3. Керування карбюратором , обмежувач максимальної частоти

обертання колінчастого валу

Майже всі карбюратори обладнані подвійними приводами керування:

• основним (ножним);

• допоміжним (ручним).

Розказати роботу привода ручного і ножного.

Обмежувач призначений для обмеження частоти обертання колінчастого вала.

Обмежувач максимальної частоти обертання колінчастого вала, що встановлюється на двигуні вантажного автомобіля, запобігає підвищеному спрацьовуванню деталей двигуна.

Рис. 3. Схема вiдцeнтpoвo-вaкуумнoгo обмежувача максимальної частоти обертання колiнчастогo вала:

1 - сiдло клапана датчика; 2 - клапан датчика; 3 - отвip; 4 - корпус датчика; 5 - ротор; 6 - регулювальний гвинт; 7, 14 - пружини; 8 - трубопроводи; 9 - корпус обмежувача; 10, 12 - порожнини; 11 - дiафрагма; 13 - шток; 15, 18 - повiтрянi жиклери; 16 - двоплечевий важiль; 17 - валик дросельних заслiнок; 19 - дросельні заслiнки; 20 - пластинчастий важіль; 21 - вилка; 22 - вaжiль керування дросельними заслінками

Такий обмежувач вiдцентрово-вакуумного типу (рис. 3) складається з вiдцeнтpoвoгo датчика та виконавчого діафрагмового механізму. Датчик крiпиться до кришки розподільних шестерень i складається з ротора 5, в якому встановлено сідло 1 та клапан 2 на пружині 7. Натяг останньої регулюється гвинтом 6. Ротор 5 датчика приводиться в обертання від розподільного вала двигуна. Трубопроводами 8 датчик сполучено з виконавчим механізмом та вхідним патрубком карбюратора.

Виконавчий дiафрагмовий механiзм крiпиться до карбюратора, дiє на його дросельнi заслiнки 19 i складається з дiафрагми 11 зi штоком 13 та двоплечового важеля 16, установленого на одному кiнцi валика 17. До одного кiнця важеля приєднано пружину 14, яка постiйно намагається повернути важiль i валик у бiк вiдкривання дросельних заслiнок, а до iншого кiнця - шток 13 дiафрагми 11. До iншого кiнця валика 17 прикрiплено пластинчастий важiль 20, який входить у вилку 21 валика важеля 22 привода дросельних заслiнок. Зазор мiж важелем 20 та кiнцями вилки 21 дaє змогу повернути валик 17 вiдносно важеля 22 на певний кут.

Коли двигун не працює, клапан вiдтягується пружиною 7 i вхiдна порожнина патрубка карбюратора сполучається з верхньою порожниною виконавчого механiзму.

Якщо частота обертання колiнчастогo вала двигуна досягне 3100 хв^-1, то клапан 2, перемiщуючись унаслiдок збiльшення вiдцeнтpoвoї сили, перекриє отвip сiдла 1 i тим самим припинить доступ повiтря у верхню порожнину виконавчого механізму. Ця порожнина через канали й жиклери 18, 15 сполучиться зi змiшувальною камерою карбюратора, тому в нiй створиться велике розрiдження, що дiятиме на дiафрагму 11, шток 13, валик 17 дросельної заслiнки 19, переборить зусилля пружини 14 i дасть змогу дросельним заслiнкам 19 карбюратора закритися незалежно вiд положення важеля 22, зв'язаноro з педаллю керування дросельними заслiнками.

4. Призначення, будова і робота повітряних фільтрів, паливних баків,

паливних фільтрів, паливних насосів.

Повітряний фільтр.

В оточуючому середовищі міститься багато пилі в залежності від місцевості дорожніх і кліматичних умов.

Пиль що проникає в двигун змішується з маслом і виникає інтенсивний знос поверхонь тертя, що приводить до зниження довговічності і потужності двигуна.

Експерим. дані свідчать що фільтр з паперовим або картонним фільтруючим елементом при правильному обслуговуванні знижує знос деталей двигуна під час роботи в звичайних умовах на 15-20% і в умовах сильної запиленості в 1,5-2 рази.

На автодвигунах використ. повітряні фільтри інерційно-масляні або із змінними фільтруючими елементами з паперу або картону.

Будова інерц.-масляного фільтра:

1. Корпус фільтр, елемента.

2. Кришка.

3. Фільтруючий елемент (капронове волокно).

4. Інерційний відображувач.

5. Верхній і нижній перехідники.

6. Гумовий гофрований патрубок з пружиною.

Фільтруючий елемент з кришкою закріпл. на стяжному гвинту гайкою-барашком, а верхній перехідник-гвинтом.

Розповісти роботу фільтра, шляхи руху повітря до фільтра, фільтруючі елементи.

Паливний бак.

Паливний бак складається з двох зварних частин відштампованих з освинцьованної сталі.

Всередині бака є перегородки, які усувають плескання палива і підвищують жорсткість конструції.

В верхню частину бака вварена заливна горловина яка закривається пробкою. Інколи для покращення заправки бака викор. висувна горловина що має сітчастий фільтр.

На верхній частині бака розміщені датчик вказівника рівня палива і кран з^єднаний трубкою з фільтром відстійником. В днищі бака встановл. відстійник і в отвір для зливу відстою ввернута пробка.

Паливні баки встановлені за допомогою хомутів і кронштейнів на лівому або правому лонжероні під вант, платформою або під сидінням водія. На легкових авто, паливні баки встановл. в багажнику (на дні ) або під підлогою кузова. Паливні баки мають герметичні пробки що з^єднують бак з атмосферою через спец, клапани.

Емкість баків: ГАЗ-24 - 55л ГАЗ-53 - 90 л ЗІЛ-130 - 170 л

Паливні фільтри.

Для відокремлення від палива води і крупних механічних домішок викор. відстійники, а для очистки палива від дрібних механічних домішок - паливні фільтри тонкої очистки.

Фільтр-відстійник складається:

1. Корпус.

2. Відстійник.

3. Фільтруючий елемент.

4. Ущільнююча прокладка.

Фільтруючий елемент зібраний з пластин товщиною 0,14 мм. На них є отвори для проходу палива, два отвори для установки пластин на стінках і виступи висотою 0,05 мм. Пакет пластин одягнутий на стержень. Пластини щільно притискуються одна до другої і до корпуса пружиною.

Фільтр тонкої очистки:

1. Корпус.

2. Стакан-відстійник.

3. Фільтр, елемент.

4. Гумова прокладка.

Фільтр, елемент сітчастий (стакан з алюм. сплава з отворами і ребрами, на який намотана латунна сітка) і керамічний.

Паливний насос. Найбільш поширені насоси мембраного типу що привод, в дію від розпод. вала.

Моделі бензонасосів:

ЗІЛ-130 - Б10

ЗМЗ-53 - Б9Д

ЗМЗ24 - Б9В

Будова насоса:

1. Кришка.

2. Головка.

3. Корпус.

4. Механізм подачі палива.

5. Мембрана зібрана на штоку з двума тарілками і закріплена між корпусом і головкою.

6. Три впускних і три випускних клапани розміщ. в головці.

7. Відвідний штуцер в кришці головки.

Розповісти роботу насоса.

1. Класифікація впорскуваних паливних систем (за ознаками).

2. Загальна будова та принцип роботи системи впорскування палива

«K-Jеtronik».

3. Особливості будови та принцип роботи системи впорскування

палива «KЕ-Jеtronik».

4. Призначення, будова та робота дозатора-розподільника, регулятора

тиску живлення

(Самостійне вивчення)

5. Загальна будова та принцип роботи системи впорскування палива

«L-Jеtronik».

6. Призначення, будова і робота паливного насосу з електроприводом,

регулятора холостого ходу.

7. Призначення, будова та принцип роботи пускової форсунки,

термореле, клапана додаткового повітря, лямда-зонда, датчиків.

б). Короткий зміст матеріалу, що підлягає для розгляду.

1. Класифікація систем впорскування.

У нашій країні експлуатуються багато автомобілів іноземного виробництва із системою впорскування палива

інжектором. Застосування карбюраторів з електронним керуванням сумішоутворення дає змогу: підтримувати оптимальний склад паливоповітряної суміші й оптимальне наповнення циліндрів на різних режимах роботи двигуна; збільшити паливну економічність і зменшити вміст шкідливих сполук у відпрацьованих газах; підвищити надійність сис­теми живлення, а також полегшити обслуговування й діагностику.

Проте будь-якому карбюратору властивий елемент «стихійності» в сумішоутворенні. Крім того, ця система живлення має межу «пристосування» до режимів роботи двигуна.

Система впорскування палива дає змогу оптимізувати процес су­мішоутворення, тобто впорскування може здійснюватися більш оп­тимально за місцем, часом і потрібною кількістю палива.

Впорскувальні паливні системи класифікують за різними ознака­ми. За місцем підведення палива розрізняють:

• централь­не одноточкове впорскування; • розподілене впорскування; • безпосеред­нє впорскування в циліндри. За способом подавання палива впорскування буває: • неперервним; • переривчастим. Крім того, ці системи розрізняють за типом механізмів, що дозують паливо: • з плунжерними насосами; • з розподільниками; • з форсун­ками; • з регуляторами тиску. Регулювання кількості суміш і може бути: • пневматичним; • механічним; • електронним. Регулювання складу суміші може здійснюватися за: • розрідженням у впускній системі; • кутом повороту дросельної заслінки; • витратою повітря.

Впорскування дає змогу точніше розподілити паливо в циліндрах. У разі розподіленого впорскування склад суміші в різних циліндрах відрізняється тільки на 6...7 %, а в разі живлення від карбюратора — на 11...17 %.

Завдяки відсутності додаткового опору потокові повітря на впуску у вигляді карбюратора з дифузором, а отже, більш високому коефіцієнту наповнення циліндрів, можна дістати вищу літрову по­тужність двигуна.

Впорскування дає змогу використовувати більше перекриття кла­панів для кращого продування камери згоряння чистим повітрям, а не сумішшю. Внаслідок кращого продування й більшої рівномірнос­ті складу суміші в циліндрах знижується температура стінок цилінд­рів, днищ поршнів і випускних клапанів, що, своєю чергою, дає змо­гу зменшити потрібне октанове число палива на 2...З од., тобто під­вищити ступінь стискання без загрози детонації. Крім того, знижується утворення оксидів азоту під час згоряння палива, поліп­шуються умови мащення дзеркала циліндра.

Проте, як і в карбюраторному двигуні, треба, щоб склад суміші в процесі впорскування палива узгоджувався з режимом роботи двигу­на (пуск, холостий хід, малі й максимальні навантаження); в разі різ­кого відкриття дросельної заслінки має забезпечуватися збагачення суміші.