Центральна спілка споживчих товариств україни (укоопспілка) Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж
Розглянуто та затверджено на засіданні
циклової (предметної) комісії загальноосвітніх дисциплін
Протокол № 2 від 30.08.2013р.
Голова циклової (предметної) комісії
_____________ О. В. Мандзюк
Спеціальність: Спеціальність: 5.0202701 Дизайн; 5.03050801 Фінанси і кредит; 5.03050901 Бухгалтерський облік; 5.03051001 Товарознавство і комерційна діяльність; 5.03050701 Маркетингова діяльність; 5.14010301 Туристичне обслуговування
Спеціалізація: Товарознавство в митній справі; Банківська справа Курс I
Дисципліна: «Світова література»
Лекція 4 Тема: Традиції і новаторські зрушення в літературі другої половини XIX ст.
Навчальна мета: дати відомості про декаденські настрої у літературі II пол. XIX ст., розкрити особливості поетичного угрупування «Парнас», визначити основні ознаки символізму, його представників.
Виховна мета: розвивати свідоме зацікавлення набутками світової літератури; сприяти виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань студентів; підвищувати загальний рівень культури студентів; виховувати читацький інтерес.
Розвивальна мета: спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності; розвивати самостійність та творче мислення.
Методична мета: активізація пізнавальної діяльності студентів на заняттях у процесі роботи з наочними посібниками та дидактичним матеріалом.
План
Декаденські настрої у літературі другої половини XIX ст.
Поетична група «Парнас» - помітне явище у французькій і всесвітній поезії.
Символізм — як один із провідних напрямів літератури кінця XIX ст.
Технічні засоби навчання:
мультимедійний проектор;
персональний комп'ютер.
Наочність:
тематична презентація в Power Point;
опорний конспект до лекції №4.
Міждисциплінарні зв 'язки:
Забезпечувані: всесвітня історія, історія України, українська література, інформатика та комп'ютерна техніка, культурологія, навчальна практика з дисципліни «Інформатика та комп'ютерна техніка»;
Забезпечуючі: світова література («Література ХІХ ст.»).
Література
Основна:
1. Волощук Є.В. Зарубіжна література: Хрестоматія-посібник для 10-го класу загальноосвіт. навч.закл. – К : Видавничий дім «Світ знань», 2009. – 672 с.
2. Давиденко Г.Й., Чайка О.М. Історія зарубіжної літератури XIX-початку XX ст.: Навч.посіб.; 2-ге вид. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 452 с.
Додаткова:
1. Мухін В.О. Зарубіжна література XIX ст.. Авторські уроки. Майстер-клас. – X. : Ранок, 2008. – 231 с.
2. Узлова О. Зарубіжна література XIX століття у висловах і цитатах // ВЛ – 2009. – № 10. – С.12-17.
3. Шевченко Н.В. Зарубіжна література. Практичний довідник. – X. : Весна, 2009. – 211 с.
1. Декаденські настрої у літературі другої половини XIX ст.
Визначну роль у зміні світоглядних позицій у світі кінця XIX ст. відігравала Франція. Вона була однією із найвпливовіших країн. Революція 1848 року, події Паризької комуни (1871) призвели до соціальних розчарувань і вжахнули кривавими наслідками. Саме у Франції виникли кризові тенденції у культурі, названі декадансом.
Людина на «межі століть» взагалі перебуває у «прикордонному стані» стає надзвичайно чутливою до змін у суспільстві. Людина кінця XIX століття відчувала надзвичайну швидкість загального розвитку, що виштовхувало її з природного ритму. Таким був настрій митців, що обумовив трагізм світосприйняття, безмежний відчай, гнітючий страх, тобто появу декадансу.
Декаданс (від франц. Decadence – занепад) – це узагальнена назва кризових, занепадницьких явищ у філософії, естетиці, мистецтві та літературі кінця XIX - початку XX століття.
Наприкінці XIX століття світову літературу як ніколи заполонили песимістичні настрої – сум, страх перед життям, зневіра щодо можливості людини змінити світ і самому змінитися на краще
Уперше термін «декаданс» використав Т. Готьє у 1869 року в передмові до книги Ш. Бодлера «Квіти зла». У 80-х роках XIX століття в Парижі почав виходити часопис «Декадент» (а згодом «Декаденс»). Поети, що співпрацювали у цьому журналі почали з викликом називати себе «декадентами». Спочатку термін «декаданс» вживався як рівнозначний поняттю «символізм». У цьому значенні, після того, як символізм почав формуватися в інших країнах, він отримав загальноєвропейське поширення. Найвидатніші символісти – Артюр Рембо, Поль Верлен, Стефан Малларме у Франції. Моріс Метерлінк у Бельгії, Лайнер-Марія Рільке в Австрії, В. Брюсов, О. Блок у Росії та інші – вважалися також найбільш визначними постатями декадансу.
Дещо пізніше, на початку XX ст., коли символізм замінили інші нереалістичні течії – футуризм, експресіонізм, імажинізм, акмеїзм, – декаданс стали також пов'язувати і з ними. Поняття декадансу, таким чином, набуло багатозначності.
Поети-декаденти вбачали свою місію насамперед у тому, щоби якомога точніше зафіксувати характерні ознаки часу: душевну спустошеність, страх перед життям, почуття цілковитої розгубленості у ворожому світі. Водночас письменники-декаденти закликали до подолання кризової ситуації, виступали в ролі творців нових естетичних та етичних цінностей, знову ж таки, базуючись, як вони вважали, на відчутті сучасності: вони переконано проповідували самоцінність мистецтва, його незалежність від життя (теорія «мистецтва заради мистецтва»), естетизацію потворного (Шарль Бодлер).
У центрі декадентської літератури стоїть людина, що відчуває свою відчуженість у світі, втрату моральних ідеалів та віри у майбутнє. Отже, основними мотивами творів письменників-декадентів є:
сум;
відчай;
песимізм;
розчарування, незадоволення світом;
занурення у сферу індивідуальних переживань;
замилування красою згасання життя;
самотність;
смерть (скінченність світу).
Підкреслена хворобливість і життєвий занепад стають улюбленими темами, які перетворюються на джерело витончених переживань. Декаденти часто тяжіють до фантастики, ірраціональності, містики, що допомагає їм відобразити складні зміни у людській свідомості.