Клінічні ознаки та перша допомога при кровотечі з легень та травного каналу

Досить небезпечною є легенева кровотеча. Вона може виникнути при травмі або захворюваннях легень (туберкульоз, абсцес, пухлина та ін.). Кровотеча проявляється, як правило, нападом кашлю, при якому виділяється яскраво-червона з шумовинням кров, кровохаркання. В окремих випадках легенева кровотеча може бути масивною (профузною). Слід пам’ятати, що будь-яка легенева кровотеча є грізною ознакою тяжкого захворювання, тому хворий повинен бути терміново госпіталізований і ретельно обстежений. Транспортування необхідно здійснювати спеціальним медичним транспортом у напівсидячому положенні обережно, щоб не викликати зайвих рухів, які можуть підсилити кашель і кровохаркання. При наявності останнього хворий повинен перебувати у повному спокої, стримувати кашель і спокійно й глибоко дихати. На груди доцільно покласти рушник, змочений холодною водою або міхур з льодом. Дія стримування кашлю необхідно дати таблетки проти кашлю (кодеїн). Якщо у хворого мітральна вада серця, необхідно накласти джгути в ділянці стегон для затримки крові в нижніх кінцівках, що зменшить тиск у судинах легень.

Особливо небезпечні кровотечі із великих судин середостіння, грудної стінки або легені у плевральну порожнину. Слід пам’ятати, що в плевральну порожнину може поміститись до 2-х і більше літрів крові. Крововилив у плевральну порожнину призводить до різкого погіршання стану хворого. У цих випадках хворому необхідно надати напівсидячого положення, звільнити від одягу, охолодити грудну клітку міхуром з льодом, створити умови для достатнього надходження свіжого повітря, організувати екстрену госпіталізацію хворого.

При шлунково-кишковій кровотечі перша допомога полягає насамперед у створенні хворому спокою. Хворий повинен прийняти горизонтальне положення для попередження втрати свідомості, яка може настати при знекровленні мозку. Одночасно на ділянку джерела кровотечі (шлунок, дванадцятипала кишка, тонка кишка та ін.) необхідно покласти міхур з льодом.

Принципи діагностичного алгоритму при кровотечі. Лабораторні та спеціальні методи діагностики.

A) Клінічна діагностика:

а) для зовнішньої кровотечі досить огляду, що дозволяє виявити вид, джерело кровотечі, оцінити його інтенсивність і, за об'єктивними даними, оцінити можливий об'єм крововтрати;

б) для внутрішньої кровотечі вирішальними є клінічні прояви і додаткові дані, отримані при зондуванні шлунка, катетеризації сечового міхура, пальцьовому обстеженні прямої кишки.

Б) Лабораторна діагностика:

Показники клінічного аналізу крові є основними критеріями, що оцінюють кровотечу (ступінь зміни показників червоної крові залежить від швидкості кровотечі і об'єму крововтрати):

- зниження кількості еритроцитів;

- зниження вмісту гемоглобіну;

- зниження гематокриту;

- ознаки гіпокоагупяції при масивній крововтраті;

Слід пам'ятати, що в перші години при гострій кровотечі клінічний аналіз крові не відображає реальний ступінь крововтрати.

B) Спеціальні методи діагностики:

а) ендоскопічні дослідження використовують для діагностики, виявлення джерела і лікування

кровотечі в порожнисті органи або порожнини тіла:

- езофагогастродуоденоскопія або колоноскопія - при кровотечі в просвіт шлунково-кишкового тракту;

- торакоскопія - при кровотечі в плевральну порожнину;

- лапароскопія - при кровотечі в черевну порожнину;

- цистоскопія - при кровотечі із сечовивідних шляхів;

- артроскопія - при кровотечі в суглоб;

б) пункції використовують для діагностики і в ряді випадків лікування кровотеч у порожнини

тіла:

- пункція плевральної порожнини (торакоцентез) - при підозрі на гемоторакс;

- пункція черевної порожнини (лапароцентез) або пункція заднього склепіння піхви - при підозрі на внутрішньочеревну кровотечу;

- пункція суглоба - при підозрі на гемартроз;

в) інструментальні методи досліджень дозволяють виявити вилиту в порожнини і тканини кров або встановити приховане джерело кровотечі:

- гемоперитонеум - ультразвукове дослідження, комп'ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ);

- гемоторакс - оглядова рентгенографія грудної клітки, КТ, МРТ;

- гематоми і крововиливи в порожнину черепа - КТ, МРТ;

- ангіографія виявляє джерело кровотечі при неефективності інших методів дослідження.