
- •Предмет тй
- •Статистичне значення тй
- •Прості елементарних подій
- •Відношення між подіями
- •Властивості операцій
- •Елементи комбінаторики
- •Класичне означення ймовірності
- •Деякі властивості ймовірності
- •Формули додавання і множення ймовірностей
- •Тема 2. Випадкові величини
- •Тема 3. Вибірковий метод
- •Тема 4. Оцінки параметрів розподілу. Статистичні гіпотези
- •Тема 5. Кореляційно-регресійний аналіз
- •Завдання Тема: “Класична формула ймовірності. Теореми додавання і множення.”
- •Тема: “Формула повної ймовірності. Формула Байєcа.”
- •Тема: “Формула Бернуллі. Формула Пуасона. Теореми Муавра-Лапласа”
- •Тема: "Дискретні випадкові величини та їх характеристики"
- •Тема: “Неперервні випадкові величини. Функція розподілу. Щільність ймовірностей”
- •Тема: "Елементи математичної статистики. Вибірка, її графічні характеристики"
- •Тема: "Елементи математичної статистики. Вибірка, її числові характеристики"
- •Тема: “Елементи математичної статистики. Довірчі (надійні) інтервали”
ВСТУП
Курс «Теорія ймовірностей і математична статистика» складається із двох математичних дисциплін .
Теорія ймовірностей вивчає явища – випадкові події, величини, процеси – з точки зору їх кількісного аналізу. Курс можна умовно поділити на три частини: класичний розділ, схема випробувань Бернуллі та основні наближені формули, випадкові величини, способи їх задавання та основні числові характеристики.
Класичний розділ є базовим для розуміння основних понять і сутності теорії ймовірностей та ґрунтується на курсі елементарної математики. У цьому розділі вводяться класичне означення ймовірності випадкової події, основні види випадкових подій, операції над подіями та основні теореми для обчислення ймовірностей подій, які виражаються через інші події за допомогою операцій.
У другому розділі розглядається один із основних способів організації експерименту – схема незалежних випробувань Бернуллі. Вводяться класична формула Бернуллі та відповідні наближені формули.
У третьому розділі вводиться одне з основних понять теорії ймовірностей – випадкова величина, яка дозволяє перейти від класичного розділу та елементарних методів вивчення випадкових подій до застосування потужного апарату математичного аналізу для дослідження випадкових явищ. У цьому розділі розглядаються основні закони розподілу випадкових величин – Бернуллі, Пуассона, геометричний, нормальний – та практичні задачі, які до них приводять.
Математична статистика – це математична дисципліна, яка вивчає випадкові явища, використовуючи практичні результати випробувань або спостережень за випадковою величиною (вибірку). Теоретичним підґрунтям математичної статистики є теорія ймовірностей. До програми входить знайомство з основними задачами математичної статистики: оцінюванням невідомого закону розподілу досліджуваної випадкової величини, знаходженням оцінок його невідомих параметрів та перевіркою статистичних гіпотез, які висуваються відносно випадкової величини.
Предмет тй
Події бувають вірогідні, неможливі і випадкові. Випадкові подія – така подія, при багаторазовому відтворенні досліду якої перебіг процесу кожного разу різний.
ТЙ – розділ математики, в якому вивчають закономірності випадкових подій.
Статистичне значення тй
Випробування – конкретна реалізація досліду, яка може вибиратися при даних безліч разів.
Частка
події А
в перших п
випробуваннях
– відношення числа
настання події в цих випробуваннях до
числа п
випробувань
Ймовірні
події
– границя частки при необмеженому
збільшенні числа випробувань
.
Це визначення базується на ідеалізації
реальності.
Статистична Й – Й події А, яка обчислюється на основі випробувань.
Прості елементарних подій
Елементарна
подія
(ЕП) – наслідок випробування
.
Простір
елементарних подій
– множина
наслідків випробувань
Відношення між подіями
Нехай
А
– подія, яка може відбутись або не
відбутись у даному випробуванні. Факт
відбування події А
визначається
Якщо при даному
подія А
відбувається, то елементарний наслідок
сприяє події А;
якщо при даному
подія А
не відбувається, то
не сприяє А.
Нехай
множина наслідків, які сприяють події
А.
Наслідки утворюють підмножину
простору елементарних наслідків
.
Вірогідна подія - - подія ,якій не сприяють усі елементарні наслідки .
Неможлива подія – Ø – подія, якій не сприяє ніякий елементарний наслідок.
Подія
,
яка протилежна
події А
– якій сприяють
,
які не сприяють події А:
інколи
доповнення
до
.
Об’єднані
(сума)
подій А
і В
– подія, яка полягає в тому, що відбувається
хоча б одна з них А
або В.
Різниця А\В подій А і В – подія, якій сприяють ті і тільки ті , які сприяють події А і не сприяють події В.
Добуток
(перетин) подій А
і В:
подія, яка полягає в настанні обох подій
одночасно.
Несумісні
події А
і В,
якщо
Ø.
Діаграми Ейлера-Венна.
Подія
В
є наслідком події А:
,
якщо усі
,
які сприяють А,
сприяють і В.
Якщо
і
,
то події А
і В
називаються рівними,
тобто
Властивості операцій
Комутативність:
Асоціативність:
Дистрибутивність:
Деякі операції над подіями:
Ø;
Ø
Ø= Ø;
Якщо
то
Приклади.
Партія складається з деталей 1, 2, 3 ґатунку і браку. Деталі ретельно перемішані. Із партії витягується 1 деталь. Розглянемо події
Яка з подій В утворює з подіями
повну групу ?
Визначити подію
де
і випробування визначені в п. 1
Партія складається зі стандартних (С) і нестандартних (Н) деталей. Навмання вибирають дві деталі по одній з поверненням. Визначити: 1) простір елементарних подій
2) подію
поява однієї нестандартної і однієї стандартної деталей
3)
поява не менше однієї стандартної деталі
4)
поява не більше однієї стандартної деталі
Із ящика, який містить бронзові (Б), латунні (Л), мідні (М) і сталеві (С) деталі навмання вибирається одна деталь:
відповідно позначають Б, Л, М і С деталі. Визначити подію