3. Журналістська інформація ґрунтується насамперед на реальних фактах.

Факт (від лат. factum – зроблене) означає дійсну подію, те, що реально відбулося (реальний факт). Під словом “факт” прийнято також розуміти судження або в інший спосіб зафіксовану реальність (відображений факт). Зафіксований вербально чи в інший спосіб реальний факт завжди має елемент суб’єктивності і може бути помилковим, неправдивим. Причини можуть бути різні: від суто технічних до свідомих перекручень, зумовлених певними інтересами чи складністю самих явищ, у яких журналістові нелегко орієнтуватись.

Журналістика, образно кажучи, на фактах сидить, фактами запрягає і ними ж поганяє.

Теоретиків виробили сталі вимоги до роботи з фактами:

І. Об'єктивність передбачає потребу сприймати факти такими, якими вони є в реальній дійсності, умисне не прикрашати їх і не спотворювати. Об'єктивність передбачає незалежність від суб’єктивних смаків, уподобань, симпатій і включає вимоги науковості, правдивості, точності, всебічності й вичерпності.

2. Причиново-наслідкове сприйняття налаштовує журналіста на пошук джерел фактів, прихованих механізмів їх народження, розстановку їх у такій хронологічній послідовності, яка відповідала об'єктивному перебігові подій. Цей процес передбачає такі стадії:

а) вдумливий відбір спостережуваних фактів і явищ;

б) встановлення істотних ознак спостережуваних фактів; розгляд хронології подій; описування атрибутивних ознак явищ;

в) гіпотетичні умовиводи про причини даного факту чи явища;

г) перевірка одержаних узагальнень іншими способами здійснюється шляхом перевірки самих фактів, достовірність яких найкраще підтвердити з трьох незалежних джерел, а також шляхом пошуку дотичних до головної події фактів, які опосередковано висвітлюють її.

3. Історизм спонукає розглядати факти в розвитку, простежувати еволюцію явищ, бачити, якими вони були учора, виявилися сьогодні і стануть у перспективі.

4. Діалектичність вимагає сприймати факти і явища в єдності й боротьбі протилежностей, бачити, як нагромаджена кількість переходить у якість, як здійснюється заперечення заперечення. У цьому полягає застосування до роботи з фактами головних законів діалектики.

Увага до факту зумовлена поглибленим пізнанням світу, необхідністю задовольняти природну цікавість і потребу людини у знаннях, загальним зростанням освіченості суспільства. Цьому відповідають технічні можливості передачі, зберігання, переробки інформації, тенденції трансформації медіа-індустрії, її транснаціоналізації та глобалізації.

Надмірна увага до факту в журналістиці пояснюється бажанням сучасної людини самостійно розібратися у процесах довкола неї. Тут важить і сама природа факту як мікроскопічної частинки реальної дійсності, якій характерні предметність, багатоплановість, невичерпність.

У сучасній науці виділяють одиничні факти і систему, тобто групу фактів, які стосуються певного питання. Особливим різновидом фактів є статистика – типові зведені числові характеристики, які грунтуються на спеціально організованому масовому спостереженні певних фізичних, економічних, політичних, культурних та інших явищ. Деякі дослідники виділяють також науковий (науково вивчений, осмислений за науковою методикою) і художній (картини, типові характери) факти.

За роллю фактів журналістські виступи умовно поділяють на дві групи:

• подієва інформація, у якій факт відіграє самостійну роль і є до певної міри самоціллю;

• узагальнюючі, а тим більше аналітичні, концептуальні твори, де факти відіграють роль аргументів, служать для доведення певної думки, ідеї твору.

Необхідно звернути увагу на подачу фактів, міру поєднання самого факту і його тлумачення, пояснення – не коментування, не думка журналіста, не його присуд з приводу того чи іншого явища, а таке подання факту, яке робить його зрозумілим, легше засвоюваним. Своєрідним еталоном некоментованих газетних повідомлень можуть бути новини у “Молодій Україні” під рубрикою “Факт”. – Телеграфний стиль, жодних емоцій, епітетів, оцінок.

Під впливом електронних ЗМІ характер подання фактів у пресі суттєво змінюється. Газети орієнтуються не так на подієву, як на смислову інформацію, тобто на висловлену кимось думку. Наявний так званий прихований коментар, коли автор так розставляє акценти, що з самого тексту може напрошуватись відповідний висновок. Маємо справу з певною внутрішньою підказкою.

У практиці західної журналістики змішування новини і коментаря не тільки не заохочується, але й вважається небажаним, а то й недопустимим.

Спотворення, перекручення, замовчування, “продукування” фактів може бути навмисним, коли журналіст, керуючись власними інтересами чи амбіціями або під тиском редакції чи засновника, влади, особи чи угрупування, йде проти правди.