Тема 7. Методи розрахунку оптимальних запасів на підприємствах торгівлі

1. Сутність та основні функції розподільчої логістики.

2. Дистриб`ютивні канали та мережі.

3. Логістичні посередники в дистриб`юції.

4. Розподільчі центри.

- невід`ємна частина загальної логістичної системи, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виготовленої продукції, охоплюючи весь ланцюг системи розподілу: транспортування, складування, упакування та ін.

Логістичний підхід до організації збутової діяльності відкриває нові можливості для всіх учасників товарного обміну – товаровиробників, споживачів, комерційних посередників.

З метою повного використання потенціалу логістики, потрібно створити матеріально-речові, організаційно-економічні, інформаційно-технічні умови використання логістичних моделей та методів.

ФУНКЦІЇ РОЗПОДІЛЬЧОЇ ЛОГІСТИКИ

Визначення споживчого попиту та організація збуту

Основними завданнями розподільчої логістики є:

• Максимальний прибуток підприємства при більш повному задоволенні попиту споживачів;

• Ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;

• Раціональна поведінка на ринку із врахуванням його постійно змінної кон`юнктури.

Організація розподільчої логістики охоплює:

1. організацію процесу збуту готової продукції із врахуванням принципів та методів логістики;

2. організацію управління збутом як сукупність логістичних операцій, логістичних ланцюгів та логістичних систем;

3. організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб`єктів розподільчої діяльності.

Операційна система розподільчої логістики

Зовнішнє середовище

Підсистема планування та контролю

Внутрішня організація

Платіжно-спроможний попит

Переробна система

Товари та послуги

Ресурси підприємства

Підсистема забезпечення

Лізингові засоби

Доставити товар в необхідне місце та в необхідний час

Прямі канали розподілу

• Розподіл товарів службами збуту. Служба збуту виконує збутові функції виробника товарів. Більша їх частка продається безпосередньо після виготовлення.

Основні логістичні ланцюги розподільчої логістики

Служба збуту може мати територіальну структуру. У цьому випадку кожний торговий представник закріплюється за певним географічним регіоном і здійснює повномасштабну реалізацію продукції та послуг свого підприємства.

• Товарно-орієнтована служба збуту. Ця служба здійснює збут товарів тільки певних продуктових ліній.

• Структура служби збуту, що орієнтована на споживача. До цієї структури переходить все більше підприємств. Вона зорієнтована на певного споживача або на певну галузь промисловості.

• Комбінована структура служби збуту. Використовується, якщо підприємство продає різну продукцію різним споживачам, які розташовані у межах великого географічного регіону. Торгові представники можуть спеціалізуватися на території ринку, на продукції та ринку, на території, продукції та ринку.

• Розподіл товарів збутовими філіями. Збутові філії розташовані у місцях розташування основних споживачів продукції підприємства. Збутові філії мають склади для збереження значних запасів готової продукції та систему їх обслуговування.

• Розподіл товару збутовими конторами. Збутові контори встановлюють комерційні контакти, рекламують товари, збирають замовлення на товари, організують транзитні поставки товарів зі складів підприємства-виробника та його збутових філій.

  • ПЕРЕВАГИ ПРЯМИХ КАНАЛІВ РОЗПОДІЛУ:

Виробник може здійснювати комплекс заходів для просування свого товару:

1. інтенсивне стимулювання збуту;

2. надання покупцям кваліфікованих консультацій;

3. надання покупцям сервісних послуг.

НЕДОЛІКИ ПРЯМИХ КАНАЛІВ РОЗПОДІЛУ:

1. велика вартість послуг прямих каналів розподілу;

2. великий обсяг робіт щодо управління збутом товарів.

АЛГОРИТМ ВИБОРУ КАНАЛУ РОЗПОДІЛУ

• визначення потреби у виборі каналу; постановка та кординація цілей розподілу;

• специфікація завдань розподілу; розробка можливих альтернатив розподілу;

• вибір структури каналу розподілу;

• вибір оптимального каналу розподілу;

• вибір суб’єктів каналу розподілу та системи управління ними.

На вибір каналу розподілу впливають наступні основні фактори:

1. змінні ринку: місце знаходження , розмір та поведінка споживачів, конкуренція та інше.

2. змінні товару: обсяг та вага товару, швидкість просування, вартість, рівень стандартизації та новизни товару, технологічні та інші змінні.

3. змінні фірми: розмір, фінансові можливості, способи управління розподілом, цілі та політика фірми.

4. змінні посередників: характер діяльності, види послуг.

5. змінні навколишнього середовища.

6. змінні поведінки всіх суб’єктів каналу розподілу. Чинники, які можуть призвести до конфліктів між окремими посередниками, посередниками і товаровиробниками або споживачами.

Основними факторами, які впливають на рівень послуг у каналі розподілу є:

• Розмір партії: кількість одного і того ж товару, яку може купити покупець за один раз.

• Час очікування: середній термін очікування товару покупцем. Найчастіше покупці віддають перевагу каналам зі швидкою віддачею.

• Зручність розміщення послуг.

• Широта товарного асортименту у колі розподілу. Покупці віддають перевагу більш широкому асортименту товарів тому, що є з чого вибирати.

• Допоміжні послуги: надання кредиту, доставка товарів, їх установка, ремонт, інформаційно -аналітичні послуги, правові послуги.

Критерії вибору каналів розподілу:

• Чистий прибуток від збутової діяльності з використанням даного каналу у періоді, що досліджується.

• Рентабельність витрат обігу, пов’язаних із розповсюдженням товару через даний канал у період, що досліджується.

• Рентабельність обороту по реалізації товару.

• Можливість контролю каналу розподілу.

ПІДХОДИ ДО ВИБОРУ КАНАЛІВ РОЗПОДІЛУ

• Фінансовий підхід. Полягає насамперед в оцінюванні фінансових змінних. Порівняння можливого приросту капіталу у кожній з альтернативних структур каналу розподілу, а також з результатами використання капіталу у виробничих процесах. Вибирають такий канал, де плюсова одиниця між доходом від його діяльності та інвестованим капіталом найбільша.

• Науково-управлінський підхід. Це дослідження розподілу з використанням та теорії рішень. Такий підхід дає змогу підрахувати вартість розв’язування задач розподілу на його окремих етапах для альтернативних каналів, вибрати оптимальний канал з погляду його найбільшої вартості та максимального прибутку.

• Суб’єктивно-обєктивний підхід. Включає використання окремих поглядів маркетолога, на функціонування каналів розподілу. Найчастіше використовується метод прямих якісних суджень. Він полягає в оцінці альтернативних каналів розподілу за факторами, які вважають найважливішими. Зокрема довготермінова та короткотермінова зміна ціни, очікуваний прибуток, ступінь контролю за каналом, перспективи збільшення обсягу продажу тощо.

• Підхід до вибору оптимального каналу розподілу, виходячи з характеристик товару. Цей підхід враховує такі змінні:

• Задоволення товаром потреб споживачів;

• Різниця між доходом від реалізації товару та його собівартості;

• Якість обслуговування- комплекс послуг, які необхідно запропонувати покупцям для найповнішого забезпечення їхніх потреб;

• Термін споживання товару – час, протягом якого товар відповідатиме вимогам споживачів;

• Термін пошуку товару споживачами.

СИСТЕМА РОЗПОДІЛУ ТОВАРІВ: