22. Рух як спосіб існування матерії. Основні форми руху матерії.

Матерія не існує інакше, ніж в русі, тому рух є спосіб існування матерії. Рух – це зміна загалом.

Оскільки матерія є абсолютною, рух як атрибут матерії також є абсолютним. Разом з тим матерія завжди існує у конкретних формах, внаслідок чого рух проявляється через конкретні форми (види) матерії.

Основні форми руху матерії:

• Механічна;

• Теплова;

• Електромагнітна;

• Хімічна;

• Гравітаційна;

• Геологічна;

• Біологічна;

• Соціальна.

23. Субстанціальна і реляційна концепції простору і часу в історії філософії.

Сучасне розуміння простору й часу склалося у результаті тривалого історичного процесу пізнання, змістом якого, зокрема, була боротьба субстанціального та реляційного підходів до розуміння їх сутності.

Витоки першого підходу йдуть у філософію Демокрита. Він вважав, що простір та палестинці час не що інше, як ємності, "порожнечі". З погляду Ньютона, простір та палестинці час - це "чиста" протяжність і "чиста" тривалість, у яких поміщаються матеріальні об'єкти.

Витоки другого підходу починаються у філософії Аристотеля і знаходять своє продовження у філософії Р. Лейбніца. Суть реляційної концепції у тому, що простір та палестинці час мисляться не як окремі від буття сутності, бо як форми прояви цього буття. З цього випливає їх об'єктивність і загальність.

Але поруч із загальними властивостями простору і часу притаманні свої особливості.

Для простору характерні: тривимірність, симетрія і асиметрія, форми й розміри, місце розташування, відстань між тілами, розподіл речовини чи поля.

Для часу характерні: одномірність, асиметричність, необоротність, ритму і швидкість зміни стану.

Людство минуло щодо тривалий етап свого розвитку від субстанціональної до реляційної концепції простору й часу, долаючи одні уявлення про світ формуванням інші, який побічно свідчить у тому, що розвивається у протистоянні нового і старого, де нове породжує сумнів щодо доцільності й шукає свої шляхи розвитку. За відправну точку відліку цього пошуку є нову картину світу, образ світу конкретної історичної епохи.

24. Відображення як загальна властивість матерії. Еволюція форм відображення на різних рівнях розвитку матерії.

Відображення - це властивість матеріальних систем відтворювати у сво­їх змінах властивості інших систем, що взаємодіють з ними.

Генезис (зародження) форм відображення на різних рівнях розвитку матерії:

• Неорганічний рівень: носій відображення – просте, механічне віддзеркалення. Вся неорганічна природа має здатність відображати.

• Органічний рівень: носій відображення – жива природа (рослини, прості організми).

• Соціальний рівень: носій відображення – людина як суспільна істота.

Таким чином, виникнення і розвиток свідомості як вищої форми відображення дійсності має свої біологічні та соціальні передумови.

25. Категорія «ідеальне» у філософії.

Ідеальне – це філософська категорія для позначення суб’єктивного, образного, нематеріального відображення дійсності у людській свідомості.

Ідеальне дає уявлення про суттєву відмінність між образом і об’єктом, який відображається. Ця відмінність полягає в тому, що образ, який відображає реально відчутні властивості об’єкта, сам цих властивостей не має, оскільки позбавлений будь-якої тілесності, матеріальності