- •1. Поняття та ознаки приватного права. Критерії відмежування приватного права від публічного.
- •2. Поняття предмету та методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин.
- •3. Особисті немайнові відносини у предметі регулювання цивільного права.
- •4. Розвиток системи сучасного цивільного права: реалії сучасності та подальші перспективи.
- •5. Загальна характеристика приватного права в основних правових системах сучасності.
- •6. Загальна характеристика цк Франції 1804 р. Загальна характеристика Французького торговельного кодексу 1807 р.
- •7. Загальна характеристика Німецького цивільного уложення. Загальна характеристика Німецького торговельного уложення.
- •8. Загальна характеристика модельного цивільного законодавства снд.
- •9. Загальна характеристика цк рф.
- •10. Кодифікація цивільного законодавства в країнах снд: загальні тенденції та особливості
- •11. Загальна характеристика джерел приватного права Великої Британії
- •12. Загальна характеристика джерел приватного права сша
- •13. Поняття і система цивільного законодавства України, його співвідношення з цивільним правом
- •14. Монізм і дуалізм у цивільному законодавстві
- •15. Розвиток цивільного законодавства на українських землях у дожовтневу добу
- •16. Кодифікація цивільного законодавства в країнах снд: загальні тенденції та особливості.
- •17. Порівняльна характеристика цк урср 1922 року та цк урср 1963 року.
- •18. Особливості підготовки (розробки) і прийняття цк України 2003 р.
- •19. Поняття і форми систематизації цивільного законодавства.
- •20. Гармонізація, уніфікація, апроксимація та адаптація цивільного законодавства.
- •21. Теоретичні проблеми визнання договору джерелом цивільного права.
- •22. Судова практика і судовий прецедент як джерела цивільного права.
- •23. Поняття та характеристика диспозитивності цивільно-правових норм.
- •24. Імперативні норми в механізмі цивільно-правового регулювання.
- •25. Примус в цивільному праві. Функції (роль) примусу в механізмі цивільно-правового регулювання.
- •26. Поняття та основні етапи правозастосування в цивільному праві.
- •27. Теоретичні проблеми застосування цивільного законодавства за аналогією.
- •28. Поняття та функції тлумачення цивільно-правових норм. Класифікація способів тлумачення.
- •29. Поняття та види тлумачення односторонніх правочинів та договорів.
- •30. Поняття, предмет та функції науки цивільного права. Внесок радянських та українських цивілістів в розвиток науки цивільного права
- •31. Основні сучасні цивілістичні школи в Україні. Розвиток науки цивільного права в Київському університеті.
- •32. Теоретичні проблеми системи особистих немайнових прав в цивільному праві України.
- •33. Цивільно-правові способи захисту особистих немайнових прав.
- •34. Теоретичні проблеми визначення поняття та змісту права власності.
- •35. Здійснення та межі здійснення права власності.
- •36. Теоретичні проблеми захисту права власності.
- •37. Загальна характеристика і система речових прав на чуже майно.
- •38. Поняття та види корпоративних прав. Принципи корпоративного права.
- •39. Договірні зобов’язання в цивільному праві України: сучасні теоретичні проблеми.
- •40. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: сучасні теоретичні проблеми.
- •41. Теоретичні проблеми виконання зобов’язань. Принципи виконання зобов’язань.
- •42. Система видів забезпечення виконання зобов’язань за цк України.
- •43. Теоретичні проблеми універсального та сингулярного правонаступництва у спадковому праві.
- •44. Проблеми визначення місця сімейного права в правовій системі України.
- •45. Теоретичні та практичні проблеми поділу майна подружжя.
- •46. Поняття та характеристика аліментних відносин.
- •47. Договірне регулювання майнових відносин у сім’ї.
- •48. Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами.
- •49. Специфіка деліктних правовідносин за участю суб’єктів підприємництва.
- •50. Теоретичні проблеми співвідношення комерційного (фірмового) найменування з назвою юридичної особи.
- •Проблема включення до предмета цп особистих немайнових прав:
- •Проблема включення до предмета цп права інтелектуальної власності:
- •Проблема включення сімейного права до предмета цивільного права
- •Врегулювання приватного права з іноземним елементом
- •3.Кодифікація
- •Судова практика і судовий прецедент
- •Співвідношення звичай – звичайне
- •Тема: Німецьке законодавство
- •Тема: Основні положення англо – саксонської системи
- •Цивільне законодавство сша
- •Провінція Квебеку
- •Тема: Кодекс Нідерландів
35. Здійснення та межі здійснення права власності.
При здійсненні права власності особа має дотримуватися меж здійснення права власності.
Загальними засадами меж права власності, що містяться у Конституції (ст. 41), ЦК, інших законах, є наступні: а) встановлення винятково в інтересах загального блага, суспільного інтересу; б) на підставі й у межах закону; в) виходячи з рівності всіх власників перед ними, тобто межі повинні встановлюватися не стосовно окремих власників, а шляхом загального правового регулювання; г) можливості судового заперечування вилучення державою майна; д) справедливої компенсації державою власнику майнових втрат.
Зміст права власносл не виключає наявність у власника й обов’язків. У цьому випадку звичайно говорять про обмеження права власності. Окремим обов’язком власника є тягар утримання майна (ст. 322 ЦК).
Обмеження права власності, право власності як інститут права обмежує волю власника заради інтересів суспільства. З іншого боку — воно надає суб’єкту права власності визначену сферу волі, на яку не повинні зазіхати інші члени суспільства. Обмеження права власності стосуються можливостей мати певні об’єкти на праві власності, здійснювати правомочності власника.
Обмеження щодо об’єктів права власності. Для суб’єктів права приватної власності ст. 325 ЦК передбачає можливість встановлення законом окремих видів майна, які не можуть їм належати. Для суб’єктів публічного права закон також передбачає певні обмеження. Для Українського народу цими обмеженнями є визначення переліку об’єктів, лише на які він має право як суб’єкт права власності (ст. 13 Конституції, ст. 324 ЦК). Обмеження можуть стосуватися й особливостей здійснення права власності на певні об’єкти або особливостей їх використання, що значною мірою є обмеженнями права власності. Зокрема це стосується: національних, культурних та історичних цінностей (ч. 8 ст. 319 ЦК); житлового фонду. Поділ обмежень права власності за підставами їх виникнення: обмеження, що випливають із закону; обмеження, що виникають з договорів; обмеження, встановлені судовим рішенням.
36. Теоретичні проблеми захисту права власності.
На сьогодні, законодавство України передбачає досить велику кількість засобів захисту права власності, багато з яких чітко не регламентуються. Існування такого різноманіття призводить до виникнення спірних питань і суперечностей при їх застосуванні. Все це обумовлює необхідність проведення комплексного дослідження засобів захисту права власності та вирішення проблем їх практичного використання.
Найбільші проблеми щодо права власності виникають у наступних ситуаціях:
- примусового відчуження нерухомого майна (наприклад, із метою знесення будинку та побудови нового, у тому числі, процедури реконструкції старих житлових кварталів; примусового викупу земельних ділянок для суспільних потреб, процедури примусового виселення при визнанні будинку аварійним тощо);
- обмеження щодо продажу землі сільськогосподарського призначення;
- „рейдерства”, тобто незаконного чи силового захоплення підприємств з подальшим узаконенням захопленої власності;
- невиконання судових рішень щодо сплати певних коштів чи повернення у власність певного майна.
Багато проблем, пов’язаних з правом на мирне володіння своїм майном, які були актуальними і минулого року, і позаминулого, і декілька років тому залишаються такими до сьогодні, що свідчить про досить неефективну діяльність державних органів щодо їхнього вирішення.
Актуальним питанням залишається невиконання судових рішень, щодо захисту прав власності фізичних осіб. Досі невирішена проблема неефективності діяльності виконавчої служби, яка в багатьох випадках не здатна виконати рішення суду. В той же час факт виконання рішення суду не менш важливий, ніж факт винесення такого рішення, оскільки кінцевим і головним результатом будь-якого судового процесу є поновлення порушених прав і свобод або відшкодування отриманої шкоди.
