Порядок слів в простому реченні

Порядок слів у німецькому реченні суворіший, ніж у російському або українському. У простому розповідному реченні він може бути прямим і зворотним.

При прямому порядку слів на першому місці стоїть підмет, а на другому — присудок:

Der Lehrer steht am Tisch.

При зворотному порядку слів перше місце займає об - ставина чи додаток, друге — присудок, а підмет ставиться на третє місце, тобто після присудка: Am Tisch steht der Lehrer.

Найважливішим у порядку слів німецького речення є місце присудка.

Присудок повинен стояти на другому місці, при прямому чи зворотному порядку слів.

Присудок може складатися з двох частин: відмінюва - ної і невідмінюваної. Відмінювана частина узгоджується з підметом в особі і числі і займає друге місце в простому розповідному реченні, а невідмінювана ставиться на - прикінці:

Die Aufgabe ist leicht. Wir erzählen den Text nach. Wir müssen die Hausaufgabe machen. Такий присудок називають складним . Він може бути складним дієслів - ним чи складним іменним. Перший містить два дієслова: Ich will ins Museum morgen gehen. Ich habe gestern alles geschafft.

Складний іменний присудок має дієслово-зв’язку sein, werden, іноді bleiben й іменну частину, яка може бути виражена іменником, займенником, прикметником тощо. Вживання дієслова-зв’язки є в німецькому реченні обов’язковим:

Das Buch ist interessant. Sie ist in diesem Jahr sechzehn.

Розміщення другорядних членів у німецькому реченні відносно вільне. Зазвичай другорядні члени речення, що позначають знайомі поняття, передують тим, що позначають незнайомі поняття. Нові поняття, що є комунікативно важливимим елементами, стоять у кінці речення та виділяються фразовим наголосом:

Ich gehe in die Bibliothek mit meiner Schwester.

Ich gehe mit meiner Schwester in die Bibliothek.

Якщо в реченні є два додатки, тоді слід дотримуватися таких правил:

• коли обидва додатки виражені іменниками, тo додаток у Dativ стоїть перед додатком у Akkusativ:

Ich schenke mienem Bruder ein neues Wörterbuch;

• коли додатки виражені особовими займенниками, то, навпаки, додаток у Akkusativ передує додатку у Dativ: Ich schenke es ihm;

• якщо тільки один з додатків виражений займенником, то займенниковий додаток стоїть перед іменниковим:

Ich kaufe ihm dieses Buch. Прямий

Якщо в реченні є також обставини часу, причини, місця чи способу дії, то використовуються такі правила:

• після відмінюваної частини присудка, що стоїть на другому місці, іде обставина часу або додаток у Dativ чи навпаки:

Er hilft abends seinem Vater.

• в середині речення стоять обставини причини та способу дії. У кінці речення (перед невід - мінюваною частиною присудка) стоїть додаток в Akkusativ та обставина місця:

Er hilft abends seinem Vater gern im Garten.

Ich schreibe heute meinem Freund wegen der Sache einen Brief nach Italien.

Отже, слід дотримуватися такої схеми:

Ich schreibe Wann? Wem? Warum? Wie? Wen? Was? Wo? Wohin?

Коли? Кому? Чому? Як? Чого? Що? Де? Куди?

У питальному реченні без питального слова на першому місці стоїть відмінювана частина присудка, за нею знаходиться підмет і інші члени речення:

Laufen die Mädchen ins Kino? Sind die Türen und Wände weiβ? Stehst du um 8 Uhr auf?

У питальному реченні з питальним словом на першому місці стоїть питальне слово, після нього — присудок на другому місці, потім підмет та другорядні члени речення:

Wo liegen die Lehrbücher? Wann gehen sie ins Theater?

Запам’ятайте найбільш уживані питальні слова:

wer? — хто?; was? — що?; wann? — коли?; wo? — де?;

wohin? — куди?; woher? — звідки?; wie? — як, який?;

warum? — чому?

Wann kommst du? Wo wohnt dieses Mädchen? Wer spielt Fuβball? Wohin fahren Sie in der nächsten Woche?

У негативних реченнях найчастіше вживається заперечення nicht. Воно ставиться перед словом, що заперечується:

Die Bücher liegen nicht oben. Wir kommen nicht heute.

Якщо заперечується присудок, то nicht стоїть наприкінці речення чи перед незмінною частиною присудка:

Ich verstehe dieses Wort nicht. Er legt die Prüfung nicht ab.

Якщо заперечується іменник, то перед ним часто вживається негативний займенник kein, що заміщає артикль і узгоджується з іменником у роді, числі та від - мінку (займенник відмінюється як неозначений артикль в однині і як означений артикль у множині):

Wir sehen dort keine Frau. Ich habe leider keine Zeit. Er braucht kein Lehrbuch.

У позитивній відповіді на питання без питального слова використовується слово ja «так», іноді jawohl «так, звичайно, цілком правильно», gewiβ «звичайно, певна річ, вірно, без сумніву» та інші. Ці слова не є членами речення, не впливають на порядок слів у реченні і відокремлюються від нього комою:

Kennen Sie diese Lehrerin? — Ja, ich kenne sie gut.

Слово ja іноді вживається як підсилювальна частка в середині речення. У таких випадках воно перекладається як частки «же» чи «адже»: Das ist ja interessant. Das ist ja klar. «Адже це цікаво», «Це ж зр о зу - міло».

У негативній відповіді на питання використовуєть - ся заперечення nein, що ставиться перед реченням, яке містить заперечення nicht чи kein. У середині німецького речення можливе тільки одне заперечення:

Sind Sie einverstanden? — Nein, ich bin damit nicht einverstanden. Hast du einen Bleistift? — Nein, ich habe keinen Bleistift mit. Kannst du mir darüber erzählen? — Nein, ich weiβ nichts darüber.

Якщо в самому питанні є заперечення nicht чи kein, то в позитивній відповіді використовується слово doch, що ставиться перед реченням без негативних слів:

Verstehst du diese Regel nicht? — Doch, ich habe sie gut verstanden.

Haben Sie heute keine Zeit? — Doch, wir haben 2 Stunden Zeit.

У негативній відповіді використовується слово nein:

Verstehst du diese Regel nicht? — Nein, ich verstehe sie nicht.

Haben Sie heute keine Zeit? — Nein, wir haben leider keine Zeit.

Слово doch часто використовується у протиставному значенні «адже», «вcе-таки». У такому випадку воно може займати місце й у середині речення: Ich verstehe das doch nicht. «Я все-таки не розумію цього».