Самостійне вивчення)

1. Призначення, загальна будова і робота системи живлення двигунів ЗМЗ-402.10,

ЗІЛ-508.

2. Визначення понять: пальна і робоча суміші , коефіцієнт надлишку повітря. Види

сумішів. Границі запалювання робочої суміші.

3. Вплив складу суміші на економічність, потужність двигуна та на забруднення

навколишнього середовища.

4. Паливо для карбюраторних двигунів. Поняття про детонацію. Ознаки і причини

детонації. Поняття про надлишкове число бензину.

(Аудиторне заняття)

5. Призначення і принцип роботи найпростішого карбюратора.

6. Режими роботи двигуна і склад пальної суміші на цих режимах.

7. Призначення, будова і робота головної дозуючої системи (ГДС) та системи

холостого ходу (СХХ).

8. Призначення, будова і робота допоміжних пристроїв карбюратора: пускового

пристрою, економайзера, прискорювального насосу.

б). Короткий зміст матеріалу, що підлягає для розгляду.

1. Призначення, загальна будова і робота системи живлення двигунів

ЗМЗ- 402.10, ЗІЛ-508.

Система живлення карб, двигуна признач, для приготування горючої суміші з парів палива і повітря, складеної в відповідній пропорції, подачі її в циліндри двигуна і відводу з них відпрацьованих газів.

Будова системи живлення:

I. Паливопідвідна частина:

1. паливний бак;

2. фільтр грубої очистки;

3. паливний насос;

4. фільтр тонкої очистки;

5. карбюратор;

6. паливопроводи;

7. впускні трубопроводи.

II. Повітрепідвідна частина:

1. повітряний фільтр (повітреочищувач);

2. канали підводу повітря;

III. Газовідвідна частина:

1.колектор (випускний трубопровід);

2. прийомні труби глушника;

3. глушник;

4. випускна труба.

Розповісти роботу системи живлення.

Паливо з бака ч-з фільтри насосом подається до карбюратора. При такті впуску в циліндрі двиг. створ, розрідж., яке ч-з впускні трубопроводи передається до карб., і повітря пройшовши ч-з фільтр поступає в зміш. камеру карб, куди також подається паливо ч-з жиклер.Паливо випаровуючись змішується з повітрям, і утворює горючу суміш. З карб, горюча суміш поступає в циліндри. Гази що утвор. при згорянні роб. суміші тиснуть на поршень, здійснюючи робочий хід.

Після роб. ходу гази ч-з відкритий випускний клапан витісняються в випускний трубопровід (колектор). Далі вони поступають в прийомні труби глушника і через глушник в випускну трубу і в атмосферу.

2. Визначення понять: пальна і робоча суміші , коефіцієнт надлишку повітря.

Види сумішів. Границі запалювання робочої суміші.

Для приготування горючої суміші використ. паливо і повітря, причому два компоненти повинні бути ретельно очищенні від механічних і ін. домішок.

Пальна суміш - це суміш, приготована в карбюраторі з парів дрібнорозпиленого палива і повітря.

Робоча суміш - це горюча суміш, що поступила в циліндр двигуна змішана з відпрацьованими газами.

Склад горючої суміші х-ся співвідношенням мас палива і повітря.

Для повного згорання 1 кг палива теоретично необхідно 14,9 кг повітря (15 кг).

Але кількість повітря, яка дійсно витрачується на приготування горючої суміші може бути більшою або меншою теоретично необхідної.

Тому склад горючої суміші характеризують коеф. надлишку повітря, що познач, буквою α.

Коеф. надл. повітря α — це відношення дійсної к-ті повітря (Lд) що бере участь в процесі згорання бензину до теоретично необхідної к-сті повітря (Lo).

α= Lд / Lо Склад суміші:

1. Якщо (α=15/15=1 - нормальна.

2. Якщо α =0,85-0,95 - збагачена.

3. Якщо α <0,85 - багата.

4. Якщо α =1,05-1,15 - збіднена.

5. Якщо α >1,15 - бідна.

Границі запалювання горючої суміші: багата - (α=0,5; бідна - α=l,35.)

3. Вплив складу суміші на економічність, потужність двигуна та на забруднення

навколишнього середовища.

(Самостійно)

4. Паливо для карбюраторних двигунів. Поняття про детонацію. Ознаки і

причини детонації. Поняття про надлишкове число бензину.

В якості палива для карб, двигунів використовують бензини, рідше альтернативні палива (гази).

Бензин зазвичай отримують в результаті фізичних (пряма перегонка) і деструктивних (крекінг-процес) методів перегонки нафти. Вимоги до безинів:

• швидке утворення паливоповітряної суміші;

• швидкість згорання не більше 40 м/с;

• мінімальна кородуюча дія на деталі двиг;

• здатність довгий час зберігати свої властивості;

• мінім, відкладення смолистих речовин в елем. СЖ;

• мінімальна отруюча дія на організм людини і оточ. середовища.

Для фракційного складу бензинів характерні т-ри перегонки 10, 50,і 90% палива, а також темпер, початку і кінця перегонки.

Температура перегонки 10% палива (пускові фракції) визначає можливість отримання горючої суміші, яка забезпечує пуск двигуна при низькій т-рі оточуючого середовища.

Автобензини в зал. від к-ті пускових фракцій які легко випаровуються поділяються на зимові і літні, а також всесезонні.

Для автом. двигунів випускають бензини наступних марок по ГОСТ 2084-77: А-72, А-76, АИ-98 - всесезонний. А - автомобільний.

И - окт. число визн. дослідним методом.

93 - найменше октанове число, що характеризує детонац. стійкість, і визн. дослідним або моторним методом.

Детонацією назив. вибухове горіння робочої суміші, з швидкістю поширення фронту полум’я до 2 тисяч м/с.

Ознаки детонації:

1. Металічні стуки.

2. Місцевий перегрів деталей двигуна.

3. Прогорання поршнів і клапанів.

4. Чорний дим з глушника.

5. Падіння потужності двигуна.

Причини детонації:

1. Невідповідність марки палива даному двигуну.

2. Раннє запалення.

3. Нагар на поршнях і стінках камери згорання.

4. Швидкісний режим і навантаження.

5. Форма камери згорання.

6. Матеріал головки блока.

7. Розмір поршнів циліндрів.

В автобензини А-76,АИ-93 і АИ-98 для підвищення антидетонаційної стійкості додають антидетонатор - етилову рідину (ТЕС) (не більше 3...4 мл на 1 кг палива).

Етильовані бензини ядовиті.

Етильовані бензини фарбують:

А-76 - жовтий;

АИ-93 - рожево-червоний;

АИ-98 – синій;

А-72 - рожевий.

Термін зберігання бнзинів до 5 років. Детонац. стійкісь бензинів визнач, на спец, двигуні при стандартних умовах.

Найбільшою детонац. стійкістю володіє ізооктан (стійкість приймають за 100 од.), найменшою - гептан (стійк. прийм. за 0)

Октанове число х-зує стійкість бензину проти детонації - процентний вміст ізоктану в такій суміші з гептаном, яка по детонаційній стійкості рівноцінна досліджуваному паливу.

Наприклад: Паливо яке досліджується детонує так як 76% ізооктану і 24% гептану, октанове число 76.

Октанове число визначає допустимий ступінь стиску, при якому в залежності від складу суміші згорання відбувається з допустимими (25-40 м/с) швидкостями. Двигуни ГАЗ-52-04, ГАЗ-53-112 і ЗІЛ-130 мають ступінь стиску до 7,2 і працюють на А-76. Двигуни авто. ГАЗ-24, ГАЗ-3102, ВАЗ, АЗЛК мають ступінь стиску до 9 - на АИ-93.

(Аудиторне заняття)