
- •Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством.
- •1.Основні засади та нормативне регулювання бухгалтерського обліку підприємницької діяльності
- •2. Критерії ефективності документаційних процесів на підприємствах
- •1.Основні засади та нормативне регулювання бухгвалтерського обліку підприємницької діяльності
- •Рекомендована структура наказу про облікову політику для підприємств - платників податків і зборів
- •2. Критерії ефективності документаційних процесів на підприємствах
- •Графік документообігу малого підприємства
- •Проблеми електронного документообігу та основні шляхи їх вирішення
- •Список використаних джерел
Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством.
1.Основні засади та нормативне регулювання бухгалтерського обліку підприємницької діяльності
2. Критерії ефективності документаційних процесів на підприємствах
1.Основні засади та нормативне регулювання бухгвалтерського обліку підприємницької діяльності
Вітчизняні суб’єкти господарювання оперують різними видами обліку: аналітичним, синтетичним, оперативним, статистичним, бухгалтерським, податковим, первинним, табельним тощо.
За економічним змістом „облік” – це організована система збирання, нагромадження, опрацювання, групування, узагальнення і реєстрації необхідної інформації щодо кількісної чи якісної характеристики подій, явищ, фактів, процесів тощо.
Вітчизняні науковці залежно від функцій, змісту даних, методів і способів їх отримання інтегрують облік, окрім вищезазначених, на такі види:
- динамічний – система реєстрації фактів господарського життя, головною метою якої є вимірювання ефективності господарської діяльності;
- актуарний – система, що використовує метод подвійного запису і надає інформацію про зміну ринкової вартості підприємства;
- соціальний – розширення меж бухгалтерського обліку за двома напрямками – збільшення складу показників бухгалтерської звітності та концентрація уваги на обліку соціальних витрат, основна частина яких пов’язана з екологією (екологічно орієнтований облік);
- креативний – облік, в основі якого будь-який науковий метод, що не відповідає загальноприйнятій практиці або встановленим стандартам і принципам; є результатом облікової політики та використовується без прямого порушення законодавства;
- стратегічний (прогнозний): фінансовий аналіз проблем, що пов’язані з зобов’язаннями, контролем, готівкою та потенціалом .
Активні процеси реформування обліку на засадах міжнародних стандартів, реалізація економічних програм, впровадження Податкового кодексу обумовили уніфікацію підходів до створення на підприємствах ефективної комплексної системи обліку господарської діяльності.
Слушною є думка проф. М. Білухи [1], що джерело отримання інформації на підприємствах – єдина інтегрована система господарського обліку, яка включає бухгалтерський (базовий), внутрішньогосподарський (управлінський), статистичний, податковий облік господарських операцій.
Зазначимо, що податковий облік не може бути видом бухгалтерського, оскільки, не відповідає принципам національних П(С)БО.
Досить суперечливою є точка зору вітчизняних науковців щодо управлінського, внутрішньогосподарського та бухгалтерського обліку.
Серед основних відмінностей між сучасним трактуванням управлінського обліку та концептуальною основою бухгалтерського наступні:
управлінський облік спрямовано як на поточний період, так і на перспективу, бухгалтерський, навпаки, реєструє факти і господарські операції, що відбулись;
управлінський облік не керується принципами національних П(С)БО;
в управлінському обліку зосереджується увага на конкретних сегментах господарської діяльності (на окремих виробничих ділянках, певних сферах ринку і території збуту, різних рівнях управління тощо), об’єктом бухгалтерського обліку є операції господарської діяльності в цілому;
управлінський облік, на відміну від бухгалтерського, не є обов’язковим, здійснюється за рішенням керівництва та ін.
Ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначає, що підприємство самостійно «розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій» [3] .
Сьогодні практично неможливо ототожнювати управлінський та внутрішньогосподарський облік: сучасне поняття та функції управлінського обліку вийшли за межі внутрішньогосподарського обліку. Внутрішньогосподарський облік залишається невизначеним в системі управлінського обліку: як аналог управлінського, окремий елемент цілісної системи управлінського обліку чи самостійний вид бухгалтерського обліку.
На нашу думку, внутрішньогосподарський (в\г) облік - інформаційна база управлінського. Завдання в\г обліку – надання інформації з належним рівнем аналітики для задоволення потреб менеджменту організації окремих сфер (напрямків, програм) господарської діяльності.
Внутрішньогосподарський облік за принципами і методами реєстрації операцій не виходить за межі чинних Положень бухгалтерського обліку, в іншому випадку - це унеможливить консолідацію даних в процесі підготовки фінансової звітності підприємства.
З урахуванням функціональних призначень облікової інформації облікову систему суб’єкта доцільно розглянути в розрізі підсистем (табл. 1).
Таблиця 1
Концептуальні основи існуючих підсистем обліку операцій господарської діяльності підприємства
Критерії |
Облікова система |
|||
Бухгалтерський облік |
Внутрішньогосподарський |
Статистичний |
Податковий |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Користувачі |
Зовнішні, внутрішні |
Внутрішні |
Зовнішні, внутрішні |
Зовнішні, внутрішні |
Відкритість даних |
Для зовнішніх і внутрішніх користувачів |
Для внутрішніх користувачів |
Для зовнішніх і внутрішніх користувачів (за виключенням певного переліку комерційної інформації)
|
Для зовнішніх і внутрішніх користувачів |
Обов’язковість ведення |
Обов’язковий |
Необов’язковий |
Обов’язковий |
Обов’язковий (для платників податків) |
Звітність |
Затверджена на державному рівні |
Внутрішня |
Затверджена на державному рівні |
Затверджена на державному рівні |
Об’єкт обліку та звітності |
Господарська діяльність суб’єкта |
Виробнича діяльність суб’єкта |
Соціально-економічні явища та процеси в рамках господарської діяльності |
Господарська діяльність суб’єкта |
Елементи методу обліку |
Документування, інвентаризація, оцінка, калькулювання, рахунки й подвійний запис, баланс і узагальнення даних на звітну дату |
Документування, інвентаризація, оцінка, калькулювання, баланс, узагальнення даних на звітну дату - обов’язково; рахунки, подвійний запис - застосовуються в пріоритетному, але не обов’язковому порядку |
Документування, інвентаризація, оцінка, калькулювання, узагальнення даних на звітну дату |
Документування, інвентаризація, оцінка, калькулювання, узагальнення даних на звітну дату |
Використання вимірників |
Вартісні, натуральні (обмежено) |
Вартісні, натуральні, якісні |
Вартісні, натуральні, якісні |
Вартісні |
Організацію облікової системи (підсистем обліку) суб’єкта як процесу отримання, узагальнення та передачі інформації за результатами господарської діяльності необхідно розглядати комплексно за трьома складовими:
методологічною;
інформаційною або технічною (форми та способи обробки і передачі інформації);
організаційною (адміністративне забезпечення процесів ведення обліку та підготовки звітних форм).
Характерними для зазначених в таблиці 1 облікових підсистем є нормативно врегульовані принципи бухгалтерського обліку, зокрема:
відповідність правовій обліковій базі;
достовірність шляхом забезпечення суттєвості, безперервності, повноти, прийнятності вхідних даних, дотримання єдиного вимірника, автономності;
незалежності;
сталості;
зрозумілості та достатнього рівня деталізації;
співставності;
превалювання сутності над формою;
своєчасності тощо.
Вітчизняні науковці слушно додатково до названих принципів додають принципи варіанту вибору рішень на основі масиву інформації, зворотного зв’язку, зовнішнього доповнення.
З введенням в дію Податкового кодексу України (ПКУ) суттєво наближено принципи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, в питаннях оцінки та обліку доходів та витрат, нарахування амортизації необоротних активів тощо.
Сьогодні структура наказу про облікову політику повинна передбачати можливість уніфікації методів існуючих на підприємстві облікових підсистем (таблиця 2 )
Таблиця 2