5. Визначення понять.

Визначення або дефініція ( з лат definitio- визначення) це логічна операція, в процесі здійснення якої виокремлюються істотні ознаки предмета і тим самим розкривається зміст поняття про нього або з'ясовується значення терміну.

Поняття, яке підлягає визначенню називається визначуваним (definiiendum, скорочено Dfd), а поняття за допомогою котрого дається визначення, називається визначаючим (definience, скорочено Dfn). Наприклад, у визначенні "логіка - це наука, яка вивчає закони і форми мислення та способи побудови правильних міркувань" визначуваним є по­няття "логіка", а визначаючим - "наука, що вивчає закони і форми мислення, способи побудови правильних міркувань".

Як логічна операція, визначення є одним із способів розвитку знань, результатом пізнання предметів та явищ об'єктивної дійсності, а тому має важливе пізнавальне та методологічне значення. За допомогою визначень розкривається сутність відображених у поняттях предметів. Визначення розвиває вміння відділяти істотне від неістотного, сприяє поглибленому розумінню предмета, чіткому і однозначному використанню термінів у мові.

Залежності від того, що підлягає визначенню - поняття, яке відображає предмет, чи термін, що позначає поняття, розрізняють два види визначень - реальні та номінальні.

Реальні визначення розкривають істотні ознаки предмета, тоді як номінальні з'ясовують значення терміну. Номінальні визначення вводять знаки, що замінюють поняття, подають етимологію того чи іншого терміну. Такі визначення, як правило, включають в себе слово "називається". Прикладом реального визначення є наступне - "світогляд - це система принципів, поглядів, цінностей, ідеалів і переконань, які визначають напрямок діяльності та ставлення людини до навколишньої дійсності і до самої себе", а номінального - "простим називається число, яке ділиться на 1 і на себе са­мого ".

За способом визначення дефініції буваютъ явними та неявними.

У явному визначенні обсяг визначуваного поняття дорівнює обсягові визначаючого поняття. Вони мають таку структуру: Dfd=Dfn. Явні ви­значення розкривають зміст визначуваного поняття у чіткій концентрованій формі. При цьому зміст дефінієндуму у будь-якому контексті може бути заміненим дефінієнсом.

До явних визначень належить визначення через рід і видову відмінність, при якому вказують множину, до якої належить даний предмет, після чого наводять ознаку чи ознаки, які відрізняють його від усіх інших предметів даного роду (класу). Підведення поняття під найближчий рід є, по суті, використанням логічної операції узагальнення. Прикладом визначення через рід і видові відмінності є таке: "Дидактика - це галузь педагогіки, яка досліджує закономірності процесу навчання".

Різновидом визначень через рід і видові відмінності є генетичне визначення, в якому вказується на спосіб походження або утворення даного предмета. Генетичні визначення часто зустрічаються у шкільних підручниках з математики, хімії, біології. Наприклад, "циліндр - це геометрична фігура, яка утворюється внаслідок обертання прямокутника навколо однієї із його сторін".

Правила явного визначення

I. Визначення повинно бути співмірним, тобто обсяг визначуваного поняття повинен бути тотожний обсягу визначаючого поняття (Dfd=Dfn). Порушення цього правила веде до виникнення помилок двоякого типу: широке визначення та вузьке визначення

При "широкому визначенні" визначаюче поняття ширше за обсягом від визначуваного поняття Dfd < Dfn. Ця помилка виникає тоді, ко­ли вказують лише родову ознаку або коли видових ознак недостатньо, щоб відрізнити даний предмет від інших предметів цього роду. Помилку "широкого визначення" допущено у наступних дефініціях: "Логіка - наука про мислення", "Дидактика - галузь педагогіки".

При "вузькому визначенні" визначаюче поняття значно вужче за обсягом від визначу­ваного: Dfd > Dfn. Наприклад, "термометр - це прилад, призначений для вимірювання температури тіла людини".

2. Визначення не повинно містити кола. Це правило вимагає, щоб визначуване і визначаюче поняття були різними і самостійним Внаслідок порушення цього правила виникає помилка, яка називається "коло у визначенні". Вона полягає у тому, що визначуване поняття визначається через визначаюче, а останнє, в свою чергу, через визначува­не. Різновидом такої помилки є тавтологія (Dfd i Dfn виражаються однаковими термінами). Прикладом дефініцій, які містять "коло у визна­ченні", є наступні : "Спортсмен - це людина, яка займається спортом", "Кількість - це характеристика предмета з його кількісного боку ".

З. Визначення повинно бути чітким і однозначним. Згідно цього правила у визначенні не повинні зустрічатися двозначності, порівняння, метафори та інші художні засоби, не можна визначати невідоме через невідоме. Формулюючи визначення, вчитель повинен використовувати такі терміни й вирази, які є доступними і зрозумілими для учнів. Порушення цього правила має місце у таких дефініціях: "Філософія - наука на­ук", "Олігоцен - третя епоха поліогена".

4. Визначення не повинно бути заперечним. Вказуючи на ознаки, які не належать даному предмету, таке визначення не розкриває його сутнісних характеристик, а тому є неправильним. Визначення повинно вказувати на те, чим є предмет, а не на те, чим він не є. Так, неправильними є наступні дефініції: "Кібернетика - не мистецтво", "Людина - не тварина".

Заперечення може бути використано при визначенні негативних понять. Наприклад, "неповнолітньою вважається людина, яка не досягла 16-річного віку".