3. Закон грошового обігу

Закон грошового обігу – це економічний закон, який дозволяє встановити кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон вартості і форма його прояву у сфері обігу (закон грошового обігу) характерні для всіх суспільних формацій, в яких існують товарно-грошові відносини. Аналізуючи шляхи розвитку форм вартості грошового обігу. К. Маркс вивів закон грошової о обігу, сутність якого виражається в тому, що кількість грошей, необхідних для виконання функцій засобу обігу, повинна дорівнювати сумі цін товарів, що реалізуються, яка поділена на число обертів (швидкість обороту) однойменних одиниць.

Закон грошового обігу з урахуванням функції грошей як засобу платежу (формула К. Маркса) має наступний вид:

, (2.2)

де PQ вартість національного продукту;

К – сума цін товарів, які було продано у кредит та якими строк погашення ще не наступив;

П - сума платежів за зобов’язаннями;

ВП – платежі, що взаємосплачуються;

V – середня кількість обертів грошей як засобу обігу та засобу платежу.

Розвиток кредитних відносин обернено впливає на кількість грошей. Зменшення кількості грошей викликане погашенням шляхом взаємозаліку певної частини боргових вимог і зобов'язань. Кількість грошей для обігу і платежу визначається в умовах розвинутого кредитного господарства наступними умовами:

• загальним обсягом товарів та послуг, що знаходяться в обігу (пряма залежність);

• рівнем товарних цін і тарифів на послуги (пряма залежність, так як чим вищі ціни, тим більше потрібно грошей);

• ступенем розвитку безготівкових розрахунків (обернена залежність);

• швидкістю обігу грошей, в тому числі кредитних (залежність обернена).

4. Грошова маса та її показники

Грошова маса – це сукупність купівельних, платіжних та накопичу вальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі.

Грошова маса вимірюється з допомогою грошових агрегатів (М_0, М₁, М₂, М₃)

М₀ = включає готівку в обігу (банкноти, казначейські квитки, монети)

М₁ = М₀ + кошти на поточних рахунках банків.

М₂ = М₁ + термінові й ощадні депозити в комерційних банках, а також короткострокові державні цінні папери.

М₃ = М₂ + ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах, а також цінні папери (депозитні сертифікати, облігації державного позику).

Грошова маса має наступну структуру:

Активна частина	Пасивна частина
Грошові кошти, що реально обслуговують грошовий обіг	Грошові накопичення, залишки на рахунках, що можуть бути платіжними засобами

Грошова маса створюється Національним банком України. Сам процес створення грошей має дві стадії:

І стадія	ІІ стадія
НБУ збільшує свої активи шляхом надання кредитів урядові, комерційним банкам, закордоннім країнам, окремим підприємствам і за рахунок зростання золотовалютних резервів	Здійснюється за допомогою емісії. НБУ збільшує активи, одночасно збільшуючи свої пасиви, тобто створює грошову базу, що складається з готівки, яка перебуває в обігу, обов’язкових і необов’язкових резервів комерційних банків

Квазігроші – строкові вклади, депозитні сертифікати, облігації та цінні папери.

Грошова база – це гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення.

Г_б=М₀+М_к+М_рез (2.3),

де М_к- сума готівки в касах;

М_рез – сума резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у НБУ.