- •1. Поняття кримінально-виконавчої політики, її основні принципи та місце у боротьбі зі злочинністю.
- •2. Кримінально-виконавче право України: предмет, метод і система норм.
- •3. Поняття, структура, завдання і форми кримінально-виконавчого законодавства України.
- •5. Поняття, зміст і види норм кримінально-виконавчого права.
- •6. Структура норм кримінально-виконавчого права.
- •8. Види органів та установ виконання покарань
- •9. Поняття виправлення та ресоціалізаці
- •10. Установи і органи держави, які виконують кримінальні покарання, їх основні завдання.
- •11. Структурні дільниці кримінально-виконавчих установ.
- •12. Взаємодія установ і органів, які виконують покарання, з судами й іншими державними органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю.
- •14. Прокурорський нагляд та контроль за діяльністю установ і органів, які виконують покарання.
- •15. Основні міжнародні акти щодо рішень пенітенціарних проблем і прав засуджених.
- •18. Поняття правового статусу осіб, засуджених до кримінальних покарань.
- •19. Основні права засуджених.
- •23. Облік засуджених в установах виконання покарань.
- •24. Основні засоби виправлення засуджених, їх характеристика.
- •25. Правові основи регулювання режиму в місцях позбавлення волі та засоби його забезпечення.
- •26. Основні функції режиму в місцях позбавлення волі.
- •27. Правові підстави і порядок зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі.
- •28. Застосування заходів заохочення до осіб, позбавлених волі.
- •29. Застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі.
- •30. Правове регулювання і організація праці засуджених до позбавлення волі.
- •31. Утримання та відрахування із заробітку засуджених до позбавлення волі.
- •32. Правові підстави, значення і завдання виховної роботи з особами позбавленими волі.
- •33. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання осіб, позбавлених волі.
- •34. Організація і порядок звільнення засуджених з місць позбавлення волі.
- •35. Підстави і порядок звільнення у зв’язку з амністією.
- •37. Правові підстави і порядок звільнення засуджених до позбавлення волі у зв’язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення через хворобу.
- •38. Правові підстави і порядок звільнення у зв’язку з винесенням судом ухвали про умовно-дострокове звільнення.
- •39. Забезпечення трудового і побутового влаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі.
- •40. Умови і порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду.
- •41. Підстави і порядок приймання в слідчий ізолятор
- •42. Розміщення в слідчих ізоляторах
- •43. Організація режиму в слідчих ізоляторах, засоби його забезпечення.
- •44. Правове становище осіб, які утримуються в місцях попереднього ув’язнення.
- •45. Підстави і порядок звільнення із слідчого ізолятора осіб, взятих під варту.
- •46. Правова природа, порядок і умови виконання покарання у вигляді тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні.
- •47. Правове регулювання і порядок виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
- •48. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у вигляді громадських робіт.
- •49. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у вигляді виправних робіт.
- •50. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу.
- •51. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарань у вигляді обмеження волі.
50. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу.
Штраф становить собою міру кримінальною покарання, що полягає у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей. Загальні засади призначення кримінального покарання у вигляді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема ст. 53 КК України.. Штраф застосовується як основне або додаткове покарання.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 50 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини кримінального кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.
Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, а також при застосуванні додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробовуванням (ст..77 КК).
З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за 20 н.м.д.г., але на строк не більше двох років.
У разі несплати штрафу в розмірі понад 3000 н.м.д.г., призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за 8 н.м.д.г. у таких межах:
а) від одного до п’яти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;
б) від п’яти до десяти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;
в) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.
Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше вказаних вище меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості ( ч.5 ст. 53 КК).
Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу визначаються главою 5 КВК України (статті 26, 27).
Відповідно до ст. 26 КВК України, засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.
У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов’язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє відповідний суд шляхом пред’явлення документа про оплату відповідної частини штрафу.
Уразі несплати засудженим штрафу у місячний термін, суд розглядає питання про розстрочку виплати штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
У разі несплати засудженим чергового платежу при призначенні штрафу з розстрочкою виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Питання про заміну покарання у виді штрафу громадськими роботами, виправними роботами або позбавленням волі відповідно до частини 5 ст. 53 КК вирішується суддею суду, який постановив вирок.
Відповідно до ст..27 КВК України в разі ухилення засудженого від сплати штрафу його притягують до кримінальної відповідальності за статтею 389 КК України.
За своєю правовою природою і наслідками штраф як міра кримінального покарання відрізняється від штрафу як міри адміністративного стягнення та громадського впливу. Призначений вироком суду за вчинений злочин, штраф тягне судимість. Судимість вважається погашеною, якщо засуджена до штрафу особа протягом року з дня відбуття покарання не вчинить нового злочину.
