1.5. Розвиток біржової діяльності в україні

Відродження біржової справи в Україні на початку 90-х років було однією з необхідних умов розвитку ринкових відносин.

Формування ринкової економіки вимагало докорінної перебудови як сфери виробництва, так і сфери обігу. Але відразу перейти до ринкових форм господарювання було неможливо, тому, природно, в Україні повинні були виникнути такі економічні структури, що забезпечували б процес переходу від адміністративної до ринкової економіки. Переважно цю роль і виконали біржі [39].

Власна історія розвитку біржової торгівлі на території Україні також дозволяє виділити декілька етапів (рис. 2).

Рис. 2. Основні етапи розвитку біржової торгівлі в Україні

Історія біржової торгівлі в Україні нерозривно пов'язана з розвитком товарних бірж колишнього СРСР в склад якого вона входила. Першу біржу типу Амстердамської на території Російської імперії було створено Петром І у 1703 р. Другу біржу створено в Одесі у 1796 р. Цю дату можна вважати початком першого етапу біржової торгівлі на Україні. І тільки через 60 років, у другій половині 19 ст., почали створюватися інші біржі, серед них і Київська біржа1796-1860 pp. [48].

Другий етап біржового руху на території України зв'язаний з реформою 1861 р., яка стимулювала підвищення і розширення товарно-грошових відносин. ТБ почали виникати практично у всіх торгових центрах, причому багато з них спеціалізувалися на торгівлі окремими групами товарів (хлібом, фруктами, м'ясом, худобою, вином, яйцями, лісом, маслом тощо).

Третій етап біржової торгівлі відноситься до 20-х років і нерозривно зв'язаний в здійсненням НЕПу. До 1925 р. була відновлена робота усіх 11 ТБ. Проте цей період тривав недовго, уже в 1928 р. перестала існувати остання з цих ТБ.

Четвертий етап – сучасний етап розвитку біржової торгівлі, приходиться на 1990 р. Особливості організації ТБ на Україні визначаються Законом України “Про товарні біржі”, прийнятим 10 грудня 1991 р. і введеним в дію 1 січня 1992 р. Переважне число ТБ на Україні є універсальні (75% їх кількості).

Свою діяльність біржі України розпочинали в орендованих приміщеннях, які потім викуповували. Статутний капітал бірж складався з фінансових ресурсів колишніх державних підприємств, грошових коштів приватних юридичних осіб, тому форма власності бірж була змішаною. Біржі України є типовими ринковими структурами, які діють на свій страх і ризик і не управляються державними органами.

16 грудня 1991 р. було прийнято Закон України «Про товарну біржу», в якому було сформульовано правові положення, основні принципи діяльності, управління товарною біржею, правила біржової торгівлі тощо. Від того часу розширювалася і вдосконалювалася законодавча база, що регулювала діяльність валютної та фондової біржі.

Цей процес і нині продовжується. Водночас зі змінами в економіці країни мінятиметься і біржова діяльність. Відповідно до цього біржі можуть ліквідовуватися, об'єднуватися або реформовуватися [43].

В Україні на початку ХХІ - го ст. спостерігається криза універсальної товарної біржі як інституту гуртового ринку сільськогосподарських товарів. Причинами кризи є відсутність у державі цілісної концепції становлення сучасних бірж, особливо строкових ( ф’ючерсних), недосконалість біржового законодавства, наявність небіржового товару у біржовому обороті, прискорений розвиток кількості бірж на фоні повільного розвитку ринку основних активів в цілому [44, с. 52].