
- •Міфологічний спосіб мислення як попередник філософського способу мислення.
- •2. Обґрунтування змісту предмета філософії.
- •3. Основна проблема філософії, її сторони.
- •Філософія і релігія.
- •Філософія і наука.
- •Філософія і мистецтво.
- •6. Функції філософії,її роль у житті суспільства.
- •7. Структура філософського знання.
- •8. Передумови виникнення філософії.
- •9. Основні світоглядні питання за Кантом.
- •10. Зміст і структура розвиненого логічного мислення(по г. Гегелю).
- •11. Діалектика як метод пізнання істини. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика.
- •16. Категорія «буття» центральна категорія онтології.
- •18. Матеріалізм як модель буття.
- •19. Ідеалізм як модель буття(об’єктивний і суб’єктивний).
- •20. Дуалізм як модель буття.
- •19. Історичний розвиток поняття матерії, матерія як «річ», «властивість», і «відношення».
- •22. Рух як спосіб існування матерії. Основні форми руху матерії.
- •23. Субстанціальна і реляційна концепції простору і часу в історії філософії.
- •24. Відображення як загальна властивість матерії. Еволюція форм відображення на різних рівнях розвитку матерії.
- •25. Категорія «ідеальне» у філософії.
- •26. Передумови і суть свідомості.
- •27. Роль мови і спілкування у формуванні і розвитку свідомості.
- •28. Структура та функції свідомості.
- •29. Значення самосвідомості і розвитку індивідуальної свідомості.
- •30. Рефлексія в структурі свідомості.
- •31. Несвідоме як елемент свідомості.
22. Рух як спосіб існування матерії. Основні форми руху матерії.
Матерія не існує інакше, ніж в русі, тому рух є спосіб існування матерії. Рух – це зміна загалом.
Оскільки матерія є абсолютною, рух як атрибут матерії також є абсолютним. Разом з тим матерія завжди існує у конкретних формах, внаслідок чого рух проявляється через конкретні форми (види) матерії.
Основні форми руху матерії:
Механічна;
Теплова;
Електромагнітна;
Хімічна;
Гравітаційна;
Геологічна;
Біологічна;
Соціальна.
23. Субстанціальна і реляційна концепції простору і часу в історії філософії.
Сучасне розуміння простору й часу склалося у результаті тривалого історичного процесу пізнання, змістом якого, зокрема, була боротьба субстанціального та реляційного підходів до розуміння їх сутності.
Витоки першого підходу йдуть у філософію Демокрита. Він вважав, що простір та палестинці час не що інше, як ємності, "порожнечі". З погляду Ньютона, простір та палестинці час - це "чиста" протяжність і "чиста" тривалість, у яких поміщаються матеріальні об'єкти.
Витоки другого підходу починаються у філософії Аристотеля і знаходять своє продовження у філософії Р. Лейбніца. Суть реляційної концепції у тому, що простір та палестинці час мисляться не як окремі від буття сутності, бо як форми прояви цього буття. З цього випливає їх об'єктивність і загальність.
Але поруч із загальними властивостями простору і часу притаманні свої особливості.
Для простору характерні: тривимірність, симетрія і асиметрія, форми й розміри, місце розташування, відстань між тілами, розподіл речовини чи поля.
Для часу характерні: одномірність, асиметричність, необоротність, ритму і швидкість зміни стану.
Людство минуло щодо тривалий етап свого розвитку від субстанціональної до реляційної концепції простору й часу, долаючи одні уявлення про світ формуванням інші, який побічно свідчить у тому, що розвивається у протистоянні нового і старого, де нове породжує сумнів щодо доцільності й шукає свої шляхи розвитку. За відправну точку відліку цього пошуку є нову картину світу, образ світу конкретної історичної епохи.
24. Відображення як загальна властивість матерії. Еволюція форм відображення на різних рівнях розвитку матерії.
Відображення - це властивість матеріальних систем відтворювати у своїх змінах властивості інших систем, що взаємодіють з ними.
Генезис (зародження) форм відображення на різних рівнях розвитку матерії:
Неорганічний рівень: носій відображення – просте, механічне віддзеркалення. Вся неорганічна природа має здатність відображати.
Органічний рівень: носій відображення – жива природа (рослини, прості організми).
Соціальний рівень: носій відображення – людина як суспільна істота.
Таким чином, виникнення і розвиток свідомості як вищої форми відображення дійсності має свої біологічні та соціальні передумови.
25. Категорія «ідеальне» у філософії.
Ідеальне – це філософська категорія для позначення суб’єктивного, образного, нематеріального відображення дійсності у людській свідомості.
Ідеальне дає уявлення про суттєву відмінність між образом і об’єктом, який відображається. Ця відмінність полягає в тому, що образ, який відображає реально відчутні властивості об’єкта, сам цих властивостей не має, оскільки позбавлений будь-якої тілесності, матеріальності