1.4. Перевірка об'єкта.

Придя на об'єкт, інспектор зобов'язаний відрекомендуватися керівництву, роз'ясняти мету завдання й обсяги проведеної перевірки.

Робота інспектора продовжується з обличчям, відповідальним за проведення робіт з охорони природи на чи об'єкті обличчям, призначеним керівництвом об'єкта.

У ході перевірки інспектор зобов'язаний розглянути наявність:

законодавчих, нормативних і методичних документів з питань охорони навколишньої природного середовища, наказів і розпоряджень по організації природоохоронної роботи на об'єкті і призначення відповідальних посадових осіб за їхні проведення;

підрозділів по охороні природи, положення про їх, посадових інструкцій;

укомплектованість цих підрозділів кадрами відповідної кваліфікації.

Далі інспектор зобов'язаний розглянути:

• структуру виробництва і його склад;

• асортимент і обсяги продукції, що випускається;

• витрати основної і допоміжної сировини і матеріалів, у т. числі і палива, відповідність їхнім вимогам технологічних регламентів, Дст і ін. стандартам;

• проектну і технічну документацію виробництв;

• звітну документацію з питань охорони навколишньої природного середовища;

• матеріали дозволів і ліміти викидів і скидань ЗВ у навколишню природне середовище і розміщення відходів;

• матеріали платежів за забруднення ОПС;

• дані відомчого контролю джерел викидів і скидань;

• відомчі нормативні і методичні документи з питань охорони ОПС, утворення і розміщення відходів виробництва;

• стан виконання заходів попередніх перевірок;

• основні правила ТБ і промислової санітарії, дотримання яких при огляді виробництв об'єкта дозволить уникнути нещасливих випадків і травматизму. Огляд виробництва здійснюється тільки в супроводі відповідального представника об'єкта.

1.4.1. Перевірка повітряноохоронної діяльності.

Об'єкти, у процесі виробничої діяльності яких здійснюються викиди ЗВ в атмосферне повітря, підлягають інспекційним перевіркам. Періодичність перевірок встановлюється в залежності від категорії об'єктів.

Перевірка стаціонарних джерел викидів

У процесі перевірки повинні бути розглянуті матеріали й освітлені такі питання:

Стаціонарні джерела забруднення:

• інвентаризація джерел викидів ЗВ в атмосферу за формою 1-повітря, вірогідність і її повноту, хто проводив, коли, кількість визначених (організованих, неорганізованих) джерел викидів, їхня оснащеність газоочистными установками (ГОУ), кількість джерел викидів, що підлягають оснащенню ГОУ. Карта-схема підприємства з нанесеними на ній джерелами викидів. Відповідність нумерації джерел викидів на карті-схемі й у матеріалах інвентаризації;

• санітарно-технічний звіт по обстеженню вентиляційних систем, його відповідність матеріалам інвентаризації;

• локальний тім нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ) ЗВ в атмосферу, його якість і повнота, рік розробки, твердження. Термін досягнення нормативів ГДВ. Організація-розроблювач;

• заходу щодо досягнення нормативів ГДВ чи забезпеченість їхнього виконання і досягнення в зазначений термін;

• наявність і якість ведення журналів первинного обліку документації по формах ПОД-1, ПОД-2, ПОД-3,

ПОД – 1 – наявність погодженого з органами Мінекобезпеки України графіка контролю джерел викидів і його дотримання. Наявність і якість ведення робочих журналів реєстрації даних аналізів у санітарно-промислових лабораторіях (СПП). Вірогідність результатів аналізів. Методики, по яких ведуться аналізи проб промислових викидів відповідність контрольних змін, проведених аналітичними підрозділами госуправления, даним результатів аналізів, проведених СПП, а також дозволеним викидам по джерелах.

ПОД-2 – наявність річних планів заходів, спрямованих на охорону повітряного басейну. Своєчасне ведення журналу. Наявність актів прийому виконаних робіт після впровадження заходів. Наявність документів, що підтверджують зменшення викидів ЗВ в атмосферу після впровадження заходів (лабораторні виміри, розрахунки).

ПОД-3 – якість ведення журналу, відповідність даних представлених у ньому, записам в оперативних журналах по обслуговуванню ГОУ чи цехових журналів роботи технічного устаткування.

• статистична звітність за формою 2-ТП(повітря). Яким методом вона складена (за матеріалами інвентаризації, балансовим, розрахунковим по чи методиках враховуються реальні обсяги продукції, що випускається, стан виконання заходів, час роботи ГОУ і їхня ефективність;

• дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу за минулий, поточний і наступаючий роки, ким видано, на основі яких матеріалів;

• ліміти викидів ЗВ в атмосферу за ці періоди, ким і коли видані, на основі яких документів;

• план заходів щодо регулювання викидів у період несприятливих метеорологічних умов (НМУ), їхня повнота і стан виконання;

• матеріали відомчого лабораторного контролю рівнів забруднення атмосферного повітря в межах санітарно-захисної зони (СЗЗ);

• матеріали по утворенню СЗЗ при її відсутності. Кількість людин, що проживають у СЗЗ.

Одержавши ці документи, інспектор зобов'язаний провести їхній аналіз, порівняти дані, приведені в матеріалах інвентаризації, локальному той ПДВ, дозволах на викид ЗВ в атмосферу і лімітів викидів, технологічних регламентах, статотчетности за формою 2-ТП (повітря), даних аналітичного контролю (аналіз вести по джерелах вносящих основний внесок у загальні об'єкти викидів по підприємству), даних аналітичного контролю. У результаті цього необхідно визначити вірогідність матеріалів статотчетности за формою 2-ТП (повітря), Дотримання дозволених викидів і лімітів викидів ЗВ в атмосферу. Скласти порівняльну таблицю цих даних за останні 3 роки.

Наступним етапом роботи інспектора є огляд виробництв підприємства.

При обстеженні виробництв основна увага приділяється:

стану роботи (технологічного устаткування, його фізичному і моральному зносу, відповідність сучасним екологічним вимогам, його впливу на ОПС;

технічному стану й ефективність роботи газоочистных установок (ГОУ), відповідності фактичних параметрів навантаження паспортним, наявності реєстраційних номерів на ГОУ, інструкції на експлуатацію й обслуговування ГОУ, оцінці рівня підготовки обслуговуючого персоналу;

ходу будівництва повітряноохоронної об'єктів, дотриманню термінів будівництва технологічного і повітряноохоронних об'єктів як нових, так і передбачені заходами щодо досягнення нормативів ГДВ;

наявності джерел викидів потребуючих оснащення ГОУ чи прийняття технічних рішень з цих питань;

наявності неврахованих джерел викидів;

загальному санітарному стану виробництв і території підприємства й ін. питанням.

Аналізуючи зібрані документи й інформацію, при обстеженні інспектор зобов'язаний провести: - розрахунок виявленого наднормативних (по речовинах і джерелам, г/с) і понадлімітного (по речовинах) викиду (т/рік) стосовно зазначених величин у дозволах і лімітах, що є розрахунковими;

невиконання у встановлений термін заходів щодо досягнення ГДВ;

неефективна робота ГОУ;

роботи технологічного устаткування при невиправлених ГОУ чи їхнього невикористання;

порушення технологичных режимів при цьому перевірити;

укомплектованість кадрами відповідної кваліфікації, забезпеченість необхідним приміщенням;

забезпеченість нормативно-технічною і погодженою методичною документацією з питань визначення концентрації ЗВ у промислових викидах і атмосферному повітрі;

забезпеченість необхідними приладами контролю і пристроями;

виконання графіка контролю джерел викидів і стан забруднення атмосферного повітря в СЗЗ;

Стан ведення робочих журналів і журналів обліку характеристик стаціонарних джерел забруднення й ін. питання роботи санітарно-промислової лабораторії (СПЛ).

Під час перевірки інспектор має право дати завдання (СПЛ) зробити контрольний вимір викидів ЗВ в атмосферу на одному чи декількох джерелах.

Пересувні джерела забруднення

При повному обстеженні підприємств повинні перевірятися транспортні чи ділянки цехи. В акті повинне бути відображено:

• кількість автомобілів з бензиновими двигунами, дизельними, і працюючі на газоподобном паливі;

• наявність контрольно-регульованих пунктів (посад) КРП, їхня оснащеність устаткування, контрольно-вимірювальною апаратурою, можливість працювати в холодний час року.

На підприємствах, не оснащених КПР, перевіряється наявність договору з іншою організацією провідною визначення змісту ЗВ викидах відпрацьованих газів автомобілів, періодичність перевірок:

• дотримання термінів державної перевірки приладів (не рідше 1 рази в 6 місяців для газоаналізаторів і 1 рази в рік для дымомеров);

• наявність необхідної технічної документації;

• ведення журналів обліку результатів вимірів, оцінок про напрямок автотранспортних запчастин на ремонт, наявність дотримання графіка перевірок автотранспорту на зміст ІЗ, СН, дымности у відпрацьованих газах автомобілів;

• наявність ділянок (посад) ремонту й обслуговуванню систем харчування і запалювання двигунів, їхня укомплектованість газоаналитической апаратурою.

Перевірка змісту ЗВ у викидах відпрацьованих газів автомобілів проводиться:

на підприємствах-виробниках, на КПР, на складах готової продукції ;

на підприємствах, що здійснюють ремонт, технічне обслуговування й експлуатацію автомобілів, - на КРП і при в'їзді (виїзді) з території підприємства.

При виявленні порушень, установлених стандартами норм змісту ЗВ у викидах відпрацьованих газів:

• на підприємствах – виробниках, підприємствах, що здійснюють ремонт і технічне обслуговування, автомобіль у гараж відправляти заборонено, його відправляють на КПР;

• на підприємствах здійснюючих експлуатацію, автомобіль до рейса не допускають і направляється на регулювання.

Контрольні виміри змісту ЗВ у викидах відпрацьованих газів проводяться приладами Госэкоинспекции чи підприємства, що перевіряються.