Передмова:

Попередження травматизму при виконанні аварійно-ряту-вальних робіт у осередках ураження і зонах зараження – головна проблема, яка потребує підвищеної уваги всього керівного і командно-начальствуючого складу сил ЦО. Частіше всього небезпека травмування особового складу сил ЦО виникає там, де порушується трудова дисципліна, здійснюються неправильні прийоми в роботі, допускаються різні відхилення від нормаль-них умов праці і недотримання вимог норм і правил охорони праці.

Безпека виконання аварійно-пошукових робіт залежить від правильної організації робіт на місці виконання РіНАВР, організації робочих місць особового складу наявності необхід-них засобів і пристосувань для виконання конкретних робіт.

У системі заходів щодо поліпшення умов праці особового складу сил ЦО велике значення має ефективне використання засобів індивідуального захисту і запобіжних пристосувань у тих випадках, коли іншими засобами неможливо попередити виникнення нещасних випадків і професійних захворювань.

В обов’язки керівного і командно-начальницького складу сил та особового складу ЦО з питань охорони праці входять:

дотримання правил охорони праці, виконання заходів з техніки безпеки і виробничої санітарії;

забезпечення особового складу сил ЦО засобами індивідуа-льного захисту органів дихання, шкіри та медичними засобами, спеціальним одягом і взуттям;

проведення інструктажів і навчання особового складу сил ЦО правилам безпеки при виконанні аварійно-рятувальних робіт в умовах НС;

забезпечення місць виконання аварійно-рятувальних робіт попереджувальними надписами, плакатами тощо;

організація навчання і щорічна перевірка знань особовим складом правил і норм охорони праці при проведенні РіНАВР;

проведення медичних оглядів особового складу сил ЦО, який буде зайнятий на роботах з підвищеною небезпекою і шкідли-вими умовами праці;

розслідування всіх нещасних випадків при проведенні ава-рійно-рятувальних робіт, їх облік та аналіз.

Загальне керівництво з техніки безпеки і виробничої сані-тарії, а також відповідальність за її стан покладається на керів-ників формувань цивільної оборони та їх вищестоящих органів управління.

Усі невоєнізовані формування цивільної оборони підлягають обов’язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт. Неатестовані формування до проведення аварійно-рятувальних робіт не допускаються.

Порядок атестації невоєнізованих формувань ЦО встанов-люється МНС України.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ЦО ПРИ ВИСУВАННЮ В РАЙОН ПРОВЕДЕННЯ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ.”

З отримання розпорядження на висування сил цивільної оборони в район проведення аварійно- рятувальних робіт, нача-льник цивільної оборони суб’єкта господарської діяльності ста-вить завдання своїм заступникам і командирам формувань на підготовку особового складу і проведення маршу в район прове-дення РіНАВР, транспортне, матеріально-технічне та інші види забезпечення на марші і в районі проведення робіт і призначає одного із своїх заступників начальником сил ЦО і відпові-дальним за проведення маршу і виконання завдань уповнова-женого керівника з проведення РіНАВР в осередку ураження (зоні зараження).

Отримавши завдання, командири формувань проводять інст-руктаж особового складу з правил безпеки під час маршу:

особовий склад формування в район аварій (катастрофи), стихійного лиха слідує колоною у складі ___ автомашин і ___одиниць техніки;

на кожний автомобіль (техніку) призначається старший, який відповідає за дотримання особовим складом порядку під час руху та зупинок;

швидкість руху колони складає від 30 до 60 км/год. У залежності від пори року та метеоумов, і встановлюється нача-льником колони;

особовий склад перевозиться автобусами або автомобілями, що повинні мати спеціальне обладнання для перевезення людей і надписі “Обережно люди!” як спереду так і ззаду автомобіля;

забороняється перевозити в автобусах та автомобілях людей більше встановлених норм для даного автомобіля;

в колоні між автотранспортом та технікою встановлюється з’язок (радіо, світлофорами, прапорцями тощо), відрив однієї машини від другої становить від 30 до 50 м;

весь автотранспорт і спеціальна техніка повинна мати спе-ціальне розпізнавальне позначення сил ЦО;

колону повинна супроводжувати машини технічної і швидкої допомоги, а при її відсутності працівник медичної частини (мед-пункту) об’єкту;

особовий склад повинен мати засоби індивідуального захис-ту, аптечку АІ-2 (або її аналог) і повну екіпіровку для виконання робіт за призначенням;

особовому складу під час руху забороняється розпивати спиртні напої, переходити з одного автомобіля до іншого або з одного місця на інше, поводитися неналежним чином, заважати водію;

засоби малої механізації робіт, як правило, перевозяться ок-ремо від особового складу формування, в іншому автомобілі;

якщо є необхідність в зупинці автомобіля, то треба негайно про це повідомити начальника колони;

встановлюється єдиний порядок щодо дій за сигналами ЦО, особливо при можливому хімічному зараженню;

забороняється особовому складу формування перевозити на транспорті радіоактивні, хімічні, легкозаймисті та вибухові ре-човини;

особовий склад, який хворий, від направлення в район над-звичайної ситуації відстороняється.

Командир формування після проведення інструктажу, посад-ки особового складу і завантаження аварійно-рятувального та іншого спорядження доповідає начальнику колони о готовності формування до маршу.

Безпека особового складу формувань на марші залежить, в першу чергу від справності автотранспорту, відповідальність за справність якого несе суб’єкт господарської діяльності, який володіє чи експлуатує цей транспорт.

При здійсненні маршу в зимовий час необхідно, при наяв-ності часу, проводити очищення проїзної частини шляху від льоду і снігу, а в колоні мати автогрейдер або снігоочищувач.

Дотримувати заходи безпеки при проїзді автотранспорту з особовим складом через переїзди, які не охороняються, при пересіканні перехрестя з головним шляхом, а також при пересі-канні транспортних розв’язок і технологічних комунікацій.

При слідуванні автоколони по тимчасовому шляху необхідно понизити швидкість до 30-45 км на годину, враховуючи при цьому його призначення, природні умови, стан і термін вико-ристання, ширину шляху.

Забороняється перевезення особового складу формувань в кузовах автосамосвалів, на причепах, напівпричепах і автоцис-тернах, а також в кузовах бортових автомобілів, які спеціально для цього не пристосовані.

До управління вантажними автомобілями при пере--везенні особового складу формувань допускаються водії, що мають пев-ний досвід в управлінні автотранспорту і отримали спеціальний дозвіл керівника автомобільного господарства або мають права водія якому дозволяється перевезення людей (особового складу сил цивільної обо-рони).

Керівник ставить декілька запитань навчаємим щодо пере-вірки стану засвоєння ними матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яснення.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ І ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.”

Організація і виконання рятувальних та інших невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження внаслі-док надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціа-льно-політичного і воєнного характеру є одним із головних зав-дань усіх органів управління і сил Цивільної оборони України у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС з метою забезпечення прав громадян на захист і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха.

Рятувальні роботи включають: розвідку осередків уражен-ня, локалізацію і гасіння пожеж, знайдення уражених і діста-вання їх з під завалів, а також з пошкоджених, загазованих та які горять будинків і споруд, надання потерпілим першої медичної допомоги і евакуацію їх в лікувальні заклади; вивід (вивіз) населення із зон хімічного і небезпечного радіоактивного зара-ження, проведення санітарної обробки людей, ветеринарної об-робки тварин, обеззараження техніки, засобів захисту і одягу, продовольства, харчової сировини, води і фуражу; території, споруд, обладнання суб’єктів господарської діяльності і транс-портних засобів.

Невідкладні аварійно-відновлювальні роботи включають: прокладку колонних шляхів, устрій проходів в завалах і на зара-женій місцевості; локалізацію аварій на комунальних і енерге-тичних мережах; відновлення окремих установок і мереж водо-забезпечення і каналізації, систем енерго- та життєзабезпечення з метою успішного виконання рятувальних робіт; зміцнення або обвалення конструкцій будинків і споруд, що загрожують обва-лом і створюють завади безпечному руху і виконанню рятуваль-них робіт.

При виконанні різних видів аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження та зонах зараження в силі залишаються вимоги державних стандартів з техніки безпеки і виконання робіт у різних галузях народного господарства (ДСТів), галу-зевих стандартів, галузевих і об’єктових правил та інструкцій з техніки безпеки в окремих галузях і виробництвах, а також вимоги контрактів, які заключаються з рятівниками, статутів і положень про сили цивільної оборони, наказів начальників ци-вільної оборони територій та суб’єктів господарської діяльності.

При прибутті формування в район проведення РіНАВР, ке-рівник формування доповідає уповноваженому керівнику з про-ведення робіт щодо ліквідації НС і отримує від нього завдання для формування (на зміну, робочий день, тиждень тощо), місце розміщення, порядок взаємодії та забезпечення матеріально-технічними засобами, після чого знайомиться з місцем робіт і приймає рішення про порядок виконання поставленого завдан-ня. Уточнює задачі структурним підрозділам і з командно-нача-льницьким складом формування на робочому місці уточнюю-ться деталі проведення робіт та інструктажу особового складу формувань.

При проведенні інструктажу особового складу формувань ЦО висвітлюються питання охорони праці на робочому місці, організація місця проведення робіт, штучного освітлення, без-печного розташування машин і механізмів, позначення місць розміщення технологічних, енергетичних і комунальних комуні-кацій, улаштування тимчасових комунікацій, складів і шляхів, визначення зон потенційно діючих небезпечних факторів, санітарно-побутового обслуговування, питання безпечної орга-нізації роботи автотранспорту та інших машин і механізмів, про-ведення навантажувальних і розвантажувальних робіт тощо.

При проведенні земляних робіт необхідно дотримуватись вимог правил безпеки, щоб уникнути обвалу грунту в процесі його розроблення: в траншеях і котлованах із-за недотримання нормативної глибини виїмки без закріплення; неправильного устрою або недостатньою стійкістю закріплення стінок траншей і котлованів; порушення правил їх розробки; розроблення котло-ванів і траншей з недостатньо стійкими косяками; виникненням неврахованих додаткових навантажень від конструкцій, механіз-мів тощо; порушення встановленої технології земляних робіт; відсутність водовідведення або устрій його без врахування гео-логічних умов проведення робіт.

На стан безпеки при виконанні земляних робіт оказує вплив відсутність або неправильний устрій захисних огороджень та сигнальних устроїв, недотримання правил проведення робіт поблизу небезпечних підземних комунікацій, недостатньої ква-ліфікації особового складу, що керує машинами і механізмами, мимовільного переміщення машин, втрати машинами і механіз-мами стійкості.

При виконанні земляних робіт необхідно виконати заходи щодо відведення поверхневих і грунтових вод. Найбільш часті обрушення пісчаноподібних грунтів. Вони, мають високу стій-кість у сухому стані, втрачають зв’язність між окремими част-ками при зволожуванні, в наслідок чого незакріплені стінки траншей і відкоси обрушуються. При розробленні мерзлих грун-тів обвалення стінок котлованів і траншей виникає внаслідок зміни температури, відлиги.

Роботи в районі розміщення підземних комунікацій необ-хідно виконувати під наглядом керівника формування та пред-ставника організації, яка відповідає за експлуатацію кому-нікацій. У районі самих комунікацій грунт розробляється вручну.

При виконанні монтажних і демонтажних робіт найбільш небезпечними є порушення:

розрахунків щодо підбору монтажних машин і механізмів, схем їх безпечного руху у процесі роботи і схем монтажу (демонтажу);

кордонів небезпечних зон потенційно небезпечних факторів, а також інвентарних огороджень цих зон;

необхідної кількості і безпечного складування конструкцій, деталей тощо;

раціональних вантажозахоплюючих пристосувань і засобів тимчасового закріплення конструкцій, деталей тощо;

безпечної послідовності монтажних (демонтажних) робіт;

розрахунків з перевірки конструкцій на монтажну (де-монтажну) стійкість і засобів для її забезпечення;

відсутності засобів безпечного проведення монтажних (демонтажних) робіт, а також засобів індивідуального захисту особового складу;

відсутності або недостатності штучного освітлення робочого місця монтажних (демонтажних) робіт.

До проведення монтажних (демонтажних) робіт допускає-ться особовий склад формувань, який має відповідну підготовку і перевірку знань безпечного проведення робіт та інструктаж на робочому місці.

На місці проведення монтажних (демонтажних) робіт встановлюється єдиний порядок обміну сигналами між особою, що керує під’їздом (від’їздом) транспорту (або місцем складу-вання вантажу) і машиністом підйомного крану (автомобіль-ного, баштового, на пневмоходу), а також робітниками на від-тяжках.

Перед підйомом (спуском) перевіряють правильність і надій-ність закріплення конструкцій, закріплюють при необхідності канати для додатково дистанційного стропування, ліквідації розкручування та підвищення її стійкості.

Особовий склад, що приймає участь у демонтажу (монтажу) конструкцій (деталей тощо) і виконує верхолазні роботи пови-нен мати запобіжні пояси, а також повинен пройти медичну перевірку і навчання, інструктаж і отримати дозвіл на виконання верхолазних робіт.

При проведенні покрівельних, ізоляційних, оздоблюючих і санітарно-технічних робіт найбільш небезпечними є:

відсутність надійних і стійких підмостків, огороджень робочих місць; невикористання запобіжних поясів; недотримання без-пеки користування ручним електроінструментом; дія підвище-них концентрацій шкідливих речовин і пилу; можливість отри-мання опіків при роботі з гарячими матеріалами; порушення технології демонтажу трубопроводів і обладнання; експлуатація технічно несправних машин і механізмів, інструментів і присто-сувань тощо, відсутність індивідуальних засобів захисту.

При роботі на покрівлі необхідно виконувати заходи безпеки особового складу, які передбачають способи огородження робо-чих місць, приготування, транспортування на робоче місце мате-ріалів, інструменту і засобів захисту. Кожний повинен мати запобіжний пояс і каску, захисні окуляри.

При роботі в колодязях, камерах і прохідних каналах можли-ва наявність отруйних і вибухонебезпечних газів, які виявляють приладами, а також за допомогою шахтарської лампочки. Якщо факел у лампочці гасне відразу, це означає, що є вуглекислий газ; якщо після спалаху, це означає, що є наявність в повітрі окислу вуглецю, метану та їх сумішок. Для виявлення газу за-бороняється користуватися відкритим вогнем (сірниками, папе-ром або іншим відкритим вогнем), що може призвести до вибуху.

Все це викликає необхідність попереднього провітрювання, при цьому органи дихання і шкіру необхідно захистити засо-бами індивідуального захисту.

Причинами електротравматизму особового складу форму-вань при проведенні аварійно-рятувальних робіт є:

незадовільне огородження струмопідводячих частин устано-вок від не навмисного до них доторкання;

виконання робіт під напругою без дотримання заходів без-пеки і без захисних засобів;

незадовільне заземлення електроустаткування;

невідповідність використання машин, апаратів, кабелів і дро-тів умовам їх експлуатації;

робота машин поблизу дротів повітряних ліній, що знахо-дяться під напругою, без дотримання необхідних засобів без-пеки;

неправильна експлуатація ручного електроінструменту, що переноситься, в умовах підвищеної небезпеки або в особливо небезпечних умовах тощо.

Всі електроустановки повинні мати заземлення, маркировку, відповідні надписи, що показують призначення кабелів, прово-дів, вимикачів, запобіжників, вимірювальних приладів і апаратів автоматики, цифрові, символічні або буквені умовні позначення, відрізняючи пофарбування частин (фаза А-жовтий колір, фаза В-зелений колір, фаза С - червоний колір, нульові шини – чорний колір).

Ступінь ураження організму людини струмом залежить від тривалості його дії. В розрахунках з правил техніки безпеки опір тіла людини згідно з Правилами устрою електроустановок (ПУЕ) приймається рівним 1000 Ом.

Для забезпечення безпеки при торканні до частин електро-установок, що не знаходяться під напругою, роблять захисне заземлення. Опір устроїв заземлення для всіх електроустановок приймають відповідно з Правилами устрою електроустановок (ПУЕ).

У якості устроїв заземлення рекомендується використо-вувати природні заземлювачі: водопровідні та інші металеві труби, що прокладені в землі без ізоляції (окрім трубопроводів з горючими речовинами), шпунти, свинцеві оболонки, металеві конструкції будинків і виробничих споруд тощо.

При виконанні електрозварювальних робіт існує небезпека ураження електричним струмом внаслідок несправного електро-зварювального обладнання або сеті заземлення, неправильного підключення зварювального обладнання до електричної мережі, несправності електропроводів і неправильного проведення са-мих електрозварювальних робіт.

Небезпека ураження електрозварювальника і підсобних ро-бітників особливо велика при зварюванні резервуарів, при робо-тах в сиру погоду, сирих приміщеннях, котлованах, колодязях.

При виборі варіантів електроосвітлення місця робіт особо-вого складу формувань необхідно враховувати: місцеві умови, наявність високих об’єктів, необхідні норми освітлення площа-док, наявність приборів ближнього і дальнього освітлення, вико-ристання переносних електроосвітлювальних установок.

Для зменшення дії на особовий склад шкідливого впливу негативних умов довкілля внаслідок надзвичайної ситуації проводиться ряд заходів:

механізація і автоматизація важких і трудомістких робіт, виконання яких супроводжується надмірним теплоутворенням в організмі людини;

забезпечення дистанційного управління тепловипромінюю-чими процесами і апаратами, що виключає необхідність перебування працюючих у зоні інфрачервоного випроміню-вання;

устрій системи вентиляції;

раціональне розміщення і теплоізоляція обладнання, апара-тів, комунікацій та інших джерел, що випромінюють на робочі місця конвективне і променеве тепло;

устрій захисних екранів, водяних і повітряних завіс, там-бурів, водоповітряного або повітряного душування;

забезпечення особового складу спецодягом і спецвзуттям, а при роботі в запилених і загазованих районах засобами індиві-дуального захисту;

для захисту від шуму використовують навушники.

При виконанні аварійно-рятувальних робіт особовому складу сил ЦО необхідно враховувати:

ступінь вибухопожежонебезпечних параметрів речовин і матеріалів;

наявність засобів пожежогасіння, у тому числі протипожеж-ного водопроводу;

наявність систем пожежної сигналізації;

ступені вогнестійкості головних будівельних конструкцій і межі розповсюдження вогню по цим конструкціям;

заходи щодо обмеження розповсюдження вогню;

захист від вибухів будинків і споруд.

Найбільшу небезпеку для особового складу сил ЦО при вибу-хах (пожежах) складають:

склади сильнодіючих отруйних речовин та установки з їх використання;

склади балонів для горючих газів;

склади легкозаймистих і горючих рідин;

будинки насосних і компресорних станцій з перекачування горючих газів і рідин;

цехи фабрик штучного волокна і синтетичного каучуку тощо.

Особливу увагу необхідно приділяти особовому складу фор-мувань на безпечне проведення робіт при:

відкопуванні і відкритті завалених будинків, підвалів і схо-вищ, укриттів ;

поданні повітря у завалені підвали і сховища;

знаходженні і рятуванні людей;

аварійно-рятувальних роботах на комунальних і енергетич-них мережах;

роботах у районах стихійного лиха (великі лісові і торф’яні пожежі, повені з катастрофічним затопленням населених пунк-тів, землетрусах тощо);

роботах у зонах радіаційного забруднення місцевості або хімічного зараження тощо.

При радіаційному зараженні місцевості особливу увагу необ-хідно приділяти:

з метою захисту від дії радіонуклідів необхідно з моменту отримання повідомлення про радіоактивне зараження негайно приступити до проведення йодної профілактики. Для цієї мети на протязі десяти днів кожний день приймайте по одній таблетці (0,25 г) йодистого калію, використовуючи йодистий калій із , аптечки індивідуальної АІ-2 або її аналогу;

дотримуватися заходів радіаційної безпеки і санітарної гігіє-ни та правил поведінки на зараженій території.

Для захисту органів дихання використовуйте респіратор типу “Пелюсток”, респіратори Р-2, У-2К, ватно-марлеві пов’язки, маски від пилу ПТМ-1 із тканини, а також цивільні протигази.

Засоби індивідуального захисту можна не використовувати при виконанні робіт в житлових і адміністративних будинках, в тиху безвітряну погоду і після дощу.

Для уникнення ураження шкіряних покровів необхідно вико-ристовувати плащі з капюшонами, накидки із щільної тканини або поліетиленової плівки, комбінезони, гумове взуття, рука-виці, а при наявності і захисний спеціальний одяг.

Для попередження або послаблення дії на організм радіо-активних речовин та можливого уникнення захворювання про-меневою хворобою:

роботи необхідно виконувати у відповідності з комплексом протирадіаційного захисту, який встановлюється для даного місця виконання робіт;

при знаходженні на відкритій території не роздягайтесь, не сідайте на землю, не паліть;

перед входом в приміщення взуття вимийте водою або витріть мокрою ганчіркою, верхній одяг витрусіть і почистіть вологою щіткою;

суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни;

у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожний день робіть вологе вбирання, бажано з використанням миючих засобів;

приймайте їжу тільки в закритих приміщеннях, ретельно мийте руки з милом перед її вживанням;

воду вживайте тільки з перевірених джерел;

сільськогосподарські продукти, особливо молоко, зелень, овочі і фрукти вживайте в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров’я, не збирайте в лісі ягоди ;

виключіть купання в відкритих водоймах до перевірки ступе-ня їх радіоактивного забруднення.

Головну небезпеку для особового складу формувань цивіль-ної оборони на місцевості, яка забруднена радіоактивними речовинами, становить у першу чергу внутрішнє опроміню-вання внаслідок попадання радіоактивних речовин всередину організму людини з повітрям, що вдихається та при вживанні харчів і води і, у другу чергу зовнішнє опромінювання. За опро-мінюванням особового складу радіонуклідами встановлюється радіаційний контроль.

При виконанні особовим складом формувань цивільної оборони робіт у зонах хімічного зараження місцевості особливу увагу необхідно приділяти:

отримавши інформацію про викид в атмосферу сильно-діючих отруйних речовин, глибину і час розповсюдження отруйної хмари та про небезпеку хімічного зараження, необ-хідно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) і покинути район аварії;

виходити із зони хімічного зараження в сторону (при вказів-ках командування), яка перпендикулярна напрямку вітру. Обхо-дити переходи через тунелі, яри, лощини – в низьких місцях мо-же бути висока концентрація сильнодіючих отруйних речовин;

при виході із зони зараження, зніміть верхній одяг і провіт-ріть його на вулиці, прийміть душ, умийтесь з милом, ретельно вимийте очі і прополощіть рот;

при підозрі на ураження сильнодіючими отруйними речо-винами виключіть будь-які фізичні навантаження, прийміть велику кількість пиття (чай, молоко і т. д.) та зверніться до медичного працівника або в медичний заклад.

Особовий склад сил цивільної оборони при роботах в осе-редках ураження і зонах зараження повинен знати:

порядок, способи і засоби проведення санітарної обробки людей, обеззаражування техніки і транспорту, території і спо-руд, засобів індивідуального захисту, одягу і взуття, обезара-жуючі речовини і розчини;

порядок, способами і засоби проведення дегазації і дезин-фекції;

порядок, способи і засоби захисту сільськогосподарських тварин і рослин від РР, ОР і БЗ; захист сільськогосподарської продукції;

знати основи само- і взаємодопомоги при ураженнях внас-лідок надзвичайних ситуацій.

Командири підрозділів (старші команд) перед початком ро-боти отримують наряд-допуск на виконання робіт в зоні зара-ження за спеціальною формою, який затверджено керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, а потім проводять інст-руктаж підлеглих про порядок виконання задачі і дотримання заходів безпеки. В ході роботи вони повинні постійно бачити своїх підлеглих і при необхідності організувати надання їм необхідної допомоги.

При роботі зі СДОР, що володіють проміжною або низькою летучістю, перед виходом на перерив засоби захисту шкіри повинні підвергатися дегазації (нейтралізації) на людях. Перед площадкою, яка призначена для відпочинку, вони знімаються і розвішуються на вішалках. Після закінчення перерви засоби захисту шкіри можуть використовуватися знову, але при умові, що сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) при їх зніманні не попали на внутрішні поверхні одягу.

Перерви для відпочинку особового складу проводяться через встановленні командиром проміжки часу організовано, одночас-но для всього підрозділу (команди) або позмінно. Під час від-починку і після закінчення зміни особовий склад може під-вергатися медичному огляду персоналом медичного пункту.

Приймати харчі, пити воду, палити в зоні зараження силь-нодіючими отруйними речовинами категорично заборонено, так як це може привести до непередбачених наслідків.

Речовини і рецептури для проведення дегазації (нейтралі-зації) сильнодіючих отруйних речовин поставляється хімічно небезпечним об’єктом, на якому виникла хімічно небезпечна надзвичайна ситуація, а також відповідними службами (мініс-терствами, відомствами).

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яс-нення.

Після робить короткі підсумки заняття і ставить завдання на підготовку навчаємих до наступного заняття.

Т Е М А 5.

“ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ОТ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ УРАЖЕННЯ.”

Навчальна ціль:

Навчити особовий склад формувань цивільної

оборони основам захисту від сучасних засобів ураження, правилам використання колективних та індивідуальних засобів захисту від НС.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість заняття – 2 години.

Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас (сховище, укриття).

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 5 хв.

1. Класифікація і основні характеристики засобів колектив-ного захисту населення та порядок їх використання в умовах надзвичайних ситуацій. 40 хв.

2. Класифікація і основні характеристики засобів індивідуа-льного захисту та порядок їх використання в умовах надзви-чайних ситуацій. 40 хв.

Підсумки. 5 хв.

ПЕРЕДМОВА

Забезпечення безпеки населення (в тому числі особового складу формувань ЦО) в надзвичайних ситуаціях, обумовлених стихійним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а також використання сучасної зброї (воєнні надзвичайні ситуації) є загальнодержавною задачею, обов’язковою для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціональними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та суб’єк-тами господарської діяльності.

Захист населення – це комплекс взаємоув’язаних за місцем, часом проведення, цілями, засобами заходів цивільної оборони, які спрямовані на усунення або зниження на потерпілих тери-торіях до прийнятого рівня загрози життю і здоров’ю людей у випадку реальної небезпеки виникнення або в умовах реалізації небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф.

Заходи щодо захисту людей від джерел надзвичайних ситуа-цій повинні плануватися в об’ємах, які гарантують не переви-щення нормативної дії на них можливих факторів ураження для розрахункової надзвичайної ситуації.

В умовах виникнення надзвичайних ситуацій заходи щодо захисту населення повинні здійснюватися в об’ємах, які забез-печують неперебільшення допустимої нормативної дії на них реалізованих факторів ураження.

Якщо в умовах обставин, що склалися, встановленні норма-тиви допустимої небезпечної дії можуть бути перевищені, заходи щодо захисту людей підлягають проведенню за напрям-ками і в масштабах, що позволяє максимально послабити їх дію.

Захисту в надзвичайних ситуаціях підлягає все населення, у тому числі особовий склад формувань ЦО, з урахуванням чисе-льності і особливостей, що складають його основні категорії і групи людей на конкретних територіях: демографічних (вік, стать), за станом здоров’я (рівень загального опору організму дії екстремальних факторів ураження і несприятливих умов життя і побуту, фізична і психічна здатність до колективних і самостій-них захисних дій та використанню засобів індивідуального захисту) і т. д. Ці особливості підлягають обліку при виборі ефективних, соціально обгрунтованих і економічно реальних варіантів захисту, відповідно специфіки контингентів, які необ-хідно захищати, при розробці планів захисту населення в НС на відповідних територіях, а також при організації і проведенню усесторонньої підготовки до виконання наміченого комплексу захисних заходів.