Тематична спеціалізація передбачає:

1) вивчення своєї теми, глибоке оволодіння наявними знаннями і способами ознайомлення з новинками в даній галузі;

2) створення власного досьє з висвітлюваної теми, а можливо, й архіву;

3) створення бібліотеки за своєю темою, підбір спеціальної літератури, яка править журналістові за щоденний довідковий апарат;

4) вивчення кола науковців та службових осіб, що можуть дати інформацію з даного напрямку спеціалізації;

5) організацію навколо себе кола позаштатних авторів, спроможних створювати журналістські тексти з вашої тематики.

Проблеми творчості журналіста сьогодні розглядаються в трьох аспектах:

1) семантичному; тобто змістовно-значеннєвому, передбачає розгляд питань, що в творі відібрано й відображено з дійсності, які епізоди зображено, який сюжет побудовано, що за проблеми піднято;

2) синтаксичному, тобто композиційно-текстовому, передбачає розгляд питань, пов'язаних з побудовою журналістського тексту, використанням у ньому образно-художніх і науково-понятійних частин, майстерністю заголовків і лідів, пропорційністю вступної і заключної частин;

3) прагматичному, ужитковому, передбачає розгляд питань, як сприйнято текст аудиторією, які відгуки надходять із поштою, що особливо зачепило читачів і т. ін.

Якщо головна ознака творчості – новизна, руйнування стереотипу, то творчість у журналістиці – це нові оригінальні думки, нові погляди на явища, нові образи, втілені у відповідну досконалу форму. Журналіст повинен володіти здатністю помічати суперечності, альтернативи, піддати сумніву істини, вміти ставити запитання і уникати поверхових відповідей. Він не може обійтись без творчої уяви, інтуїції. Йому повинні бути властиві велика схвильованість, активний інтерес до проблеми, поєднання сміливості, захоплення і творча розважливість. Зрозуміло, це характерно лише для певного виду журналістих творів, певного потоку журналістської інформації.

2. Журналістський твір, на відміну від наукового чи художнього, має специфічні ознаки: актуальність, оперативність, політична гострота, практична спрямованість, постійна циклічна повторюваність тем, строгий документалізм та ін.

Актуальність є важливою прикметою журналістики. Вона присвячена злобі дня, тому, що хвилює публіку в певний момент. Цю злобу дня ЗМІ вловлюють і виносять на суд громади. Актуальність є однією з підвалин цікавості. У журналіста повинен бути вироблений постійний інтерес до того, що насамперед болить людям. Джерелами суспільного настрою є редакційна пошта, дзвінки в редакцію, офіційні звернення громадян, збори і мітинги. Сьогодні важливим джерелом соціальних настроїв є соціологічні дослідження, певні документи тощо. І все ж журналіст повинен мати відповідне чуття. Це одна з притаманних рис майстерності журналіста.

З актуальністю тісно пов'язана оперативність журналістики, хоч актуальність оперативністю не вичерпується. Адже актуальними є не тільки оперативно написані інформаційні виступи, але й історико-публіцистичні, теоретичні, економічні, філософські роздуми і навіть практично-господарські поради. Оперативність – це здатність журналіста і редакції вчасно донести відповідну інформацію до аудиторії.

Оперативність інформації залежить від її характеру. Коли йдеться про стисле повідомлення про факт, подію, явище, тобто про новини, оперативність нимірюється годинами, навіть хвилинами. Такими ж оперативними повинні бути стислі коментарі до новин. Коли ж йдеться про аналітичні, розслідувальні жанри журналістики, виступи оглядачів, їхня оперативність вимірюється днями, тижнями.

І все ж сучасна журналістика – це насамперед новини. І її наріжний камінь –оперативність. Цьому сприяє сучасна техніка і технологія. Цивілізований світ практично став "великим селом", давно передбачуваним канадським професором Маршалом Маклюеном: подія, що трапилась в одному його кінці, швидко стає відомою для всіх. Це має не тільки суто професійне, а глобальне політичне, стратегічне значення.

Інформаційна культура журналістів крім оперативності, включає всебічність, точність, об'єктивність.

Соціальна гострота журналістики випливає із самої її природи як частини соціальної системи суспільства, як своєрідної форми влади над суспільством. ЗМІ здійснюють своєрідний контроль за діяльністю різних гілок і рівнів влади, ставлячи з допомогою громади актуальні питання державного будівництва, стежачи за їх виконанням, тобто беруть активну участь в управлінні соціальними процесами. До того ж своєрідне надзавдання журналістського матеріалу – впливати на політичну свідомість аудиторії, активізувати людину-громадянина молодої держави, спонукати її до дії.

Ще одна характерна ознака журналістики як виду творчості – її практична спрямованість на досягнення певних результатів як у сфері свідомості, так і практичних вчинків конкретної людини, групи людей, органів влади, громадських організацій тощо. Йдеться про результативність преси.

Журналіст впливає на стан конкретних справ шляхом впливу на свідомість, на переконання аудиторії. Своєрідність регулятивно-управлінської діяльності ЗМІ, їх відмінності від інших форм управління, які безпосередньо спонукають людей до дії (закон, наказ, розпорядження, постанова), і є обов'язковими для них, інформація, яку несуть ЗМІ не мають директивного характеру і навіть не є обов'язковими для засвоєння. Тому найперше завдання журнаніста – зацікавити своїм матеріалом, своєю газетою, друкованою чи електронною, журналом, передачею читачів, слухачів і глядачів.

Відмінність журналістики від інших форм творчості полягає також у постійній повторюваності тем і проблем. Журналістові щороку доводиться порушувати одні й ті самі теми. Коли це триває багато разів поспіль, неминучі повторення, певний вироблений трафарет. Особливо в складній ситуації опиняються регіональні редакції, які змушені повторювати не тільки теми, але й ті самі об'єкти і суб'єкти відображення. Об'єктивно виникає така небажана у мас-медіа несвіжість, банальність. Журналіст змушений кожного разу шукати нові повороти і, помічати незвичайні подробиці, тобто збільшувати інформаційний потенціал виступу завдяки оригінальності підходу, небанальності мислення.

Важливою особливістю журналістського твору є його документалізм. Журналістський виступ, зазвичай, будується на дійсних, достовірних фактах. У цьому велика привабливість ЗМІ. Водночас це накладає на журналіста особливу відповідальність. Журналіст має право писати лише про те, що добре знає. Він мусить дотримуватися золотого правила: по змозі, побачити подію власними очима. А оскільки це не завжди можливо, потрібно знаходити людей, які були учасниками відповідних подій, ґрунтовно вивчати документи, радитись із фахівцями. Інакше не уникнути помилок, неточностей і плутанини, чим дуже грішать сучасні ЗМІ.