
- •Тема 1. Загальна будова артилерійських систем.
- •1. Поняття про артилерійський комплекс. Основні типи артилерійських систем.
- •2. Призначення, ттх та загальна будова артилерійських систем.
- •Тема 2. Боєприпаси.
- •1. Визначення артилерійського пострілу, його склад. Класифікація артилерійських пострілів.
- •2. Комплектація гармати пострілами. Боєкомплект.
- •Тема 2. Боєприпаси.
- •1. Призначення і будова снарядів.
- •2. Призначення і будова бойових зарядів. Порядок складання бойових зарядів.
- •3. Призначення і будова засобів запалювання бойових зарядів. Маркування боєприпасів.
- •Тема 2. Боєприпаси.
- •1. Призначення, будова та принцип дії підривників типу ргм-2.
- •2. Призначення, будова та принцип дії дистанційних підривників дтм-75, в-90, т-7.
- •3. Призначення, будова та принцип дії підривників типу гпв.
- •Тема 3. Ствол і затвор.
- •1. Призначення, характеристика та будова ствола. Огляд ствола.
- •2. Призначення та загальна будова затвора.
- •Тема 3. Ствол і затвор.
- •1. Призначення, будова та принцип дії механізмів затвора.
- •2. Порядок заряджання гармати та здійснення пострілу.
- •Тема 4. Противідкотні пристрої.
- •1. Призначення, характеристика та будова гальма відкоту.
- •2. Дія гальма відкоту, його тепловий режим.
- •Тема 4. Противідкотні пристрої.
- •1. Призначення, характеристика, будова та дія накатника.
- •2. Перевірка пвп перед стрільбою.
- •Тема 5. Лафет.
- •1. Призначення, будова та дія підйомного механізму.
- •2. Призначення, будова та дія поворотного механізму.
Тема 2. Боєприпаси.
Заняття 1. Артилерійський постріл та його елементи.
1. Визначення артилерійського пострілу, його склад. Класифікація артилерійських пострілів.
В артилерії ураження противника досягається за допомогою артилерійських і мінометних пострілів та реактивних снарядів, що являють собою сполучення артилерійських снарядів або мін з бойовими зарядами, які використовуються для їх метання, приведення в дію артилерійських снарядів або забезпечуються підривниками бойових зарядів із засобами запалення.
Сукупність перелічених предметів озброєння складає поняття “артилерійські боєприпаси”, а один їх комплект – артилерійський постріл.
Артилерійським пострілом називається сукупність предметів озброєння, зібраних у визначеному порядку і призначених для здійснення одного пострілу із гармати або міномета.
До складу артилерійського пострілу входять такі предмети озброєння: снаряд з відповідним спорядженням; підривник; бойовий заряд в гільзі або картузі; засіб запалення.
Виняток становлять практичні постріли, снаряди яких не мають спорядження, а отже, і підривника, а також деякі типи бронебійних пострілів.
Основною особливістю більшості артилерійських пострілів є наявність у них вибухової речовини, що робить їх вибухонебезпечними в поводженні.
А
ртилерійські
постріли прийнято ділити на типи за
найбільш важливими і загальними ознаками,
що наведені на рис. 2.1.
Рисунок 2.1 - Класифікація пострілів
Бойові постріли призначені для проведення стрільб. Вони повинні складатися з елементів, придатних для стрільби, та повністю задовольняти поставлені до них вимоги. З певного поєднання пострілів різного призначення складаються бойові комплекти гармат.
Практичні постріли призначені для проведення практичних (навчально-бойових) стрільб у військах і на полігонах, при яких вражаюча дія снарядів біля цілі не має особливого значення. Вони відрізняються від бойових пострілів більш простою будовою і менш коштовними у виготовленні снарядами, які забезпечують тільки спостереження вибухів або пробоїн у щитах. Наприклад, в осколково-фугасних снарядах замість вибухової речовини використовують інерційну речовину з невеликим зарядом: практичні кумулятивні снаряди замість розривного заряда і підривника мають ваговий габарит. Все це дозволяє підігнати вагу снарядів до табличної ваги і забезпечує якісне спостереження вибухів або пробоїн у щитах. У військах замість практичних використовуються бойові постріли із зниженими зарядами для зниження зносу гармат.
Холості постріли призначені для імітації бойової стрільби на навчаннях і для салютів. Холості постріли не мають снарядів і являють собою спеціальний бойовий заряд у гільзі, яка зверху або обтискається, або забивається декількома клейтухами. Холості постріли унітарного заряджання мають вкорочені гільзи. Застосовувати холості постріли у вигляді бойових зарядів для стрільби бойовими і практичними снарядами категорично забороня-ється.
Навчальні постріли застосовуються для навчання особового складу способів заряджання гармати, поводження з боєприпасами і для вивчення їх будови. Вони складаються з деталей, які імітують бойові елементи, або холощених елементів бойових пострілів. Застосовувати бойові постріли як навчальні категорично забороняється.
Постріли унітарного заряджання складаються з одного предмета, в якому всі елементи пострілу зібрані в одне ціле. Снаряди і бойовий заряд в гільзі з'єднуються між собою жорстко і герметично. Запояскова частина снаряда завжди з натягом вставляється в дульце гільзи, яка закочується в кільцеві канавки на снаряді.
Постріли роздільно-гільзового заряджання складаються з двох предметів: снаряда і бойового заряда в гільзі. Заряджання гармат у цьому випадку проводиться в два прийоми: спочатку пробійником досилається снаряд, а потім рукою досилається бойовий заряд. Бойові заряди таких пострілів завжди виготовляються змінними і складаються безпосередньо перед заряджанням гармати на вогневій позиції залежно від дальності стрільби і характеру вогневого завдання.
Застосування пострілів роздільно-гільзового заряджання зі змінними бойовими зарядами дозволяє вести стрільбу з однієї вогневої позиції по різних цілях за найвигідніших умов зустрічі снаряда з ціллю, тобто з найбільшою ефективністю при помірному зносі каналу ствола. Застосування гільзи і посиленої кришки з заливкою її герметизуючим сполученням забезпечує достатню герметичність бойового заряда при зберіганні. Крім того, при використанні таких пострілів у гарматах з клиновими затворами досягається висока швидкострільність, незважаючи на те, що заряджання гармати проводиться за два прийоми. Недоліком пострілів роздільно-гільзового заряджання є можливість некомплектної подачі пострілів на вогневу позицію, складність автоматизації заряджання та знижена швидкострільність. Постріли роздільно-гільзового заряджання застосовуються у гарматах польової артилерії калібром від 122 до 152 мм.
Постріли роздільно-картузного заряджання складаються з трьох предметів: снаряда, бойового заряда в картузі і засобу запалення – ударної трубки. Заряджання гармати проводиться в три прийоми: спочатку досилається снаряд, потім бойовий заряд, а після закривання затвора в його гніздо вкладається засіб запалення. Відсутність гільзи робить постріл картузного заряджання простим і дешевшим у виготовленні, але потребує застосування спеціальних заходів для герметизації бойових зарядів для зберігання, для обтюрації порохових газів при пострілі і для надання бойовому заряду певної форми і міцності.
Постріли готові – це постріли, зібрані з повного комплекту встановлених елементів і, отже, готові до бойового застосування. Вони можуть бути в остаточно-спорядженому вигляді, коли у вічко снаряда угвинчений підривник, і в не остаточно-спорядженому вигляді, коли у вічко снаряда угвинчена пластмасова пробка.
На військових складах постріли зберігаються тільки готові в остаточно- або в неостаточно-спорядженому вигляді. На вогневу позицію постріли подаються тільки в остаточно-спорядженому вигляді.
Постріли повні – це комплектні, але незібрані постріли, всі елементи яких зберігаються на одному складі артилерійської бази або арсеналу роздільно. Підготовка таких пострілів до стрільби проводиться тільки артилерійськими базами і арсеналами.
Мінометні постріли можна віднести до пострілів унітарного картузного заряджання, тому що вони являють собою один предмет: заряджання міномета завжди проводиться в один прийом.
Основна частина бойового заряда – додаткові пучки – розміщуються в картузах на трубці стабілізатора міни, а запалювальний заряд у картонній гільзі з піддоном вставляється у трубку стабілізатора міни.