9. Основні світоглядні питання за Кантом.

Кант виділяв три основні філософські питання:

• “Що я можу знати?”

• “Як я повинен чинити?”

• “На що я можу сподіватися?”

У своїй найбільш знаменитій праці “Критика чистого розуму”, після ретельного дослідження можливостей людського пізнання і його меж, Кант прийшов до висновку, що людина не може знати відповідей на граничні світоглядні питання, – зокрема, питання про існування Бога та вічне життя, а також про те, чи існує свобода, чи є людина якоюсь мірою вільною від природних законів.

Натомість, в працях “Критика практичного розуму” та “Релігія з точки зору самого розуму” Кант доводив, що ці та інші світоглядні (релігійні) ідеї відповідають на питання “На що я можу сподіватися?” у перспективі практичного розуму, моральної свідомості.

10. Зміст і структура розвиненого логічного мислення(по г. Гегелю).

Логічне мислення – це здатність людини точно і послідовно не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях та вміння викривати логічні помилки.

Структура логічного мислення за Гегелем :

• Розсудок(базується на таких принципах: незмінність, подібність, спостереження за зовнішніми чинниками).

• Розум негативний(базується на таких принципах: мінливість, відмінність, спостерігаються внутрішні чинники).

• Розум позитивний(об’єднує у собі всі принципи незмінність, тотожність, мінливість, відмінність).

11. Діалектика як метод пізнання істини. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика.

Діалектика є таким способом розуміння світу, при якому дійсність осмислюється як така, що знаходиться у постійній зміні, взаємозв’язках і взаємозумовленості. Але варто пам’ятати, що діалектики є теорію не будь яких змін, всякого руху, а лише однієї форми розвитку.

Слід розрізняти два види діалектики :

• об'єктивну, яка існує і діє в самих речах;

• суб'єктивну, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики.

12. Догматизм як форма створення правильного мислення.

Догматизм - спосіб мислення, що оперує догмами (що вважаються незмінними вічними положеннями, не піддаються критиці) і спирається на них.

Для догматизму характерні некритичність по відношенню до догм (відсутність критики і сумнівів) і консерватизм мислення (нездатність сприймати інформацію, що суперечить догмам), сліпа віра в авторитети.

13. Скептицизм як форма створення правильного мислення.

Скептицизм – філософський напрямок, що висуває сумнів в якості принципу мислення, особливо сумнів у надійності істини. Помірний скептицизм обмежується пізнанням фактів, виявляючи стриманість по відношенню до всіх гіпотезам і теоріям.

14. Псевдодіалектика і форми її прояву(електрика і софістика).

Псевдодіалектика існує у таких формах: еклектика, софістика.

Еклектика - це методологічний прийом, що полягає у безсистемному зборі і поєднанні різних знань.

Софістика - це свідоме вживання у суперечці або доказах не вірних аргументів(софізмів). Софізм заснований на навколишньому порушенні правил логіки.

15. Принципи діалектики.

До основних принципів діалектики відносять принцип розвитку, загального зв'язку, детермінізму,історизму, системності і цілісності.

Важливе місце в діалектиці займає ідея взаємозв'язку явищ. Самий факт зв'язку речей, подій помітити не важко. Важче зрозуміти, що взаємозалежність, переходи одних явищ в інші відбиває загальну властивість рухомої матерії, виступає як і/появлення всесвітнього універсального зв'язку об'єктів, усього з усім.

До уваги діалектики давно потрапили універсальні зв'язки , які пронизують усе буття.