1. Міфологічний спосіб мислення як попередник філософського способу мислення.

Філософському способу мислення передував міфологічний спосіб мислення.

Головна особливість міфологічного мислення – синкретичність (нерозєднаність на ті елементи,які тепер нам здаються відмінними - це сон і дійсність, реальність і подоба, життя і смерть, дія і ритуал).

Також міфологічне мислення характеризується антропоморфічністю (усе є наслідком дії людини).

Анімізм - риса міфологічного мислення (природні явища або об’єкти є одухотвореними). „ Усе є всім, усе в усьому” - принцип міфологічного способу мислення.

Історичним поштовхом переходу до філософського способу мислення став розподіл праці на розумову і фізичну. Речі починають розумітися такими які вони є самі по собі, тому що не знаючи властивостей речей не можна ними ефективно керувати. Міф змінюється логосом.

2. Обґрунтування змісту предмета філософії.

Зміст будь-якого знання відображає певний предмет, під яким розуміється все те, що має властивості, які перебувають у відносинах між собою.

Першою особливістю філософії є загальність. Загальність – це ознака, що виражає закономірну форму зв’язку речей, явищ та процесів у складі цілого.

Другою особливістю філософії є цілісне світосприймання. Традиційні форми знання є у засвоєнні та закріпленні досвіду предметно-практичної діяльності.

Філософський зміст проблеми пізнання, насамперед, полягає в наявності в знанні об’єктивного змісту та людського, особистісного доповнення. Така позиція надає знанню значення культурної цінності, що проявляється психологічно як допитливість слухача до предмету, який вивчається. Вивчення курсу філософії, і особливо другої частини, має допомогти читачеві зрозуміти роль та значення суб’єктивних чинників людського існування. А відтак – застерегти майбутнього фахівця від перебільшеного марксистським світоглядом уявлення про раціональний, доцільний, об’єктивно зумовлений характер наших думок та дій, виробити критичне ставлення до власних і чужих оцінок, почуття особистої відповідальності за свої рішення та вчинки.

3. Основна проблема філософії, її сторони.

Головним, основним питанням філософії є питання про відношення свідомості до буття, духу до природи матерії.

До найважливіших проблем філософії відносяться такі:

• Хто така людина і яке місце займає вона в світі?

• Яка природа світу, Космосу? В чому полягають причина і основа його існування? Чи є взагалі якісь зовнішні підстави існування Всесвіту, чи він, є самодостатнім і не потребує для свого буття ніяких зовнішніх сил?

• В чому полягає сенс людського життя і людства в цілому? Ї чи існує цей сенс взагалі?

• В чому суть людського щастя? І як, якими шляхами і засобами людина може стати щасливою?

• Як слід розуміти добро і зло? Яка їх роль в житті індивіда і людських спільнот?

• Людина і доля. Чи вільна істота людина, чи над нею панує фатум, доля? Чи визначено її життєвий шлях заздалегідь, чи ні?

На ці та цілий ряд інших питань неможливо дати однозначні і вичерпні відповіді, і тому кожне нове покоління людей пробує відшукати своє власне тлумачення цих життєво-смислових проблем людського існування.

4-5. Схожість і відмінність філософії як типу світогляду з іншими світоглядними системами.