3. Рекомендації з вирішення контрольних задач

1. Грошові активи (залишок грошових коштів) – сума грошових коштів, яка перебуває у розпорядженні підприємства на визначену дату

Оптимальний залишок грошових коштів – це такий залишок грошових коштів, який забезпечує максимальну дохідність грошових активів з врахуванням альтернативних варіантів їх використання.

За моделлю Міллера-Орра діапазон коливань залишку грошових коштів (D) визначається за формулою:

,

де b – витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів;

σ² – середньоквадратичне відхилення щоденних надходжень коштів;

z – втрачена щоденна ставка за безризиковими цінними паперами.

Оптимальний залишок грошових коштів (ГЗ_opt) визначається за формулою:

,

де ГЗ_min – мінімальний запас грошових коштів.

Максимальний залишок грошових коштів (ГЗ_max) визначається за формулою:

2. Поточні фінансові потреби – частина оборотних активів підприємства не покрита ні власними коштами, ні довгостроковими зобов’язаннями, ні кредиторською заборгованістю, тобто це – нестача власних обігових коштів, або потреба в короткостроковому кредиті.

Поточні фінансові потреби (ПФП) визначаються за формулою:

,

де З – запаси;

ДЗ – дебіторська заборгованість;

НВ – незавершене виробництво;

КЗ – кредиторська заборгованість за товарними операціями.

Чистий оборотний капітал (власні обігові кошти)  сума оборотних активів, яка фінансується за рахунок власного і довгострокового залученого капіталу.

Власні обігові кошти (ВОК) визначаються за формулою:

,

де О_бА – оборотні активи;

КПК – короткостроковий позичковий капітал (короткострокові кредити, кредиторська заборгованість)

3. Оптимальний розмір замовлення (N_opt) – це така величина партії поставки (замовлення), при якій загальні витрати на придбання і зберігання запасів мінімальні. Розраховується за формулою:

де a – середня вартість розміщення одного замовлення;

p – обсяг виробничого споживання матеріалів за певний період;

s – вартість зберігання одиниці товару за певний період.

4. Дебіторська заборгованість – сума заборгованості на користь підприємства у вигляді фінансових зобов’язань юридичних і фізичних осіб.

Способи інкасації (стягнення) дебіторської заборгованості: облік векселів, факторинг, форфейтинг, залучення коштів за рахунок надання знижок покупцям.

Ціна відмови від знижки (ЦВЗ) – рівень втрат покупця при відмові від придбання товару зі знижкою.

Розраховується за формулою:

,

де % – процент знижки;

m – максимальний строк відстрочки платежу;

pz – період, протягом якого надається знижка.

Знижкою слід скористатись, якщо ЦВЗ більше за процентну ставку за коротко-строковими кредитами банків

5. Вартість капіталу  ціна, яку платить підприємство за використання капіталу, що формується з різних джерел і сприяє здійсненню його господарської діяльності.

Середньозважена вартість капіталу  середня ціна, яку сплачує підприємство за використання сукупного капіталу, сформованого з різних джерел.

Середньозважена вартість капіталу (СВК) визначається за формулою:

,

де Ц_і – ціна і-того джерела;

П_і – питома вага і-того джерела.

6. Фінансовий важіль – фінансовий механізм управління співвідношенням позичкових і власних коштів. Результат управління оцінюється за допомогою показника ефект фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля – це приріст до рентабельності власних коштів, отриманий завдяки використанню кредиту, не зважаючи на його платність.

Диференціал фінансового важеля – різниця між економічною рентабельністю активів і середньою розрахунковою ставкою відсотка за позичковими коштами.

Плече фінансового важеля – характеризує силу дії фінансового важеля, дорівнює відношенню величини позичкового капіталу до власного.

Ефект фінансового важеля за першою концепцією (ЕФВ) визначається за формулою:

,

де П_п – ставка податку на прибуток;

ЕР – економічна рентабельність;

СРСП – середня розрахункова ставка процента за позичковими коштами;

ПК – позичковий капітал;

ВК – власний капітал.

Економічна рентабельність:

,

де НРЕІ – нетто-результат експлуатації інвестицій;

Ā – середня вартість активів

Нетто-результат експлуатації інвестицій – прибуток підприємства до сплати відсотків за кредит і податку на прибуток. Розраховується за формулою:

,

де П – прибуток;

%кор.кредит – проценти за короткостроковими кредитами

7. Операційний важіль  фінансовий механізм управління прибутком, побудований на оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат підприємства. Сила його дії проявляється в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди призводить до більшої зміни прибутку.

Сила дії операційного важеля (СДОВ):

,

де МД – маржинальний дохід;

Вир – виручка;

ЗмВ – змінні витрати;

ПостВ – постійні витрати;

П – прибуток.

8. Поріг рентабельності – така виручка від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще не отримує прибутків.

Поріг рентабельності (ПР) визначається за формулою:

,

де ПостВ – постійні витрати;

Кмд – коефіцієнт маржинального доходу, який визначається за формулою:

Запас фінансової міцності (ЗФМ)– це різниця між фактичною виручкою від реалізації і порогом рентабельності, розраховується за формулою:

9. Чистий прибуток на 1 акцію в наступному періоді (ЧП^наст_1акц):

,

де ЧП^факт_1акц – фактичний чистий прибуток на 1 акцію;

РСЕ – рівень сукупного ефекту;

%Вир – процент зміни виручки.

Рівень сукупного ефекту показує наскільки зміниться чистий прибуток на 1 акцію при зміні виручки на 1% і визначається за наступною формулою:

,

Ефект фінансового важеля за другою концепцією (ЕФВ_ІІ) розглядається як зміна чистого прибутку на кожну акцію (в процентах), яка викликана зміною НРЕІ (в процентах).

Ефект фінансового важеля за другою концепцією (ЕФВ_ІІ) визначається за формулою:

,

де %кр – проценти за кредитами

10. Дивіденд, дивідендний дохід  частина прибутку акціонерного товариства, що спрямовується на щорічний розділ між акціонерами і сплачується їм відповідно до видів і кількості акцій, що перебувають в обігу.

Розраховується як процент від суми акціонерного капіталу або як процент від суми отриманого чистого прибутку.