3. Графічна частина

У проекті розробляються наступні схеми та креслення: на першому листі (формату А1) зображається функціональна схема машини, на другому кресленні (формат А1) – принципова схема у двох проекціях, на третьому кресленні (формат А2-А3) – кінематична схема приводу розроблюваного вузла, на четвертому кресленні (формат А1) - складальне креслення розроблюваного відповідно до завдання вузла, на п’ятому (формату А1) – робочі креслення деталей та складальних одиниць, що входять до складу розроблюваного вузла. Вибір складальних одиниць та деталей для розробки проводиться під керівництвом консультанта.

Умовні графічні позначення, що застосовуються на схемах, наведені у наступних ГОСТах:

- ГОСТ 2.721-74 «Обозначения общего применения»;

- ГОСТ 2.770-68 «Элементы кинематики»;

- ГОСТ 2.781-96 «Аппараты гидравлические и пневматические, устройства управления и приборы контрольно-измерительные»;

- ГОСТ 2.782-96 «Машины гидравлические и пневматические»;

- ГОСТ 2.784-96 «Элементы трубопроводов»;

- ГОСТ 2.785-70 «Арматура трубопроводная».

Правила виконання кінематичних схем наведено у ГОСТ 2.703-75, а гідравлічних та пневматичних у ГОСТ 2.704-76.

Схеми повинні містити обґрунтування та необхідні дані для розробки конструкторської документації. Позначення схем повинно здійснюватись відповідно до ГОСТ 2.701-84.

Креслення проекту повинні відображати технічні рішення, обґрунтовані при розробці схем і передбачати:

оптимальне застосування стандартних та покупних виробів, а також виробів, впроваджених у виробництво та таких, що відповідають сучасному рівню техніки;
раціонально обмежену номенклатуру різей, шліців та інших конструктивних елементів, їх розмірів, покриттів і т.д.;
раціонально обмежену номенклатуру марок та сортаментів матеріалів, а також застосування найбільш дешевих та найменш дефіцитних матеріалів;
необхідний ступінь взаємозаміни, найвигідніші способи виготовлення та ремонту виробів, а також їх максимальну зручність в обслуговуванні та експлуатації.

Креслення повинні задовольняти вимогам ГОСТ 2.109-73 і загальним правилам виконання ГОСТ 2.301-68, ГОСТ 2.311-68, ГОСТ 2.312-68, ГОСТ 2.313-68, ГОСТ 2.316-68, ДСТУ ISO 128-20:2003.

Але необхідно пам’ятати, що окрім загальних правил, існують правила виконання креслень різноманітних виробів, наприклад:

ГОСТ 2.401-68 «Правила выполнения чертежей пружины»;
ГОСТ 2.403-75 «Правила выполнения робочих чертежей цилиндрических зубчастих колес»;
ГОСТ 2.404-75 «Правила выполнения чертежей зубчатых реек»;
ГОСТ 2.405-75 «Правила выполнения чертежей конических зубчатых колес»;
ГОСТ 2.406-75 «Правила выполнения чертежей цилиндрических червяков и червячных колес»;
ГОСТ 2.408-75 «Правила выполнения рабочих чертежей звездочек приводных роликовых и втулочных цепей»;
ГОСТ 2.409-75 «Правила выполнения чертежей зубчатых (шлицевых) соединений».

Під час розробки робочої документації слід орієнтуватись на певну галузь та завод виготовлювач. Їх специфічні вимоги містяться в галузевих стандартах і стандартах підприємств. З цими документами, а також з документацією на нормалізовані та інші уніфіковані вироби студент зобов’язаний ознайомитись під час практик.

Форму і порядок заповнення специфікації встановлює гост 2.102-68. Потрібно звернути увагу на порядок заповнення розділів і граф специфікації. Після кожного розділу необхідно залишати декілька вільних рядків для додаткових записів і резервувати номери позицій. Потрібно мати на увазі, що ГОСТ 2.106-96 має примітки: “Для деталей, на які випущені креслення, графи “маса” і “матеріал” заповнювати не допускається”.

У курсовому проекті специфікації підшиваються разом з пояснюючою запискою як додаток.

Для позначення графічних і текстових документів рекомендується така система позначень:

000.000.00.00.0000

(1) (2) (3)(4) (5),

де 1 – умовне позначення кафедри (СГМ);

2 – позначення розроблюваної машини (буквене або цифрове);

3,4,5 – позначення складальних одиниць (при позначенні складальної одиниці за допомогою 5-ї групи останніми двома цифрами повинні бути нулі);

5 – позначення деталей (при позначенні деталей перші дві цифри вказують номер складальної одиниці, а останні дві цифри – порядковий номер реєстрації деталей).

При такій системі позначень складальні одиниці 5-ї групи входять в одиницю 4-ї, а складальні одиниці 4-ї групи входять в одиницю 3-ї групи. Якщо складальні одиниці 5-ї групи не входять в 4-у групу, а прямо в 3-ю групу, то в 4-й групі проставляють нулі. Так само, якщо позначається складальна одиниця 3-ї групи, то в 4-й і 5-й групах проставляються нулі.

Для прикладу наводиться позначення складальної одиниці:

СГМ.МЗЗ.02.05.0700 СК

Наводиться також приклад позначення деталі:

СГМ. МЗЗ.02.05.0703

Для пояснюючої записки вводиться додаткове позначення ПЗ, наприклад, СГМ.МЗЗ.00.00.0000.ПЗ. Для схем замість ПЗ вводяться інші позначення за ГОСТ 2.701-84 і ГОСТ 2.703-68, наприклад, СГМ.МЗЗ.00.00.0000.Г3 (схема гідравлічна принципова) або СГМ.МЗЗ.00.00.0000.03 (схема принципова), СГМ.МЗЗ.00.00.0000.02 (схема функціональна).

У документах курсового проекту проставляється літера К.

ЛІТЕРАТУРА

Азовцев Н.Г., Бакчеев В.Е. Практикум по зерноуборочным машинам. - М.: Агропромиздат, 1987. -223 с.
Алферов С.А. Воздушно-решетные очистки зерноуборочных комбайнов. - М.: Агропромиздат, 1987. -159 с.
Войтюк Д.Г., Гаврилюк Г.Р. Сільськогосподарські машини. - К.: Каравела, 2004. – 552 с.
Гапоненко В.С., Войтюк Д.Г. Сільськогосподарські машини. – К.: Урожай, 1982. – 312 с.
Гевко Б.М. Технологія сільськогосподарського машинобудування. - К.: Кондор, 2006. – 486 с.
Карпенко А.Н. Сельськохозяйственные машины. - М.: Колос, 1979. – 472 с.
Кленин Н.И. и др. Сельскохозяйственные машины. - М.: Колос, 1970. – 456с.
Комаристов В.Ю., Дунай М.Ф. Сільськогосподарські машини. - К.: Вища школа, 1987. – 486 с.
Листопад Г.Е. Сельськохозяйственные и мелиоративные машины. - М.: Агропромиздат, 1986. – 688 с.
Лур’є А.Б. Курсовое и дипломное проектирование по с/х и мелиоративным машинам. - М.: Колос, 1981.
Лур’є А.Б. Сельськохозяйственные машины. - Л.: Колос, 1983. – 496 с.
Морозов А.Ф. Зерноуборочные комбайны. - М.: Агропромиздат, 1991. -208 с.
Погорілець О.М. Зернозбиральні комбайни. - К.: Урожай, 1990. 224 с.
Портнов М.Н. Зерноуборочные комбайны. - М.: Агропромиздат, 1985. – 304 с.
Практикум із машиновикористання в рослинництві: Навч. посібник / За ред. Мельника І.І. - К.: Кондор, 2004. – 284 с.
Практическое руководство по технологической наладке сельскохозяйственной техники / Р.З. Антонишин и др. – К.: Урожай, 1987. – 224 с.
Сисолін П.В., Рибак Т.І., Сало В.М. Сільськогосподарські машини: теоретичні основи, конструкція, проектування. Книга 2. –К.: Урожай, 2002. – 364.
Сисолін П.В., Сало В.М., Кропівний В.М. Сільськогосподарські машини: теоретичні основи, конструкція, проектування. Книга 1. –К.: Урожай, 2001. – 384 с.
Устинов А.Н. Сельскохозяйственные машины. - М.: ИРПО, 2000. – 264 с.
Хайлис Г.А. Коновалюк Д.М. Розрахунок робочих органів збиральних машин: Навч. посібник. – К.: НМК ВО, 1991. – 199 с.
Хайліс Г.А. Основи проектування і дослідження сільськогоспо-дарських машин: Навчальний посібник. - К.: НМК ВО, 1992. – 320 с.
Шмат К.І., Самарін О.Є. Теорія і розрахунок зернозбиральних комбайнів. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003.
Шмат К.І., Сисолін П.В. Методи і принципи проектування сільськогосподарських машин і агрегатів. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2004.