Друге навчальне питання:

“ПОРЯДОК ВІДПРАЦЮВАННЯ НОРМАТИВІВ”.

Основні нормативи з питань надання само- і взаємодопо-моги у надзвичайних ситуаціях включають: накладання гумо-вого джгута на стегно (плече); накладання скрутня за допо-могою косинки та інших підручних засобів на стегно (плече); накладання первинних пов’язок на різні частки тіла; накладання косинкової пов’язки на кисть, стопу і голову; накладання пов’яз-ки на плече; імболізація перелому кісток табельною шиною; підготовка і використання шприц-тюбика; евакуація “уражено-го” із сховища через аварійний вихід; завантаження “ураження” на транспорт; вивантаження “ураженого” із транспорту.

Норматив № 1 “Накладання гумового джгута на стегно (плече):

1. Рятівник, тримаючи джгут у руках, стоїть біля “ура-женого”, який лежить. Виконання закінчується закріпленням джгута і позначенням часу його накладання (з підкладанням записки під джгут).

2. Оцінка за часом: відмінно-20 сек.; добре-25 сек.; задо-вільно-30 сек.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: надмірно пере-тягування кінцівки джгутом; накладання джгута на невідпо-відну область; накладання джгута на голе тіло без підкладки, защемлення джгутом шкіри; не написано час накладання джгута; не перевірено контроль пульсу на периферичній судині.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: не-правильне накладання джгута, яке може викликати кровотечу, що загрожує життю “ураженого”, послаблення або зісковзу-вання джгута.

Норматив № 2 “Накладання скрутня за допомогою косин-ки та інших підручних засобів на стегно (плече):

1. Рятівник, тримаючи закрутку у руках, стоїть біля “ураже-ного”, який лежить. Виконання закінчується закріпленням скрутня і позначенням часу його накладання.

2. Оцінка за часом: відмінно-40 сек.; добре-45 сек.; задо-вільно-50 сек.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: надмірно перетя-гування кінцівки скрутнем; накладання скрутня на невідповідну область; накладання скрутня на голе тіло без підкладки, защем-лення скрутнем шкіри; не написано час накладання скрутня; не перевірено контроль пульсу на периферичній судині.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: непра-вильне накладання скрутня, яке може викликати кровотечу, що загрожує життю “ураженого”, послаблення або зісковзування скрутня.

Норматив № 3 “Накладання первинної пов’язки на різні частини тіла”:

1. Перев’язувальний матеріал та інші засоби першої ме-дичної допомоги находиться рядом з рятівником. Час на виявлення рани не враховується. Допускається бинтування по-верх одягу. Виконання закінчується накладанням пов’язки.

2. Оцінка за часом накладання пов’язки на:

голову: відмінно - 2 хв. ; добре - 2 хв. 30 сек.; задовільно-3 хв.;

на грудину при відкритому пневмораксу: відмінно - 2 хв. 30 сек.; добре - 3 хв.; задовільно-3 хв. 30 сек.;

на плечовий, ліктьовий, колінний і гомілковий суглоби: відмінно - 1 хв. 30 сек.; добре - 1 хв.40 сек.; задовільно - 1 хв. 50 сек.;

кисть: відмінно - 1 хв. 50 сек.; добре - 2 хв.; задовільно-2хв. 10 сек.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: неправильне тримання бинта у руках; пов’язка накладена слабо (сповзає) або при її накладанні появляються “кишені”, зморшки; пов’язка не закріплена або закріплена вузлом над раною.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: порушен-ня стерильності перев’язочного матеріалу; надто туга пов’язка, яка порушує кровообіг.

Норматив № 4 “Накладання косиночної пов’язки на різні частки тіла”:

1. Косинка, стерильні салфетки і булавки находиться рядом з рятівником. Час на виявлення рани не враховується.

Виконання нормативу закінчується зав’язуванням кінців косинки.

2. Оцінка за часом накладання пов’язки на:

кисть, стопу: відмінно – 15 сек.; добре - 20 сек.; задовільно-25 хв.;

голову: відмінно - 20 сек.; добре – 30 сек.; задовільно - 40 сек.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: неправильне закріплення пов’язки (вузол над раною); на рану не покладені стерильні салфетки.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: не-правильне накладання пов’язки.

Норматив № 5 “Накладання пов’язки на плече”:

1. Кусок білого матеріалу розміром 30х40 см, стерильні салфетки і булавки находиться рядом з рятівником. “Уражений” сидить. Час на виготовлення і підгонку пов’язки входить до часу нормативу. Виконання нормативу закінчується зав’язуванням тасьми пов’язки.

2. Оцінка за часом накладання пов’язки на плече: відмінно – 1 хв.; добре – 1 хв. 10 сек.; задовільно-1 хв. 20 сек.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: неправильне фіксація пов’язки ; на рану не покладені стерильні салфетки.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: непра-вильне накладання пов’язки.

Норматив № 6 “Іммобілізація перелому кісток табе-льною шиною”:

1. Шини, бинти, косинки, ремні находиться рядом з рятів-ником. “Уражений” сидить (лежить), рятівник працює у зручно-му для себе стані. Шини накладаються на одяг, попереднього накладання пов’язки на рану не потрібно. Виконання нормативу закінчується закріпленням шини бинтуванням при іммобілізації.

2. Оцінка за часом накладання пов’язки на:

плечо: відмінно –3 хв. 30 сек.; добре –4 хв. 30 сек.; задо-вільно-5 хв.;

передпліччя: відмінно –2 хв. 30 сек.; добре –3 хв. 30 сек.; задовільно -4 хв. 30 сек.;

стегно: відмінно –4 хв.; добре –4 хв.30 сек.; задовільно-5 хв.;

голінь: відмінно –3 хв. 30 сек.; добре –4 хв.; задовільно-4 хв. 30 сек.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: недостатньо точно підігнана шина; необережне поводження з кінцівкою при накладанні шини; недостатня фіксація шини; порушена послі-довність виконання елементів нормативу.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: накладе-на шина не дає необхідної іммобілізації пошкодженій кінцівці.

Норматив № 7 “Підготовка і використання шприц-тюбика”:

1. Рятівник находиться в протигазі, рукавичках поруч з “ура-женим (манекеном)”, готовить і використовує шприц-тюбик. Проколиває одяг “ураженого”, вводить вміст шприц-тюбика і витягує його. Норматив відпрацьовується з використанням нав-чальних шприц-тюбиків заповнених водою.

2. Оцінка за часом: відмінно –10 сек.; добре –15 сек.; задовільно-20 сек.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: часткове виті-кання із голки рідини до її введення; використаний шприц-тюбик не приколотий до одягу “ураженого”.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: непро-колота мандреном внутрішня оболонка, яка розділяє порож-нину тюбика і порожнину голки; пальці розжаті на тюбику до витягнення голки; антидот введено пізніше 20-25 сек. Від початку виконання нормативу.

Норматив № 8 “Евакуація “ураженого” із сховища через аварійний вихід”:

1. Ланка рятівників у аварійного виходу із сховища. За командою “До евакуації “уражених” із сховища приступити!” рятівники направляються через аварійний вихід у сховище і приступають до евакуації “ураженого” тим же шляом (довжина галереї аварійного виходу до 30 м, поперечний перетин галереї - 70 см).

2. Оцінка за часом: відмінно –10 хв.; добре –13 хв.; задовільно-15 хв.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: слабкі навички перенесення “уражених”.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: невміння виконання евакуації “уражених”.

Норматив № 9 “Завантаження “уражених” на тран-спорт”:

1. Носилки з “ураженими (манекенами)” на майданчику на відстані 3 м від автомобіля. За командою “До завантаження “уражених” приступити!” рятівники завантажують автомобіль до повної місткості.

2. Оцінка за часом при завантаженні на автомобіль (його аналоги):

УАЗ-452А: відмінно –3 хв.15 сек.; добре –3 хв.40 сек.; задовільно - 4 хв.;

АС-66: відмінно–9 хв.; добре –10 хв.; задовільно-11 хв.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: не перевірена надійність встановлення носилок у петлях; порушена черга заповнення ярусів.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: носилки встановлені в лямках необережно; падіння “ураженого” з носилок; невміння виконання евакуації “уражених”.

Норматив № 10 “Вивантаження “уражених” із тран-спорту”:

1. Транспорт з “ураженими (манекенами)” на майданчику, двері закриті. За командою “До розвантажування “уражених” із автотранспорту приступити!” рятівники виносять носилки з “ураженими” на відстань 3 м.

2. Оцінка за часом при розвантажуванні із автомобіля (його аналогів):

УАЗ-452А: відмінно –2 хв.35 сек.; добре –3 хв.; задовільно - 3 хв. 40 сек.;

АС-66: відмінно–7 хв.; добре –8 хв.; задовільно-9 хв.

3. Помилки, які понижують оцінку на 1 бал: обладнання автомобіля, вільного від “уражених”, не приведено у вихідний стан.

4. Помилки, які визначають оцінку “незадовільно”: час на виконання нормативу перебільшує 9 хвилин.

Керівник підводить короткі підсумки теоретичної і прак-тичної частини заняття і ставить завдання навчаємих на само-стійну підготовку до наступного заняття.

Т Е М А 8.

“ДІЯ ПЕРСОНАЛУ ПРИ ЕВАКУАЦІЇ ІЗ РАЙОНІВ СТИХІЙНИХ ЛИХ, АВАРІЙ, КАТАСТРОФ, ЗОН ЗАРАЖЕННЯ І ЗАТОПЛЕННЯ.”

Навчальна ціль:

Вивчити порядок дій персоналу при евакуації із районів стихійних лих, аварій, катастроф, зон зараження і затоплення.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість заняття – 1 година.

Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 2 хв.

Навчальне питання: “Порядок дії персоналу при евакуації із районів стихійних лих, аварій, катастроф, зон зараження і затоплення”. 40 хв.

Підсумки. 3 хв.

ПЕРЕДМОВА

Стихійне лихо, аварії і катастрофи, викиди (виливи) силь-нодіючих отруйних і радіаційних речовин призводять до знач-них руйнувань і створення обширних зон радіаційного забруд-нення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення у яких можуть опинитися велика кількість насе-лення.

З метою завчасного виводу (вивозу) населення із районів стихійних лих, аварій, катастроф та зон радіаційного забруд-нення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного за-топлення у якості одного із засобів захисту від можливих фак-торів ураження здійснюється евакуація населення, якщо життю і здоров’ю людей буде загрожувати небезпека.

Евакуація широко застосовувалась при веденні війн у мину-лому, зокрема, у другу світову війну, у тому числі і у Велику Вітчизняну війну. Однак, евакуаційні заходи, що здійснювалися у минулому, зокрема у Велику Вітчизняну війну, принципово відрізняються від евакуаційних заходів, намічених на випадок стихійних лих, аварій і катастроф. Сучасна евакуація передбачає вивід (вивіз) населення із найбільш імовірних зон руйнування, стихійних лих, аварій, катастроф. Евакуація в багато разів зни-жує щільність населення, а іноді і зовсім його ліквідує (як це трапилося у м. Чорнобилі), що в значній мірі сприяло збережен-ню життя і здоров'я людей у цьому районі. На місці події зали-шаються формування цивільної оборони і частина населення, яка приступає до ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф.

Об’єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підго-товки системи захисту населення визначають виходячи із прин-ципу розумної достатності в забезпечення безпеки населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.

Заходи щодо захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і проводити при раціональному викорис-танні матеріальних і фінансових ресурсів, максимальному вико-ристанню існуючих, дообладнаних і знову створених вироб-ництвах, будинках і спорудах, рятувальних засобах, присто-суваннях, спеціальної оснастки, профілактичних і лікувальних препаратах та іншого майна.

Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в разі надзви-чайної ситуації та відповідне рішення органів управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

«ПОРЯДОК ДІЇ ПЕРСОНАЛУ ПРИ ЕВАКУАЦІЇ

ІЗ РАЙОНІВ СТИХІЙНИХ ЛИХ, АВАРІЙ, КАТАСТРОФ, ЗОН ЗАРАЖЕННЯ І ЗАТОПЛЕННЯ».

Евакуація – це організований вивід (вивіз) населення (у тому числі і персоналу суб’єктів господарської діяльності) із осередків ураження внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення.

Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і ката-строф організується начальниками цивільної оборони міст і ра-йонів та їх органами управління ЦО, з питань надзвичайних си-туацій та цивільного захисту населення. Безпосереднньо прове-денням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів господарської діяльності, керівники домо-управлінь та житлово-експлуатаційних контор під керівництвом евакуаційних комісій, що створюються у містах (районах) та на об’єктах господарської діяльності.

Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголо-шення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуаль-ного користування. Певна частина населення, що підлягає ева-куації, може виводитися пішим порядком.

З отриманням розпоряднення на проведення евакуації нача-льники і органи управління цивільної оборони, захисту населен-ня і територій від надзвичайних ситуацій разом з евакуаційними комісіями і службами ЦО у відповідності з певними планами проводять оповіщення керівників підприємств і установ, нав-чальних закладів, домоуправлінь тощо, а через них робітників і службовців, їх сімей та іншого населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти для евакуації. Для оповіщення насе-лення використовуються різного роду оповіщувачі, а також засоби масової інформації - радіо, телебачення, преса тощо.

Автотранспорт у більшості випадків використовується для вивозу евакуйованих на невелику відстань. При перевозках ав-тотранспортом окрім пасажирських автобусів застосовуються пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі Під-вищуються норми завантаження автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по 25-30 машин.

Для вивозу населення залізницею і водним транспортом зикористовуються не лише пасажирські залізничні состави і суда, але й інші засоби, що звичайно не застосовуються у нормальних умовах для перевезення людей, - товарні вагони і напіввагони, вантажні суда, баржі, платформи тощо. Перед-бачається більш ущільнене завантаження вагонів і суден, а також збільшення довжини поїздів.

Колони евакуйованих пішим порядком, як правило, формуються поблизу збірних евакопунктів. У цілях кращої орга-нізації переходу практикується розбивання колон за цехами та іншими виробничими підрозділами. На чолі колон ставляться досвідчені і авторитетні керівники. Вивід населення пішки здійснюється по дорогам, а також по маршрутам і колонним шляхам. Марш піших колон планується звичайно на відстань одного добового переходу із задачею вийти із зони можливих руйнувань (зараження).

Евакуйовані розселяються у населених пунктах місць ева-куації як у громадських будівлях, так і у житлових будинках місцевих жителів (у порядку їх ущільнення).

Питання комунально-побутового обслуговування евакуйо-ваного населення вирішуються за рахунок розширення існую-чих у сільській місцевості і створення додаткових комунальних установ. Медичне обслуговування забезпечується існуючою мережею лікарень, поліклінік, медичних пунктів, аптек. Ева-куйованим дітям надається можливість продовжувати нав-чання у школах за місцем евакуації

Місцеві органи управління, куди евакуюються люди із районів стихійних лих, аварій, катастроф, а також керівники підприємств, установ, організацій повинні виявляти постійну турботу про населення, що евакуюється, вживати заходів щодо його працевлаштування та всебічного забезпечення.

Евакуація населення з районів стихійних лих буде прова-дитись всіма наявними способами евакуації. Перевага буде надаватись автомобільному та залізничному транспортові. Так, землетрус у Вірменії у грудні 1988 року завдав величезної шкоди республіці, знищив багато населених пунктів, призвів до загибелі десятків тисяч людей. Евакуація з районів лих почалася одразу ж після землетрусу пішим порядком, авіаційним транспортом, а у подальшому - автомобільним і залізничним у міру розчищення і відновлення шляхів. Все це наклало відбиток на характер дій при стихійному лихові. Населення, що потерпіло у результаті землетрусу, вивозилося у райони республіки, що не потерпіли, а також за її межі. Своєчасні і енергійні заходи керівництва країни разом з місцевими органами влади створили передумови для збереження життя і здоров'я тисяч людей, що потерпіли від землетрусу.

При аварії на підприємствах або катастрофах на транс-порті силами керівників підприємств та місцевих органів здійснюється евакуація робітників і службовців, а у необхідних випадках і місцевого насеелення, що проживає поблизу аварії або катастрофи, що сталася, а також потерпілих. При евакуації можуть бути внесені корективи у попередні розрахунки у зв'язку із обстановкою, що склалася. Події на Чорнобильській АЕС показали, що евакуацію пішки, з огляду на обстановку, що скла-лася, довелося відмінити і евакуювати населення автомобільним транспортом, а невелику частину населення - залізницею. Що і було зроблено. Автотранспорт подавався просто до під'їздів будинків. Завантаження людей і необхідного майна йшло швид-ко, але без поспіху і метушні. Брали з собою лише саме необ-хідне - документи, гроші, продукти, одяг, фотографії рідних і близьких. Всі евакуйовані були вивезені у безпечні райони і за допомогою місцевих органів були забезпечені житлом, харчу-ванням, одягом, роботою, дошкільними закладами. Такі аварії приносять великі людські жертви і коштують великих мате-ріальних затрат.

При катастрофі на ст .Армавір, де вибухнули декілька вагонів із вибуховими речовинами, евакуація місцевого населення не проводилася, оскільки не було зараження території і повітря, але евакуювалися із зони руйнування люди, що потерпіли від вибуху. Вони виводилися у безпечне місце і звідти вивозилися автотранспортом у найближчі лікувальні заклади. У цій роботі приймали участь підрозділи війск і сил цивільної оборони.

Про евакуацію на випадок катастрофічного затоп-лення (повені) як правило, повідомляється спеціальним розпоряд-женням комісії по боротьбі з паводком (повінню, катастрофіч-ним затопленням) через органи цивільної оборони, захисту на-селення і територій від надзвичайних ситуацій. Розпорядження про початок і порядок евакуації передається по всіх каналах зв'язку, телебачення, для всього населення, а працюючі, крім того, оповіщуються через адміністрацію підприємств, уста-нов, навчальних закладів. Населення, що не зайняте у сфері ви-робництва і обслуговування оповіщуеться через житлово-експ-луатаційні контори і домоуправління, населенню повідомляю-ться місця розгортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, маршрути проходження при евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що узгоджуються із місцевою обстанов-кою, очікуваним масштабом лиха, часом його упередження.

При наявності достатнього часу населення із загрожуваних районів евакуюється разом з майном. З цією метою кожній сім'ї надається автомобільний або інший транспорт із вказанням часу його подачі.

Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що знаходяться поза зоною затоплення. Розселення населення здійюється у громадських будівлях або на житловій площі місцевого населення.

У зонах можливого затоплення тимчасово припиняють робо-ту школи і дошкільні дитячі заклади. Дітей переводять у школи і дитячі заклади, які знаходяться у безпечному місці.

У випадку раптової повені (катастрофічного затоплення) попередження населення провадиться усіма наявними засобами оповіщення, у тому числі і пересувними гучномовними уста-новками.

Раптовість виникнення повені (катастрофічного затоплення) виклакає необхідність в особливих діях і поводженні населення. Якщо люди проживають на першому поверсі або на інших ниж-ніх поверхах і на вулиці спостерігається підйом води, необхідно залишити квартиру, піднятися на верхні поверхи; якщо будинок одноповерховий - зайняти горищеве приміщення. При знаход-женні на роботі за розпорядженням адміністрації слід, додер-жуючись встановленого порядку, зайняти підвищені місця.

Пошук людей на затопленій території здійснюється і органі-зується негайно, для цього залучаються екіпажі плаваючих засобів формувань цивільної оборони і всі інші наявні сили і засоби, у тому числі і вертольоти. При рятувальних роботах необхідно виявляти витримку і самовладання, строго додер-жуватись вимог рятівників.

Успіх евакуації багато у чому буде залежати від самого населення (персоналу об’єктів), що підлягає евакуації, від його організованості і дисціплінованості при здійсненні цих заходів. Дізнавшись про наступну евакуацію, громадяни, кого стосує-ться цей захід, негайно готуються до виїзду (виходу) із осередку (зони) ураження (зараження, затоплення): збирають необхідні речі, підготовлюють засоби індивідуального захисту (обов'яз-ково засоби захисту органів дихання), документи і гроші; у квартирі (будинку) знімають гардини і завіски з вікон, приби-рають у тіньові місця легкозаймисті речі, безпосереднньо перед залишенням квартири (будинку) вимикають електроприлади і газ, зачиняють кватирки, вікна і двері.

Із речей береться саме необхідне - одяг, взуття, білизна. У комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття перважно має бути гумовим або на гумовій основі. Ці види одягу та взуття найбільш придатні для використання як засобів захисту шкіри у випадку радіоактивного, хімічного або бак-теріологічного зараження. Обов'язково слід взяти теплі (вовняні) речі, навіть якщо евакуація провадиться улітку.

Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруть на 2-3 діб: краще бра-ти продукти, що не швидко псуються, зручно зберігаються і не потребують тривалого готування перед вживанням: консерви, концентрати, галети, сухарі тощо. Воду доцільно зберігати у флязі.

Найбільш необхідне, що треба узяти з собою при евакуації: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне пос-відчення, диплом (атестат) про закінчення навчального закладу, свідоцтво про шлюб та народження дітей.

Кількість речей і продуктів харчування має бути розрахова-на на те, що людині доведеться нести їх самій. При евакуації на траспортних засобах загальна маса речей і продуктів харчування має складати приблизно 50 кг на дорослу людину, при евакуації пішки вона має бути значно меншою, у відповідності з фізич-ною витривалістю кожної людини.

Усі речі і продукти харчування повинні бути запаковані у рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При ева-куації пішки їх слід запакувати у рюкзаки і речові мішки, щоб зручніше було їх нести. До кожного місця з речами і продуктами прикріплюється бірка з позначенням на ній прізвища, імені і по батькові, адреси постійного місця проживання і кінцевого пунк-ту евакуації їх власника.

Відповідним чином треба підготувати до евакуації дітей дош-кільного віку.

У призначений час евакуйовані повинні прибути на вказані їм збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) для відправлення у поза-міську зону. Якщо хтось захворів і не зможе з'явитися на ЗЕП, він повинен через родичів або сусідів повідомити про це началь-нику цивільної оборони об'єкту (керівнику домоуправління), який вживатиме необхідних заходів для вивозу такої людини на станцію завантаження. Хворі, що перебувають на лікуванні у медичних закладах, евакуюються разом із цими закладами; окремі хворі можуть бути виписані і евакуйовані разом із своїми родинами.

До станцій (пристаней) посадки населення, що вивозиться у позаміську зону на транспортних засобах, із збірних евакуацій-них пунктів направляється організовано. Для цього поблизу ЗЕП воно зводиться у колони (групи) - по ешелонам і вагонам, судам та їх приміщенням, автоколонам і машинам, які прямують на станції (пристані) завантаження, як правило, пішим і порядком.

Посадку евакуйованих у вагони, на суда і автомобілі органі-зують старші цих транспортних засобів. Кожний громадянин по-винен суворо дотримуватися встановленого порядку посадки. Не можна допускати давки і штовханини біля дверей вагонів, трапів суден або бортів автомобілів; кожний зобов'язаний зай-няти своє місце у вагоні, на судні або в автомобілі у перед-баченому порядку і у встановлений час.

Після завершення посадки на транспорт нікому не дозво-ляється виходити з вагонів, залишати судна або виходити з автомобілів. У дорозі без дозволу відповідних начальників ніх-то не має права виходити на зупинках або переходити із вагонів, пересаджуватись з одного судна в інше, з одного авто-мобілю на другий.

При пересуванні пішки необхідно строго додержуватись дис-ципліни маршу; виконувати всі команди і сигнали, що подаю-ться керівниками маршу; дотримуватись темпу руху і дистанції під час руху; на привалах і проміжних пунктах додержуватись правил пожежної безпеки; приймаючі участь у марші зобов'я-зані надавати допомогу один одному, особливо знесиленим і відстаючим.

По прибутті на станцію (пристань вивантаження) висадка евакуйованих провадиться за командою старших вагонів, суден і автомобілів.

Усі громадяни, що прибули у позаміську зону, повинні прой-ти регістрацію на прийомних евакуаційних пунктах і розсели-тися на місце проживання за вказівкою робітників цих пунктів.

Населення, що прибуло за евакуацією, зобов'язане виконува-ти усі вказівки місцевих органів влади, приймати активну участь у будівництві (дообладнанні) протирадіаційних укриттів, необ-хідних для захисту у випадку радіоактивного зараження, і ство-ренні певних побутових умов для проживання. Непрацюючі або ті, що втратили роботу у зв'язку з евакуацією, зобов'язані пра-цевлаштуватись. Не допускається самовільне, без особливого дозволу на це місцевих органів, залишення евакуйованими місця розселення, переїзд з одного населеного пункту в інший. Міс-цеве васелення, до якого будуть підселюватись громадяни у порядку ущільнення, повинно приймати діяльну участь у підго-товці житла для евакуйованих. У цій справі треба широко засто-совувати досвід прийому і розміщення робітників і службовців, що прибувають у колективні сільськогосподарські підприємства для участі у сезонних сільськогосподарських роботах.

Патріотичний обов'язок кожного громадянина - надати необ-хідну допомогу людям, що вимушені залишити свій дім, покинути своє майно. Зрозуміло, що ці люди напочатку будуть мати необхідність у таких предметах, як посуд, а іноді і спальні речі, і в цьому їм треба допомогти.

Доброзичлива зустріч місцевим населенням втомлених і часом занепокоєних людей, що прибули з міста, - одна із умов подолання труднощів влаштування їх на новому місці.

Органи управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту беруть участь у плануванні евакуаційних заходів і всебічно сприяють підготовці евакоорганів до дій за призначенням.

Для транспортного забезпечення здійснення зазначених захо-дів залучається у мирний час весь транспорт, що є на відпо-відній адміністративній території, а у воєнний час-той, що не поставляється до Збройних Сил України.

Планування проведення евакуаційних заходів на випадок ви-никнення надзвичайних ситуацій є одним із головних завдань начальників і управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення районів, міст обласного підпорядкування, місцевих органів самоврядування, суб’єктів господарської діяльності.

Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в районі надзви-чайної ситуації та відповідне рішення на їх проведення.

Управління (відділи) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення беруть участь у плануванні евакозаходів і всебічно сприяють підготовці евакуаційних органів до дій за призначенням.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що містяться у зонах можливого катастрофічного за-топлення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людини).

У мирний час практичні заходи евакуації населення, як орга-нізованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу від наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людини), плануються на випадок: загальної аварії на АЕС; всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпо-середня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людей, що проживають у зоні можливого ураження; загрози катастро-фічного затоплення місцевості; масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометео-рологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують насе-леним пунктам.

Основним документом, який визначає об’єм, зміст, строки проведення та порядок виконання евакозаходів, є план цивільної оборони (план дій), який розробляється органами управління з питань НС та ЦЗН усіх рівнів на основі досягнутого еконо-мічного рівня з врахуванням річних та перспективних планів розвитку територій, суб’єктів господарської діяльності і особ-ливостей, які властиві кожній території чи об’єкту, і який що-річно корегується.

Основними вихідними даними для планування евако-заходів є:

характеристика міста, району, території, суб’єктів господар-ської діяльності;

характеристика можливих надзвичайних ситуацій та їх нас-лідків;

можливості міста, району, суб’єктів господарської діяль-ності щодо розміщення еваконаселення;

можливості транспорту, що залучається до виконання ева-козаходів;

дорожня мережа, її стан і пропускні можливості за ева-конапрямками;

можливості інженерного та технічного забезпечення вико-нання евакозаходів;

можливості системи охорони громадського порядку під час проведення евакозаходів;

засоби зв’язку та системи управління і оповіщення насе-лення про початок проведення евакозаходів;

можливості системи охорони здоров’я, що залучається для забезпечення евакозаходів;

місцеві умови та сезонні кліматичні умови, які впливають на проведення евакозаходів.

Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих орга-нів виконавчої влади, виконавчих органів Рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідних рівнів.

Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів (відселен-ням або евакуацією працівників, службовців та населення) зай-маються начальники і штаби цивільної оборони та з надзвичай-них ситуацій суб’єктів господарської діяльності (підприємств, установ та організацій) під керівництвом районної (міської) евакуаційної комісії.

Евакооргани створюються: у районах (містах обласного підпорядкування) - рішенням районної державної адміністрації (виконкому міської Ради); у сільських (селищних) Радах – рі-шенням виконкому сільської (селищної) Ради; у суб’єктів госпо-дарської діяльності - наказом керівника підприємства, установи або організації. До евакоорганів відносяться: евакокомісії (ра-йонні, міські, селищні, сільські і суб’єктів господарської діяль-ності); приймальні та збірні евакуаційні пункти.

Головою евакокомісії району (міста, села, селища), як прави-ло, призначається заступник голови райдержадміністрації (ви-конкому міської, селищної або сільської Ради), а головою евако-комісії суб’єкта господарської діяльності – один із заступників керівника об’єкту. До складу евакокомісії входять представники адміністрації (від відділів: організаційного, загального, кадрів, соціального захисту населення, народної освіти та інших), служб ЦО (зв’язку і оповіщення, медичної, матеріально-техніч-ної, охорони громадського порядку та транспорту).

Особовий склад районної (міської) евакокомісії може міня-тися у залежності від особливостей району (міста).

Евакооргани створюються у всіх населених пунктах району, на підприємствах, в установах і організаціях. Чисельний склад евакоорганів залежить від обсягів завдань, які покладені на них.

Для особового складу усіх евакоорганів розробляються формалізовані документи, завдання, функціональні обов’язки посадових осіб, списки обліку особового складу, розрахунки транспортних засобів, плани-розрахунки проведення евакоза-ходів та інші документи.

Евакуаційна комісія суб’єкта господарської діяльності є робочим органом начальника цивільної оборони та з надзви-чайних ситуацій підприємства, установи або організації, який забезпечує проведення у життя комплексу заходів щодо орга-нізованого вивозу (виводу) працівників, службовців та населен-ня, яке мешкає у відомчому житловому фонді, із районів можли-вого впливу наслідків надзвичайних ситуацій, якщо виникає без-посередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров’ю людини.

Евакокомісія створюється за наказом керівника суб’єкта гос-подарської діяльності, підзвітна і підконтрольна йому.

Евакокомісія у своїй роботі керується законодавчими і нор-мативними актами України, рішеннями і розпорядженнями ра-йонної державної адміністрації (виконкому міської Ради), нака-зами і розпорядженнями НЦО району (міста обласного під-порядкування), відділу з питань надзвичайних ситуацій та циві-льного захисту населення, голови районної (міської) евако-комісії, рішеннями та розпорядженнями місцевого органу само-врядування, наказами та розпорядженнями керівника суб’єкту господарської діяльності, прийнятими в межах їх компетенції.

Основними завданнями евакокомісії суб’єкта господар-ської діяльності є:

розроблення планів евакуації (відселення) працівників, служ-бовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому сек-торі, на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техноген-ного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру;

організація та проведення у надзвичайних ситуаціях евакуації (відселення) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі та забезпечення їх життєдіяль-ності;

координація в межах її діяльності структурних підрозділів підприємства, установи чи організації щодо забезпечення про-ведення евакозаходів та організація життєзабезпечення еваку-йованого (відселеного) населення ;

визначення основних напрямів роботи щодо проведення ева-козаходів та соціальному захисту працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі, які постраждали внаслідок НС;

підготовка і перепідготовка особового складу евакокомісії суб’єкта господарської діяльності до дій в умовах надзвичайних ситуацій.

Евакокомісія, відповідно до покладених на неї завдань:

організує розроблення і здійснення евакозаходів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та соціальним захистом працівників, службовців та населення, які постраждали від них;

керує проведенням евакозаходів на підприємстві, в установі чи організації і забезпечує готовність евакоорганів до дій за призначенням;

бере участь у розгляді та опрацюванні пропозицій щодо матеріально-технічного забезпечення проведення евакозаходів суб’єктом господарської діяльності;

контролює виконання завдань щодо створення для евакуйо-ваного (відселеного) населення необхідних соціально-побуто-вих умов та забезпечення його продуктами харчування і пред-метами першої необхідності;

організовує в установленому порядку надання допомоги працівникам, службовцям та населенню, які потерпіли внаслідок надзвичайної ситуації;

бере участь в організації фінансового, матеріального, техніч-ного та інформаційного забезпечення проведення евакозаходів суб’єктом господарської діяльності;

забезпечує розроблення плану дій евакокомісії суб’єкта гос-подарської діяльності (підприємства, установи чи організації) щодо організації, матеріально-технічному та іншим видам забезпечення евакозаходів;

організовує взаємодію з іншими органами управління і сила-ми цивільної оборони щодо організації і проведення евако-заходів суб’єктом господарської діяльності;

здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

Евакокомісія має право:

одержувати від адміністрації суб’єкта господарської діяль-ності інформацію, доку-менти і матеріали, необхідні для вико-нання покладених на неї завдань;

заслуховувати керівників структурних підрозділів суб’єкта господарської діяльності про хід виконання завдань щодо під-готовки, проведення і забезпечення евакуаційних заходів;

залучати для проведення евакозаходів органи управління, сили і засоби суб’єкта господарської діяльності (підприємства, установи чи організації);

проводити комплексні перевірки стану готовності струк-турних підрозділів суб’єкта господарської діяльності до дій за призначенням та інших служб забезпечення щодо проведення евакозаходів.

Евакокомісія у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами суб’єкта госпо-дарської діяльності, евакокомісіями населеного пункту та району (міста), відділами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

План проведення евакозаходів в надзвичайних ситуаціях суб’єкту господарської діяльності складається з пояснювальної записки і плану у вигляді таблиці. Він розробляється по видам надзвичайних ситуацій і включає:

найменування надзвичайних ситуацій, які можуть бути на території суб’єкту господарської діяльності та у які осередки ура-ження попадає об’єкт при стихійних лихах і аваріях (катаст-рофах) на сусідніх техногенно небезпечних об’єктах, що загро-жують життю і здоров’ю персоналу і населення, що мешкає у відомчому житловому фонді;

чисельність населення (персоналу), що підлягає евакуації або відселенню;

терміни виконання евакозаходів;

транспорт, що залучається для проведення евакозаходів;

матеріально-технічне та інші види забезпечення евакуа-ційних заходів;

порядок приведення в готовність евакоорганів суб’єкта господарської діяльності.

Для кожного суб’єкта господарської діяльності робиться ви-писка із районного (міста обласного підпорядкування) плану проведення евакозаходів по видам НС.

Плани проведення евакозаходів на території суб’єкта госпо-дарської діяльності розробляються евакокомісією разом з штабом ЦО та з НС об’єкту з урахуванням наявних сил і засобів і затверджуються НЦО (керівником підприємства, установи, організації) об’єкту і погоджується з вищестоящою евакоко-місією.

Керівник підводить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання навчаємих на самостійну підготовку до нас-тупного заняття.

Т Е М А 9.

“ДІЇ ПРИ ОБЕЗЗАРАЖУВАННІ ТЕРИТОРІЇ, РОБОЧИХ МІСЦЬ, МІСЦЬ ПРОЖИВАННЯ, ОДЯГУ І ВЗУТТЯ.”

Навчальна ціль:

Вивчити порядок дій персоналу при обеззаражуванню території, робочих місць, місць проживання, одягу і взуття.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість заняття – 1 година.

Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас (або майданчик для підготовки формувань ЦО)..

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 2 хв.

Навчальне питання: “Дії персоналу при обеззаражуванню території, робочих місць, місць проживання, одягу і взуття.”

40 хв.

Підсумки. 3 хв.