Тема 13: Педагогічні технології щодо музичному розвитку дітей дошкільного віку

Теоретичні знання. В процесі вивчення теми 13 змістового модуля ІІІ студенти повинні розуміти поняття «педагогічна технологія», орієнтуватися в їх класифікацїї, уміти дати порівняльну характеристику програмам з музики Е.Ж.-Далькроза, К.Орфа, Д.Б.Кабалевського, З.Кодаї, порівнювати та співставляти особливості їх побудови, зміст, методи та принципи формування навчального матеріалу, зв’язок музики з життям

Під педагогічною технологією розуміється сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компоновку форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів [5]. Класифікація педагогічних технологій визначається безліччю варіантів навчально-виховного процесу. Розрізняють, наприклад, загальнопедагогічні, модульні, по типу організації і управління пізнавальною діяльністю учнів; за способами і методами, засобам навчання і т.д.

Існують альтернативні технології, що протистоять традиційній системі навчання, наприклад вальфдорськая педагогіка (Р.Штайнера), технологія саморозвитку (М.Монтессорі) і ін.

Сучасні технології музичного розвитку дітей повинні використовувати методи, що мають багатофункціональний характер, і забезпечувати формування музичного мислення, активного музичного сприйняття, що дозволяє глибше проникати в суть музичного явища; давати можливість дитині активно, творчо проявляти себе в різних видах музичної діяльності.

С истему музично-ритмічного виховання (концепція розвитку особистості «у русі, методом руху і через рух»), створена швейцарським педагогом і композитором Емілем Жак-далькрозом (1865-1950), стала новаторською на відміну від «співацьких» концепцій музичного виховання. Педагог прагнув до виховання музикальності як першооснови музики, до відновлення триєдності музики, слова і руху як засобу формування гармонійно розвиненої особистості. Результатом методичних пошуків створення музично-ритмічної системи стала евритміка (зв’язок музики та руху).

І деї Е.Жак-Далькроза щодо творчого розвитку особистості своєрідно розвинув видатний німецький композитор і педагог Карл Орф (1895-1982). Його педагогічна концепція і методична система складалася емпірично й стала наслідком тривалої практичної роботи з дітьми. «Власна дитяча творчість, навіть найпростіша, власні дитячі знахідки, навіть найскромніші, власні дитячі думки, навіть найнаївніші, – ось що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей, – така одна з головних ідей музично-педагогічної концепції Карла Орфа [15,С.28 ].

Щ о ж таке навчання «за принципами Кодая?» Угорський композитор, фольклорист, педагог і просвітитель Золтан Кодай (1882-1967) створив «Кодаївський метод», що складається з навчальної практичної системи Адама Йено на основі вказівок З.Кодая й глибинних угорських традицій музикування, а також досвіду застосування релятивної сольмізації педагогами інших країн. Вихідними позиціями концепції З.Кодая є: 1) ідея про те, що основою музичної культури є народна музика, пісня, яка простій, доступній для дітей формі передає високі культурні та мистецькі цінності; 2) хоровий спів має забезпечити виховання музичного слуху, музичної сприйнятливості, музичних уявлень у процесі музичної діяльності; 3) людський голос має включити дитину до активного музичного життя; 4) думка про те, що до істинної музичної культури можна прийти лише шляхом активних занять музикою та ін.

Н а відміну від Е.Жак-Далькроза, К.Орфа й З.Кодая, Дмитро Борисовий Кабалевський (1904-1987) вважав, що в основі музичного виховання лежить активне сприйняття музики. Зміст і методика музичної освіти за програмою Д.Кабалевського  – це, насамперед, опора на три основні типи музики – пісню, танець, марш; зв’язок музичного навчання з життям; емоційна захопленість музикуванням; активізація музичного мислення.