордонні укріплення, пізніше зруйновані монголо-татарським ордами. Майже на 400 років залишалися спустошеними широкі родючі приворсклянські степи «Дике поле». Занепокоєний нескінченними набігами татар, московський уряд вимушений був будувати міцний прикордонний заслін. Засновували фортеці і поселялися вздовж лінії для її оборони не лише московське служиле військо, а й переселенці з Правобережної України, котрі тікали від ополячення і католицизму. Переселенці оселялися на нових місцях слободами, звідки й отримав назву край — Слобідська Україна. Просування біженців на схід непокоїло й польський уряд, й у 1641 році, поляки, на місці старослов'янського городища, на горі Охтир, закладають прикордонну засіку проти крайнього західного флангу Білгородської засічної лінії. Офіційно визнаною датою його заснування вважають 29 вересня 1641 року. З 1645 до 1648 року за Полянським мирним договором відбулось розмежування російсько-польського кордону, внаслідок чого поселення на горі Охтир, де налічувалось до 50 дворів, відійшло до Росії. Московський уряд розглядав його як важливий стратегічний пункт у боротьбі з кримськими татарами й надіслав сюди 20 стрільців. Нова хвиля переселенців з Правобережжя значно примножила чисельність населення і призвела до створення у1655–1658 рр. Охтирського слобідського козацького полку, який проіснував до 1765 року, коли за наказом Катерини ІІ всі слобідські полки були ліквідовані. До складу полку входили Богодухівська, Боромлянська, Кириківська й Охтирська сотні. У 1692 році до полку належали 12 міст, 27 сіл, кілька хуторів. У 1709 році територія Охтирського козацького полку стає ареною запеклої боротьби зі шведами. Комендант міста отримав царський указ: мати на чотири місяці провіанту, а якщо противник почне наступ, то боротись до останньої людини, не йти на жодні перемовини. Щоб прикрити шлях на Бєлгород і Харків, звідки шведи могли вирушити на Москву, Петро I зосередив головні сили в Охтирці й Богодухові. Готуючись до бойових дій зі шведами, Петро I вирішив привести у належний стан укріплення Охтирки. Сам Петро Олексійович з 26 жовтня 1708 до 1 червня 1709 року перебував у різних місцях: поблизу Глухова, у Лебедині, Сумах, Охтирці, Бєлгороді, під Полтавою. Шведи йшли до Охтирки вже зимової пори з наміром здобути тут собі провіант і сіно для коней. Вони захопили Зіньків, Котельву, Красний Кут, Хухру, спалили Олешню, де гарнізон чинив серйозний опір завойовникам, але штурмувати Охтирку не наважились. У травні 1765 року імператриця Катерина II видала указ про розформування Слобідського козацького війська і створення на його базі гусарських полків. У рамках цієї реформи Охтирський козацький полк було переформовано в гусарський. У ньому служили Денис Давидов, поет Михайло Лермонтов, композитор Аляб'єв, декабрист Муравйов. Полковим святом було 2 липня — на честь Охтирської ікони Божої матері. Охтирські гусари брали участь у багатьох військових походах, зокрема у франко-російській війні 1812 року. Полк бився біля Бородіно. Виникнувши як військове укріплення, Охтирка поступово перетворюється на осередок ремесел і торгівлі. 1718 року в Охтирці з'явилася перша в Російській імперії тютюнова мануфактура. В місті працює цегельний завод, виробляється посуд і віконне скло. Щорічно проводилося 4 ярмарка, де торгують кіньми, великою рогатою худобою, рибою, сіллю, хлібом, скляним, залізним і дерев'яним посудом й на які приїздили купці з багатьох міст. Широкого розвитку в місті набули ремесла — ткацтво, чинбарство, чоботарство, шорництво, кравецтво, ковальство, гончарство. Далеко за межами Слобожанщини були відомі охтирські килими. Перша повітова школа на Слобожанщині виникла в Охтирці у 1675 році. 18 лютого 1895 року почався рух поїздів від місцевої залізничної станції. У 1903 році в Охтирці працювали дві друкарні, чотири млини, ковбасна фабрика, шість цегельних заводів. Адміністративно-територіальний устрій краю кілька разів змінювався. Так, з 1779 року Охтирка входила до складу Курської губернії. У грудні 1835 року вийшов указ царя Миколи I про перейменування Слобідсько -Української губернії на Харківську, до якої увійшли Лебединський, Богодухівський, Охтирський, Сумський повіти. Цей поділ існував до 1917 року. Під час Першої світової війни у Народному Домі (нині районний Будинок культури) розміщувався госпіталь для поранених. 12-й Охтирський гусарський полк, який перебував на Західному фронті, відзначився 29 серпня 1914 року під час Брусилівського прориву. У цьому бою гусари втратили свого командира. За часів Української революції влада у місті змінювалась кілька разів і щоразу це супроводжувалось розстрілами і грабунками. Охтирку спершу зайняли австро-німецькі війська. Їм на зміну прийшли війська Директорії, згодом — Червона Армія, денікінці. У 1923 році Охтирка стає центром Богодухівського округу, з 1925 — центром Охтирського району Харківського округу, з 1932 року — райцентром Харківської області, а з1939 — Сумської. 14 жовтня 1941 року радянські війська з боєм відступили з Охтирки. Відкриття у 1957 році родовища нафти й газу дало поштовх до створення нових підприємств. З 1961 року веде свою історію Охтирський нафтопромисловий район, що охоплює велику площу на території трьох областей і за своєю потужністю займає перше місце в Україні, де є поклади нафти і блакитного палива. Нині тут видобувається 50% української нафти. На референдумі 1 грудня 1991 року понад 90% охтирчан проголосували за Незалежність України.
Населення
До кінця XVIII століття населення Охтирки перевищувало населення Харкова та Сум. На період утворення Слобідсько-Української губернії (1785 рік) це було найбільш заселене місто Слобожанщини з населенням у 12 849 осіб. Для порівняння: у губернському місті Харкові проживало 10 885 жителів. З 2002 року в місті спостерігалась тенденція до скорочення чисельності населення. Починаючи з 2006 року ситуація поліпшується. За статистичними даними в останні три роки число народжених зросло, смертність зменшилась, але ще майже удвічі перевищує народжуваність.
Причинами такої демографічної ситуації є суспільно-економічні фактори: вікова структура населення, стан охорони здоров’я, економічного добробуту та інші. Населення працездатного віку із загальної чисельності наявного по місту складає 60 %, або 30,1 тис. чол. При цьому зайнято в усіх сферах економічної діяльності відносно працездатного населення 59 %, у т.ч. в галузях економіки - 43 %. Соціально-економічним фактором, який безпосередньо має вплив на рівень життя населення, є його зайнятість. Обмеженість робочих місць, невідповідність пропозиції робочої сили попиту призводить до безробіття та трудової міграції. На одне вільне робоче місце претендують 3,5 особи з числа незайнятих. У результаті природного і міграційного скорочення чисельність населення по місту у 2005році зменшилась на 6 7 осіб, а з 2006 року спостерігається незначний приріст (за 2006 р. – 11 осіб, за 2007 р. – 3 1 особа). За неофіційними даними близько 1,7 тис. осіб виїхали за межі міста в пошуках високооплачуваної роботи, що становить 5,5 % від середньорічної чисельності постійного населення в працездатному віці. Щільність населення 1657 осіб/кв.км. Міське населення 49,140 тис.осіб, сільське- 0,240 тис. осіб.
Динаміка зміни чисельності населення міста
Рік |
Кількість людей |
1785 |
12 849 осіб (6291 ч, 6558 ж.) |
1867 |
17 411 осіб |
1897 |
23 399 осіб |
1900 |
25 965 осіб |
2001 |
49 721 осіб |
2012 |
49 349 осіб |
ОСВІТА
Навчальні заклади |
Станом на 01.01.2010 |
Станом на 01.01.2011 |
Кількість вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, одиниць |
1 |
1 |
Чисельність учнів, осіб |
821 |
760 |
Кількість професійно-технічних навчальних закладів, одиниць |
1 |
1 |
Чисельність учнів, осіб |
541 |
580 |
Кількість денних загальноосвітніх навчальних закладів |
11 |
11 |
Чисельність учнів, осіб |
5010 |
4813 |
Чисельність вчителів, осіб |
398 |
382 |
Кількість навчально-виховних закладів (інтернатів), одиниць |
- |
- |
Кількість постійних дошкільних закладів, одиниць |
9 |
9 |
Чисельність дітей, осіб |
1584 |
1590 |
Кількість персоналу, осіб |
455 |
466 |
Кількість дитячих позашкільних установ (будинки творчості дітей та юнацтва, школярів, клуби юних техніків, екологів) |
3 |
3 |
Чисельність дітей, осіб |
1648 |
2004 |
Кількість шкільних бібліотек/бібліотечний фонд, тис. одиниць |
13/254,6 |
13/255,3 |