Основні теоретично - розрахункові положення теми.

1. Основні види діяльності суб’єктів господарювання.

Інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Ця діяльність пов’язана з ефективним вкладанням залученого капіталу. До типових прикладів руху коштів у результаті інвестиційної діяльності можна віднести такі: - придбання фінансових інвестицій, необоротних активів, май­нових комплексів; - отримання дивідендів; - дезінвестиції – це повернення заморожених у конкретних майнових об’єктах коштів. Дезінвестиції можуть здійснюватися через реалізацію чи ліквіда­цію фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових ком­плексів. Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях таких розділів балансу: «Необоротні активи»; «Поточні фінансові інвестиції» 2. Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, пов’язана з виробництвом або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу. До типових прикладів руху коштів у рамках опера­ційної діяльності належать такі: - грошові надходження від продажу товарів, робіт, послуг; - грошові виплати постачальникам за товари і послуги; - грошові виплати з оплати праці; - сплата податків. 3. Фінансова діяльність – це ді­яльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позич­кового капіталу підприємства. До типових прикладів руху коштів у результаті фінансової ді­яльності слід віднести: - надходження власного капіталу; - отримання позичок; - погашення позичок; - сплата дивідендів. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділами: «Власний капітал»; «Довгострокові зобов’язання»; «Поточні зобов’язання».

2. Підходи до класифікації внутрішніх джерел фінансування.

Перший підхід (метод нарахування) – зіставлення нарахованих доходів та нарахованих витрат із відповідною корекцією. Орієнтований на фінансові результати. 2. Другий підхід (касовий метод) – зіставлення реальних грошових надходжень та грошових видатків. Орієнтований на рух грошових потоків.

3. Методи розрахунку чистого грошового потоку.

Грошовий потік - стійка сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом підприємництва у результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Показник Cash – Flow визначається касовим методом і характеризує величину чистих грошових потоків, які утворюються в результаті операційної діяльності, тобто характеризує частину виручки, яка залишається у розпорядженні підприємства після здійснення всіх видатків операційного характеру. Базою для розрахунку Cash – Flow є звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів та аналітичні дані по деяких рахунках. 1. Прямий метод – передбачає аналіз кожної окремої господарської операції, ідентифікацію грошового потоку та визначення напрямку руху грошових коштів. Розрахунок: чистий грошовий потік розраховується як різниця між вхідними (Cashlnflows) і вихідними (CashOutflows) грошовими потоками, які стосуються операційної діяльності підприємства. Вхідний грошовий потік – це рух коштів, який призводить до збільшення абсолютної величини грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні субєкта господарювання на певний момент часу. До вхідних грошових потоків належать: 1) надходження виручки від реалізації – основний грошовий потік, характеризується регулярністю надходжень (це: надходження виручки від основної діяльності, реалізації робіт, послуг і надходження виручки від ін діяльності реалізація нематеріальних активів тощо, надходження позичкових коштів (банківські кредити, отримання фін допомоги, яка повинна бути повернена); 2) надходження коштів від фінансових інвестицій – отримання доходу від реалізації корпоративних прав, прибуток отриманий від вкладання коштів інших підприємств, доход від вкладень в цінні папери, доход у вигляді %, які нараховуються на депозитних рахунках банка, надходження від інших ЦП; 3) цільові надходження коштів від ін. суб’єктів підприємницької діяльності (кошти для фінансування спільних проектів або спільної діяльності, капітальних вкладення в наукові дослідження та підготовку кадрів); 4) отримання фінансової допомоги (від інших суб’єктів підприємницької діяльності або з державних централізованих фондів); 5) інші надходження грошових коштів (орендна плата, отримані штрафи, пені, суми страхового відшкодування, які отримало підприємство). Вихідний грошовий потік – це рух коштів, який призводить призводить до зменшення абсолютної величини грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні суб’єкта господарювання на певний момент часу. До вихідних грошових потоків належать: грошові видатки на покриття витрат, пов’язаних із формуванням собівартості продукції, грошові видатки на покриття адміністративних витрат, витрат на збут, податки на прибуток, відсотки за користування позиками, оплата рахунків постачальників, виплати дивідендів власникам корпоративних прав, викуп корпоративних облігацій, фінансування придбання основних засобів та інші. 2. Непрямий метод – характерний для операційного чистого грошового потоку. Розрахунок : чистий прибуток + амортизація +/- А(П) Актив: якщо збільшується А, то це „-” – відтік якщо зменшується А, то це „+” – приплив Пасив: якщо збільшується П, то це „+” – приплив якщо зменшується П, то це „-” – відтік

4. Основні показники Cash-Flow

Незалежний чистий грошовий потік. Free (незалежний) Cash-flow = Операційний Cash-flow ± Інвестиційний Cash-flow Якщо Free Cash-flow має відємне значення (-), то підприємству бракує внутрішніх джерел фінансування і на суму від’ємного Free Cash-flow необхідно залучити зовнішні джерела. Позитивний Free Cash-flow (+) може бути використаний на виплату дивідендів, викуп власних корпоративних прав. Показник тривалості погашення заборгованості. Т = Слугує індикатором спроможності підприємства за рахунок власних ресурсів виконувати свої зобов’язання. Показник самофінансування інвестицій. , % Показує часку інвестицій, профінансовану за рахунок внутрішніх джерел. Чим вищий цей показник, тим менше підприємство вдається до залучення зовнішніх фінансових ресурсів. Чиста Cash-Flow-маржа або рентабельність СF. , % Характеризує величину Cash-Flow, яка припадає на одиницю обороту від реалізації. Показник показує скільки % виручки залишиться на підприємстві після здійснення всіх платежів у рамках операційної діяльності.

Вибір варіанту завдання практичної роботи

Номер студента за списком у журналі	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	11	12	13	14	15	16	17	18	18	20
	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30
Номер варіанту	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Вибір варіанту домашнього завдання здійснюється таким чином: 1 варіант виконують студенти, які мають непарний номер за списком у журналі, 2 варіант – виконують студенти, які мають парний номер за списком у журналі.

Після виконання практичної роботи проводиться усний її захист. Оцінювання результатів розв’язання завдань практичної роботи здійснюється за двобальною шкалою: «зараховано», «незараховано».

Практична робота зараховується, якщо:

• Робота виконана в повному обсязі;

• Наведений вірний розрахунок та правильна відповідь на поставлене завдання;

• Наведені формули та пояснення скорочень, що використовуються у них;

• Правильна послідовність дій виконання завдання;

• Обґрунтовано методику розв’язання завдання;

• Наведено змістовну інтерпретацію отриманих результатів та здійсненні відповідні висновки.

Практична робота не зараховується, якщо:

• Робота виконана менше ніж на 60% її обсягу;

• Відсутні розрахунки;

• Дана не правильна арифметична відповідь на поставлене завдання.

Згідно з модульно-рейтингової системи оцінювання виконання практичної роботи здійснюється таким чином:

Студент отримує 1,5 бала – якщо практична робота виконана під час практичного заняття та зарахована викладачем;

Студент отримує 0 балів – якщо практична робота виконана і зарахована несвоєчасно.

Без виконаної та зарахованої практичної роботи студенти не допускається до ПМК.