5. Цілі, завдання, засоби, методи і основні принципи спортивної підготовки

Об'єктивно існуючі закономірності соціального, медико-біологічного характеру, які обумовлюють ефективність навчально-тренувального процесу та змагальної діяльності спортсменів, дозволили сформувати специфічні принципи підготовки спортсменів. Ці принципи є теоретичні узагальнення, які є основоположними для розробки методичних рекомендацій, що лежать в основі раціонального організованої спільної роботи тренера і спортсмена з побудови системи підготовки до змагальної діяльності. Розширення науково-методичних основ підготовки спортсменів, організовані зміни в структурі спорту вищих досягнень, досвід передової спортивної підготовки вимагають постійного вдосконалення специфічно принципів спортивної підготовки як у напрямку уточнення існуючих, так і в напрямку уточнення існуючих, так і в напрямку розробки нових.

До найважливіших принципів, що базуються на міцній науковій основі і пройшли багаторічну перевірку практикою, слід віднести:

- Спрямованість до вищих досягнень

- Поглиблену спеціалізацію

- Безперервність тренувального процесу;

- Єдність поступовості збільшення навантаження

- Волнообразность і варіативність навантажень;

- Циклічність процесу підготовки;

- Єдність взаємозв'язку структури змагальної діяльності і структури підготовленості.

Сучасні досягнення науки і техніки, проблеми і перспективи, що позначилися на сучасному етапі розвитку олімпійського спорту, вимагають виділення додаткових принципів, які виходять за специфічні рамки спортивного тренування.

Лекція 3. Загальна характеристика спортивного тренування

Спортивне тренування - це спеціалізований процес всебічного фізичного виховання, спрямований на досягнення високих спортивних результатів.

Тренування має наступні завдання збереження і зміцнення здоров'я; гармонійний фізичний розвиток (в тому числі поліпшення статури); виховання фізичних якостей і формування системи рухових навичок; збагачення спеціальними знаннями і навичками організаційної та інструкторській роботи. У процесі спортивного тренування здійснюється не лише навчання, а й виховання займаються, яка має виключне значення як у формуванні особистості, так і у вирішенні практичних завдань. При вихованні спортсмена формуються його почуття, навички та звички, моральні переконання і світогляд.

Провідну роль у тренуванні спортсмена відіграє тренер. Педагогічна майстерність тренера включає в себе не тільки практику педагогічної діяльності, але і глибокі знання теорії цього виду спорту, а також знання з області суміжних дисциплін. У своїх діях тренер зобов'язаний спиратися на досягнення сучасної науки і передового досвіду. Головне в педагогічну майстерність - творче ставлення до роботи, пошук і розумне використання нового в теорії і практиці. Тому тренер повинен безперервно і систематично займатися самоосвітою, покращувати свою професійно-педагогічну підготовку.

Особливе значення мають зміст і методика педагогічних вимог. Вимоги, що пред'являються до спортсменів, повинні бути реально здійсненні. Педагог зобов'язаний поступово створювати своєрідну «сходи» вимог, за допомогою яких і відбувається організація діяльності спортсменів, управління і керівництво нею. Вплив вимог вихователя посилюється вимогами колективу, коли він підтримує педагога і висловлює свою громадську думку.

Педагогічні вимоги повинні бути єдиними. Тому слід домагатися узгоджених дій не тільки тренерів, а й спортивних суддів, лікарів, представників команд і т. д.