Музичний словничок

Активність особистості – властивість організму й психіки, що проявляється у вольових актах, спілкуванні, прагненні мислити. У навчанні – в процесі сприймання, відтворення, застосування знань та вмінь.

Емпатія – співпереживання, розуміння почуттів, як переживає інша людина, та відповідне виявлення своїх почуттів.

Інтонація – втілення художніх образів в музичних звуках  (в широкому розумінні); висотна організація музичних тонів по горизонталі в єдності з ритмічною організацією (в вузькому розумінні).

Катарсис – стан внутрішнього очищення, головним чином пов’язаний із античною трагедією. Аристотель (засновник вчення про К.) пов’язує К. із насолодою, підкреслюючи естетичний характер очищення засобом афекту.

Креативність – сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення у діяльності особистості.

Музика для дітей – музичні твори, створені для слухання чи виконання дітьми. Як один із важливих засобів морального, естетичного й музичного виховання М.д.д. широко використовується в дошкільних установах, школі, позашкільними установами і в родині. М.д.д. включає твори різних жанрів і різних ступенів складності: простенькі народні пісні і складні твори професійного мистецтва. М.д.д. становить значний розділ професійного музичного мистецтва. В музичному вихованні дітей різного віку використовують в основному твори класичної М.д.д. і кращі твори сучасних вітчизняних композиторів. Поряд із класикою значне місце в М.д.д. посідає народна музична творчість ( пісні й танці) і сучасне професійне музичне мистецтво.

Музика – вид мистецтва, що відтворює дійсність звуковими художніми образами й характеризується особливо активним і безпосереднім впливом на внутрішній світ людини.

Музикальність – комплекс природних задатків, що забезпечує успішність в музичній діяльності та можливість виховання в людини музичного смаку.

Музична грамотність – здатність сприймати музику як живе й образне мистецтво, емоційно й осмислено, критично оцінюючи її та виявляючи хороший смак.

Музична культура особистості – індивідуальний соціально-художній досвід особистості в царині музичного мистецтва, що зумовлює її здатність сприймати, інтерпретувати, оцінювати, виконувати й творити музику.

Музичне виховання – процес цілеспрямованого пізнання музики, розвиток музично-естетичних смаків людини, збагачення її музичної культури та здібностей. Розвиває любов до музики, вдосконалює здатність розуміти музичне мистецтво, співпереживати, сприймати його з естетичною насолодою. Засобами М.в. є музична освіта, практична музична діяльність, слухання музики.

Музичне навчання – процес цілеспрямованого пізнання явищ музичного мистецтва, освоєння способів музичної діяльності і результаті взаємодії учителя і учня.

Музичний слух – здатність сприймати звукові поєднання, запам’ятовувати їх і свідомо відтворювати. Розрізняють М.С, абсолютний – здатність впізнавати або відтворювати висоту звуків, не порівнюючи їх з іншими звуками, висота яких відома, і відносний – здатність визначати висоту звуків шляхом порівняння їх з іншими, здатність впізнавати і відтворювати музичні інтервали. М.с. розвивається в музичній діяльності, як здійснюється в співі, грі на музичному інструменті і творенні музики. Вирішальним для його виховання є формування здатності уявляти звуки або їх поєднання мислено до того, як вони будуть витворені голосом або на музичному інструменті. Виховування слуху – необхідна умова розвитку всіх музичних здібностей дітей.

Музичний твір – актуалізований і перетворений автором минулий досвід людини, суспільства, людства; особливим чином настроєна й організована в єдиному ключі художня структура, яка несе в собі мобілізуючий заряд естетичного впливу на почуття, свідомість і волю слухача.

Музичні слухові уявлення – музична здібність, яка дозволяє вільно оперувати слуховими уявленнями, що відображають звуковисотний рух.

Навчання музичне — цілеспрямований процес взаємодії вчителя й учнів з метою передачі і засвоєння знань і досвіду музичної дія­льності.

Напрям (течія) у мистецтві — історично утворена спільність ху­дожніх явищ, характерна для певних епох і творчості художників об'єднаних відносною єдністю ідейно-естетичних орієнтацій і прин­ципів художнього відтворення дійсності; стильова система, яка існує певний історичний час на основі духовної спільності всього кон­кретного соціуму або конкретних соціальних єдностей.

Наслідування — особлива форма поведінки, яка полягає у від­творенні – більш чи менш трансформованому — дій, ідеалів, рис характеру, манери творчості інших осіб.

Насолода естетична — специфічне переживання людиною духо­вного задоволення, захоплення, радості при сприйнятті естетичних цінностей — прекрасного, піднесеного тощо. В прагненні до насо­лоди безпосередньо виявляється суспільно-культурна потреба люди­ни сприймати красу і творити за її законами.

Настрій — загальний емоційний стан особистості, що позначаєть­ся на її поведінці й результатах діяльності; форма усвідомленого пере­живання, «емоційного самопочуття» людини, її світосприйняття.

Натхнення — особливий стан людини, який характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів.

Нотне письмо — система графічних знаків, що використовують­ся для запису музики, а також сам запис музики.

Обдарованість — сукупність природних задатків як передумова розвитку здібностей до певних видів діяльності; високий рівень роз­витку здібностей людини, завдяки яким вона досягає значних успі­хів у певних галузях діяльності.

Об'єкт — фрагмент реальності, на яку спрямована активність взаємозв'язаного з нею суб'єкта. Речі і явища, що існують незалежно від суб'єкта, стають об'єктом у міру того, як суб'єкт взаємодіє з ними.

Образ — форма і продукт суб'єктивного, ідеального відображен­ня об'єктивної реальності в свідомості людини; суб'єктивна картина світу чи його фрагментів зі включенням самого суб'єкта, інших лю­дей, просторового оточення і тимчасової послідовності подій. Обра­зи поділяють на чуттєві (відчуття, сприймання, уявлення) та уявні, що існують у вигляді понять, позбавлених чуттєвої наочності.

Образ музичний  – узагальнене відображення в музиці явищ дійсності та духовного світу людини, в якому засобами музичної виразності досягається типізація загального. Це система життєвих (емоційних, рухових, сен­сорних, мовних, ситуативних тощо) ситуацій, яка знаходить своє втілення у музичному матеріалі — моделюється в музичних засобах і породжує в них співвідношення, названі «синтаксисом образу».

Образ художній — всезагальна категорія художньої творчості; специфічна для мистецтва форма відображення дійсності і виражен­ня думок і почуттів митця. Народжується в уяві митця, втілюється в створюваному ним творі і певній матеріальній формі (пластичній, звуковій, жесто-мімічній, словесній), відтворюється уявою людини, що сприймає твір мистецтва.

Образна пам'ять — виявляється в запам'ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочних зв'язків та співвідношень між ними. Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, образна пам’ять буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою тощо.

Освітні цінності  – сукупність гуманістичних пріоритетів суспільства, які виступають головними орієнтирами для розвитку освітньої системи в цілому, як системи провідних соціальних цінностей, де засобами педагогічного процесу мають стати персональними цінностями особистості.

Педагогічна взаємодія — спільна функціонально-рольова діяль­ність педагога та учня, побудована на основі організації партнерства і співпраці з метою досягнення певної освітньої мети і спрямована на становлення учня як активного суб'єкта навчально-виховного процесу.

Педагогічна діагностика — сукупність прийомів контролю і оцін­ки, спрямованих на вирішення завдань оптимізації навчального процесу, диференціації учнів, а також удосконалення навчальних програм і методів педагогічного впливу. Невід'ємний компонент пе­дагогічної діяльності, оскільки реалізація процесів навчання і вихо­вання вимагає оцінки, аналізу й обліку результатів цих процесів.

Педагогічна концепція – це система поглядів на певне педагогічне явище, процес, спосіб розуміння, тлумачення будь-яких педагогічних явищ, подій; провідна ідея педагогічної теорії.

Педагогічна культура вчителя — інтегративна сукупність інте­лектуальних, загальнокультурних і моральних якостей, професійних знань і вмінь, необхідних для успішної навчальної та виховної ро­боти.

Педагогічна майстерність — професійна характеристика здатнос­ті педагога знаходити ефективні засоби впливу на учня з метою до­сягнення освітнього ефекту.

Педагогічна технологія — сукупність засобів і методів відтворен­ня теоретично обгрунтованих процесів навчання і виховання, що дозволяють успішно реалізувати поставлені освітні цілі; детальне структурування та описання послідовності обгрунтованих методів здійснення освітнього процесу, що уможливлює одержання бажано­го прогнозованого результату.

Педагогічне керування — доцільна організація навчально-виховного процесу, мобілізація суб'єктивних можливостей дітей; спосіб регулювання зв'язків між елементами педагогічної системи.

Педагогічне мислення — здатність педагога застосовувати тео­ретичні положення філософії, психології, педагогіки, методики в конкретних педагогічних ситуаціях навчально-виховної роботи; ви­рішувати педагогічні завдання; використовувати педагогічні ідеї в конкретних ситуаціях діяльності; «бачити» у конкретному явищі його педагогічну суть.

Педагогічний вплив — педагогічно доцільна організація життєдія­льності учнів, у процесі якої вони набувають необхідних моральних та інших рис і якостей, знань, умінь, навичок, звичок; процес і

Педагогічний процес — розвиток взаємодії педагога й учнів від постановки мети до її реалізації і конкретних результатів. Елемента­ми педагогічного процесу виступають мета, завдання, зміст, форми і методи організації навчальної діяльності, емоційного і вольового стимулювання, контролю, аналізу й оцінки результатів навчального

Педагогічні умови формування музичного сприймання — такі спеці­ально створені умови, які необхідні й достатні для осягнення естетич­ного змісту музичних творів і посилення їх впливу на особистість.

Педагогічні цінності – система освітніх засобів, соціальних норм, педагогічного інструментарію, що забезпечує ефективну трансляцію визначених освітніх цінностей на індивідуальний рівень окремої особистості, тобто формування в неї особистісних ціннісних пріоритетів.

Переживання — один із видів емоційного відображення навко­лишнього світу в свідомості людини; реакція свідомості на інтелек­туальне відображення дійсності. Переживання є своєрідним психо­фізіологічним станом, в якому виявляється зацікавлене ставлення людини до когось, чогось, до об'єкта свого переживання. Можуть мати позитивне і негативне для даної людини забарвлення.

Переживання естетичне — форма духовно-емоційного освоєння дійсності і мистецьких образів, що виражається у почутті співпри­четності людини до життєвих і духовних цінностей.

Перцептивні дії — основні структурні одиниці сприймання в людини, пов'язані із свідомим виділенням певного аспекту чуттєво заданої ситуації, а також різними перетвореннями сенсорної інфор­мації, що приводять до створення адекватного завдання діяльності й предметного світу образу.

Перцепція – відображення речей і явищ у свідомості людини за допомогою органів чуття.

Перцепція (від лат. – сприймання) — відображення ре­чей і явищ у свідомості людини за допомогою органів чуттів.

Пізнавальні інтереси — прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності.

Пізнання — процес цілеспрямованого активного відображення об'єктивного світу у свідомості учня.

Пізнання музичне — взаємодія суб'єкта і об'єкта (музичного тво­ру), спрямована на усвідомлення змісту і форми музичного твору, досягнення нового знання щодо музичного мистецтва.

Пісня — жанр музичного мистецтва, що ґрунтується на реалі­зації виразних можливостей людського голосу, вокальній інтонації, «мелодизованій мові».

Пластика (грец. ріаіїіке — ліплення) — будова матеріального тіла (природного, у тому числі людського, або штучного), безпосе­редньо доступна для живого споглядання. Обернена до естетичного почуття і естетичної оцінки, оскільки виявляє у форму предмета його змістовні якості.

Поведінка — система взаємопов'язаних реакцій і дій людини й тварин у взаємодії з навколишнім середовищем.

Поліфонія — вид му­зичного багатоголосся, оснований на одночасному поєднанні само­стійних мелодичних ліній (голосів).

Поняття — одна з форм мислення, в якій відображаються за­гальні істотні властивості предметів та явищ об'єктивної дійснос­ті, загальні взаємозв'язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак; усталене вираження узагальненого знання про найістотніші риси й властивості предметів.

Поп-музика (англ.) — популяр­на, загальнодоступна музика), музика рок, біг-біт — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри і манери масового музикування. Твори поп-музики — це вільні вокально-інструментальні форми, що розгортаються імпровізаційно. Для них властиві навмисна при­мітивність інтонаційних формул, багаторазові повторення однієї й тієї ж поспівки, вільне фразування на фоні активної метроритмічної пульсації

Порівняння — мислительна операція, засіб аналізу й синтезу пізнавальних об'єктів, який передбачає диференціювання ознак за основі їхнього порівняння (однакові, схожі, різні).

Послідовність навчання — дидактичний принцип, згідно з яким вивчення нового матеріалу готується попереднім навчання.

Потреба — стан живого організму, людської особистості, соці­альної групи чи суспільства в цілому, що виражає необхідність у чомусь, залежність від об'єктивних умов життєдіяльності і є вну­трішньою спонукою активності.

Потреба естетична — зацікавленість людини в естетичних цін­ностях, вихідний момент засвоєння і створення естетичного люди­ною в різноманітних формах діяльності, насамперед в діяльності художній, у мистецтві, де естетичне начало виражається в найбільш

Потреба музична — ціннісно-цільова установка музичної діяль­ності людини, яка виражається в бажанні та умінні засвоювати пев­ні цінності музичного мистецтва.

Почуття — форма суб'єктивного, безпосереднього переживання людиною взаємовідношень з позитивними чи негативними для неї явищами суспільної дійсності і природи.

Почуття естетичне — безпосереднє емоційне переживання лю­диною свого естетичного ставлення до дійсності, що закріплюється естетичною діяльністю в усіх її видах, включаючи художню твор­чість.

Пояснення — метод усного викладу навчального матеріалу, ме­тою якого є- аналіз, тлумачення й доказ різних положень навчаль­ного матеріалу шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших

Прекрасне — категорія естетики, в якій узагальнюється чуттєво-емоційне ставлення до предметів і явищ природи, суспільства і куль­тури, як найвищих естетичних цінностей.

Прийом навчання — окремі операції, розумові чи практичні дії вчителя або учнів, які розкривають чи доповнюють спосіб засвоєння матеріалу, що виражає даний метод.

Принцип (від лат. — начало, основа) — 1. Максималь­но широке за обсягом твердження, в якому фіксується предмет нау­ки, її теорія і методи. 2. Внутрішнє переконання людини, ті прак­тичні, моральні й теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різноманітних сферах діяльності.

Сенсорна інформація – інформація, одержана за допомогою органів чуття (зору, слуху, дотику та ін.)

Синестезія – між чуттєвий зв’язок, вияв взаємодії аналізаторів; вербальна фіксація цього зв’язку.

Сприйняття художнє – вид художньої діяльності, спрямований на цілісне осягнення мистецького твору як естетичної цінності, що супроводжується естетичними переживаннями та асоціативними уявленнями.

Цінність – властивість того або іншого предмета задовольняти потребу, бажання, інтереси соціального суб’єкта; характеризує його особистісний смисл для окремої людини і соціально-історичне значення для суспільства.

Цінності культури – система життєво значущих для людини і суспільства об’єктів, станів, потреб, цілей, на основі яких здійснюється регуляція людської життєдіяльності; сукупність культурних досягнень, поданих у найвагоміших творах мистецтва, теорії, нормах права і моралі, наукових і технічних відкриттях тощо.

Якість знання – характеристика результатів засвоєння знань, що включає різні ознаки: повноту, глибину, усвідомленість, систематичність, оперативність, конкретність, узагальненість.